65. Віртуальний образ, віртуалізація простору, політична гіперрреальність

Комп’ютерізація повсякденного життя вводить в побут віртуальну реальність в якості комп’ютерних симуляцій реальних речей та вчинків. Глибина проникнення віртуальності в соціальне й індивідуальне життя дозволяє говорити про “віртуалізацію” суспільства.

Віртуальні аналоги реальних взаємодій призводять до заміщення реального виконання соціальних ролей симуляцією, створення образу “реальних атрибутів інституціональності” Таким чином, віртуальна реальність - специфічна форма дискурсу постмодерного світу, в якому влада, знання, комунікація і інформація злилися в єдиний клубок симуляцій.

Влада. В епоху постмодерну політичні інститути, які раніше визначали способи постановки і вирішення проблем володіння владою, симулюються, визиваючи віртуалізацію інститутів – виборів, держави, партій. Боротьба за політичну владу сьогодні – це не боротьба партійних організацій або конкуренція програм дій. Це боротьба образів – політичних іміджем, яка відбувається на символічному рівні.

Влада розчиняється в сучасних мас-медіа, телекомунікаціях та Інтернеті, стає невидимою і разом з тим всепроникаючою. Вона опановує будь-яку інформацію і проникає в свідомість у формі як наукових, так і розважальних програм і при цьому зникає з-під контролю спільноти. Принцип монтажу, який використовується засобами масової інформації, призводить до такої селекції і інтерпретації реальних подій, що світ, який сприймає користувач, виявляється ілюзорним світом або симулякром. Засоби масової комунікації фактично більше не відображують дійсність, а самі створюють образи, символи і симулякри, які, власно, й визначають реальність нашої культури, або, використовуючи термінологію Бодрійяра, гіперреальність, в якій відбувається симуляція комунікацій, і яка стає більш реальною, ніж сама реальність. Людина не помічає цього, адже звикає до готових образів та коміксів, які майже не потребують самостійної інтерпретації і здаються реальною дійсністю. Створення web-сторінок та спеціалізованих серверів, через посередництво яких формується імідж політика, акції, організації, ведеться агітація, здійснюються соцопитування в комп’ютерній мережі Інтернету є наочним показником підміни реальності образами та символами.

Виртуальная реальность

Взагалі, під віртуалізацією розуміється «заміщення реальних речей і вчинків образами - симуляціями». Наприклад, у А. Бюля, віртуалізація - це технічний процес створення віртуального суспільства, як «паралельно» існує з реальним суспільством, будь заміщення реальності її симуляцією / чином - не обов'язково з допомогою комп'ютерної техніки, але обов'язково з застосуванням логіки віртуальної реальності ».

Стосовно до суспільства в цілому, віртуалізація - серія різнорідних, але спрямованих подібним чином тенденцій в різних сферах життєдіяльності. Причому людина постійно переходить з однієї реальності в іншу.

поняття - симулякр. Бодрійяр розумів під симулякрами знаки чи образи, «відриваються за змістом від конкретних об'єктів, явищ, подій, до яких вони спочатку ставилися, і тим самим виступають як підробки, потворні мутанти, фальсифіковані копії, не відповідають оригіналу». При цьому філософ виділяв 4 види симулякрів:

1) символ, що відображає сутнісну характеристику реальності;

2) символ, що маскує і спотворює сутність реальності;

3) символ, що приховує відсутність сутності реальності;

4) не співвідноситься з реальністю взагалі, представляє лише подібність або видимість чого-небудь.

Соціальна роль симулякрів - «створювати заміщення реальних предметів і явищ там, де вони недоступні або малодоступні людському сприйняттю.

Символічний обмін призводить до утвердження «гіперреальності». Під гіперреальністю Бодрійяр розуміє симуляції чого-небудь. Соціолог додає при цьому, що гіперреальність для стороннього спостерігача «більш реальна, ніж сама реальність, більш правдива, ніж істина, більш чарівна, ніж сама чарівність».

Величезну роль у формуванні гіперреальності відіграють засоби масової інформації. Деякі вчені вважають, що цей факт дає ЗМІ величезну владу над суспільством. Бодріяра доводив, то ЗМІ і маси взаємовпливають один на одного. «Вони починають з того, що пануючому коду протиставляють свої особливі субкоди, а закінчують тим, що будь приходить до них повідомлення змушують циркулювати в рамках специфічного, що визначається ними самими циклу.

Бодріяра називав гіперреальність великим спектаклем.