8.Технологічний критерій інформаційної небезпеки для суспільства та держави

Інформацíйна безпéка (англ. Information Security) — стан інформації, в якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації

Складові інформаційної безпеки або такі суттєві властивості, як: конфіденційність (англ. Confidentiality, privacy), цілісність (англ. Integrity), доступність (англ. Availability) — тріада CIA. Інформаційні системи можна розділити на три частини: програмне забезпечення, апаратне забезпечення та комунікації з метою цільового застосування (як механізму захисту і попередження) стандартів інформаційної безпеки. Самі механізми захисту реалізуються на трьох рівнях або шарах: Фізичний, Особистісний, Організаційний. По суті, реалізація політик і процедур безпеки покликана надавати інформацію адміністраторам, користувачам і операторам про те як правильно використовувати готові рішеня для підтримки безпеки.

10.Типологія інформаційних кампаній

Різноманіття політичних відносин, систем і процесів надає інформаційним кампаніям дуже різноманітний вигляд і характер. Тому їх типологія досить складна. Наприклад, з точки зору цільового характеру інформаційних дій вони можуть бути диференційовані на внутрішньополітичні і зовнішньополітичні. Останні в свою чергу також класифікуються на глобальні, міжрегіональні та національні. Поряд з цим внутрішньополітичні кампанії можуть бути представлені як сукупність федеральних, регіональних, місцевих і локальних дій на інформаційному полі. Інформаційні кампанії поділяються на ті, які орієнтовані на отримання прибутку, і ті, які проводять без розрахунку на прибуток. Кампанії першого типу здійснюються, коли політичні декларації служать інструментом перерозподілу власності. Кампанії другого типу орієнтовані на зниження популярності противника, руйнування його авторитету, «розкрутку» кандидата і т.д.

За темпами проведення кампанії поділяються на масовані, середньої (зниженої), наростаючою і низхідній інтенсивності. В цьому ряду знаходяться і кампанії, характеризуються залповим характером, що демонструють миттєвий викид інформаційної енергії за короткий час. Нерідко зустрічається і пульсуючий тип, який передбачає якесь повторення сюжетних тим, фаз та інших параметрів кампанії.

Вельми поширена типологія по предметної області інформаційних кампаній. Тут прийнято виділяти іміджеву, мобілізуючу, стабілізуючу (дестабілізуючу) (політичні порядки в країні, регіоні, світі), провокують (форми поведінки, активності, реакції) та інші кампанії.

13.Зв'язок змі з державними службами

Держави існують два основних механізми вибудовування відносин зі ЗМІ і відповідного вирішення перерахованих проблем:

державне регулювання – буває двох типів:

громадське

комерційне

механізми дерегулювання (неоліберальна концепція)

Громадське державне регулювання:

• спрямоване на підтримку в інформаційному просторі суспільних цінностей та інтересів

• головний об'єкт держави:

• новини

• культурно-пізнавальні передачі

• мистецтво

• освіта

• розвиваючі програми

• нормою подачі інформації визнається:

• збалансованість новиннєвих повідомлень

• обов'язкова аргументація, підкріплена статистикою, цифрами, кількісними даними.

Найбільш показовий приклад подібного державного регулювання являє собою Великобританія, де найбільший виробник інформації – компанія ВВС – підпорядковується незаангажованій наглядовій раді, що виконує контрольні функції. І хоча тут ще в 50-х роках минулого століття з'явилися приватні комерційні ЗМІ, але і їм суворо приписується дотримуватися таких же норми і правила поширення інформації.

Комерційний тип державного регулювання:

орієнтований не на підтримку суспільного формату мовлення, а на прибуток ЗМІ

Пріоритет у діяльності ЗМІ надається поширенню:

розважальної інформації

економічно значимої інформації, у якій зацікавлений споживач можливий в умовах децентралізованої системи

прихильність ЗМІ суспільним цілям – навіть не данина суспільним традиціям, а скоріше конкретний привід одержати ліцензію на мовлення.

Найбільш типовий представник такого типу взаємодії держави зі ЗМІ – США. Однак при всіх достоїнствах такої моделі, де інформаційні потоки вибудовуються в повній відповідності із запитами споживачів, а ЗМІ займають серйозні політичні позиції, держава відчуває тут істотні труднощі в реалізації своїх функцій, бо важко:

• реалізувати суспільні цілі в інформаційному просторі

• підтримати відтворення традиційних цінностей

• перешкодити атомізації суспільства.