- •7.2.1. Чиказька школа.
- •7.2.2. Віденський гурток.
- •7.2.3. Франкфуртська школа.
- •7.2.4. Бірмінгемська школа (Британські культурні студії).
- •7.2.5. Марксизм.
- •7.2.6. Психоаналіз.
- •4. Поняття "інформаційна кампанія",іі природа,суть,джерела,компоненти.
- •7.2.7. Біхевіоризм.
- •7.2.8. Функціоналізм.
- •3. Основні теорії масової комунікації Девіда Макквейна
- •5.Інформаційна революція,наслідки технологічних та інформаційних революцій
- •6.Моделювання державної політики в області інформаційної безпеки
- •7.Етапи інформаційної кампанії
- •8.Технологічний критерій інформаційної небезпеки для суспільства та держави
- •10.Типологія інформаційних кампаній
- •13.Зв'язок змі з державними службами
- •14. Інтернет, інтранет, екстранет у формуванні державноі політики
- •15.Критерії ефективності інформаційної кампанії
- •19.Класифікація технічних засобів передачі інформації.
- •20.Психологічні акції в інформаційних кампаніях. Технології розкручування, атаки, прикриття в структурі інформаційних кампаній. Особливості та етапи включення компромату
- •22.Форми та методи інформаційної взаємодії з конкурентами, контрагентами та громадською думкою.
- •23.Політична роль інтернет-технологій
- •24.Одиниці комунікації
- •27.Основні принципи ведення інформаційної війни
- •28.Особливості теорії медіа-розвитку
- •29. Особливості та суть електронного уряду
- •34.Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних таємниць. Криптографічні методи захисту інформації
- •37.Форми та методи вироблення інформаційної стратегії, тактики
- •38.Інформаційні війни: суть та особливості
- •46.Поняття психологічної війни. Військово-політичні аспекти «розгортання» інформаційної війни.
- •47. Інформаційні погрози та інформаційна небезпека. Технологічні критеріі інформаційноі небезпеки для суспільства та держави
- •49. Проблеми економічноі та політичноі свободи засобів масовоі інформаціі в перехідних суспільствах
- •51. Поняття «державної інформаційної політики»
- •52. Громадська думка та іі суть. Формування громадськоі думки
- •53.Глобалізація і технологічний розвиток сучасного інформаційного ринку. Технічне забезпечення діяльності інформаційних тнк в міжнародних інформаційно-комунікативних процесах.
- •54.Поняття «інформаційна еліта» та «медіа-бюрократія»
- •55.Інформаційний взаємозв’язок опозиції та правлячої еліти.
- •56.Особливості технології пакетування
- •58.Поняття «державної таємниці» в інформаційній безпеці держави
- •59.Техніки та методи здійснення інформаційної війни
- •60. Модель процесу «спілкування» з інформаційною системою (стадія отримання інформації)
- •61.Поняття «інформаційна безпека держави». Техніко-технологічні компоненти системи інформаційної безпеки
- •62.Поняття зворотної точки в інформ кампаніях
- •63.Особливості резонансної інформації
- •65. Віртуальний образ, віртуалізація простору, політична гіперрреальність
- •66. Особливості теоріі "паркування" ( л. Ройберг, р. Кан) - якщо не знайдемо,це питання знімуть
- •68.Форми мереженої організації інформаційного простору.
65. Віртуальний образ, віртуалізація простору, політична гіперрреальність
Комп’ютерізація повсякденного життя вводить в побут віртуальну реальність в якості комп’ютерних симуляцій реальних речей та вчинків. Глибина проникнення віртуальності в соціальне й індивідуальне життя дозволяє говорити про “віртуалізацію” суспільства.
Віртуальні аналоги реальних взаємодій призводять до заміщення реального виконання соціальних ролей симуляцією, створення образу “реальних атрибутів інституціональності” Таким чином, віртуальна реальність - специфічна форма дискурсу постмодерного світу, в якому влада, знання, комунікація і інформація злилися в єдиний клубок симуляцій.
Влада. В епоху постмодерну політичні інститути, які раніше визначали способи постановки і вирішення проблем володіння владою, симулюються, визиваючи віртуалізацію інститутів – виборів, держави, партій. Боротьба за політичну владу сьогодні – це не боротьба партійних організацій або конкуренція програм дій. Це боротьба образів – політичних іміджем, яка відбувається на символічному рівні.
Влада розчиняється в сучасних мас-медіа, телекомунікаціях та Інтернеті, стає невидимою і разом з тим всепроникаючою. Вона опановує будь-яку інформацію і проникає в свідомість у формі як наукових, так і розважальних програм і при цьому зникає з-під контролю спільноти. Принцип монтажу, який використовується засобами масової інформації, призводить до такої селекції і інтерпретації реальних подій, що світ, який сприймає користувач, виявляється ілюзорним світом або симулякром. Засоби масової комунікації фактично більше не відображують дійсність, а самі створюють образи, символи і симулякри, які, власно, й визначають реальність нашої культури, або, використовуючи термінологію Бодрійяра, гіперреальність, в якій відбувається симуляція комунікацій, і яка стає більш реальною, ніж сама реальність. Людина не помічає цього, адже звикає до готових образів та коміксів, які майже не потребують самостійної інтерпретації і здаються реальною дійсністю. Створення web-сторінок та спеціалізованих серверів, через посередництво яких формується імідж політика, акції, організації, ведеться агітація, здійснюються соцопитування в комп’ютерній мережі Інтернету є наочним показником підміни реальності образами та символами.
Виртуальная реальность
Взагалі, під віртуалізацією розуміється «заміщення реальних речей і вчинків образами - симуляціями». Наприклад, у А. Бюля, віртуалізація - це технічний процес створення віртуального суспільства, як «паралельно» існує з реальним суспільством, будь заміщення реальності її симуляцією / чином - не обов'язково з допомогою комп'ютерної техніки, але обов'язково з застосуванням логіки віртуальної реальності ».
Стосовно до суспільства в цілому, віртуалізація - серія різнорідних, але спрямованих подібним чином тенденцій в різних сферах життєдіяльності. Причому людина постійно переходить з однієї реальності в іншу.
поняття - симулякр. Бодрійяр розумів під симулякрами знаки чи образи, «відриваються за змістом від конкретних об'єктів, явищ, подій, до яких вони спочатку ставилися, і тим самим виступають як підробки, потворні мутанти, фальсифіковані копії, не відповідають оригіналу». При цьому філософ виділяв 4 види симулякрів:
1) символ, що відображає сутнісну характеристику реальності;
2) символ, що маскує і спотворює сутність реальності;
3) символ, що приховує відсутність сутності реальності;
4) не співвідноситься з реальністю взагалі, представляє лише подібність або видимість чого-небудь.
Соціальна роль симулякрів - «створювати заміщення реальних предметів і явищ там, де вони недоступні або малодоступні людському сприйняттю.
Символічний обмін призводить до утвердження «гіперреальності». Під гіперреальністю Бодрійяр розуміє симуляції чого-небудь. Соціолог додає при цьому, що гіперреальність для стороннього спостерігача «більш реальна, ніж сама реальність, більш правдива, ніж істина, більш чарівна, ніж сама чарівність».
Величезну роль у формуванні гіперреальності відіграють засоби масової інформації. Деякі вчені вважають, що цей факт дає ЗМІ величезну владу над суспільством. Бодріяра доводив, то ЗМІ і маси взаємовпливають один на одного. «Вони починають з того, що пануючому коду протиставляють свої особливі субкоди, а закінчують тим, що будь приходить до них повідомлення змушують циркулювати в рамках специфічного, що визначається ними самими циклу.
Бодріяра називав гіперреальність великим спектаклем.
