- •Тема 1: Вступ до цп. Поняття і система цп.
- •1. Цп як приватне право.
- •2. Предмет цп.
- •3. Метод цп.
- •4. Принципи цп.
- •5. Система цп.
- •Тема 2: Джерела цп.
- •1. Поняття джерел цп.
- •2. Цивільне законодавство.
- •3. Міжнародні договори.
- •4. Звичаї ділового обороту.
- •Тема 3: Система і дія нормативно-правових актів в цп.
- •2. Дія нормативно-правових актів.
- •3. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •Тема 4: Цивільні правовідносини
- •1. Поняття цивільного правовідношення і його зміст.
- •2. Підстави виникнення цивільних правовідносин.
- •3. Класифікація цивільних правовідносин.
- •1. Залежно від особливостей суб'єктного складу виокремлюють абсолютні та відносні правовідносини.
- •2. Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій особі, виділяють речові та зобов'язальні правовідносини.
- •3. Залежно від об'єкта правовідносини класифікуються на особисті немайнові та майнові.
- •4. За функціональним призначенням виокремлюють регулятивні й охоронні правовідносини.
- •5. Залежно від часу їх дії цивільні правовідносини можуть бути довгостроковими та короткостроковими.
- •Тема 5: Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин
- •1. Цивільна правоздатність.
- •2. Поняття цивільної дієздатності.
- •3. Види цивільної дієздатності.
- •4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •5. Оголошення фізичної особи померлою.
- •6. Місце проживання. Акти цивільного стану.
- •7. Правосуб'єктність іноземців та осіб без громадянства.
- •8. Опіка та піклування.
- •Тема 6: Юридичні особи як суб’єкти цивільного права
- •1. Сутність юридичної особи.
- •2. Поняття і ознаки юридичної особи.
- •3. Види юридичних осіб.
- •4. Правосуб’єктність юридичної особи.
- •5. Відокремлені підрозділи юридичної особи.
- •6. Виникнення юридичної особи.
- •7. Припинення юридичної особи.
- •Тема 7: Організаційно-правові форми юридичної особи
- •1. Організаціно-правові форми підприємницьких юридичних осіб: господарські товариства, виробничий кооператив, підприємство, обєднання підприємств.
- •2. Організаційно-правові форми непідприємницьких юридичних осіб.
- •Тема 8: Об’єкти цивільних прав
- •1. Поняття та види об’єктів цивільно-правових відносин.
- •2. Речі як об’єкти цивільно-правових відносин. Юридична класифікація речей.
- •3. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільно-правових відносин.
- •4. Нематеріальні блага як об’єкти цивільно-правових відносин (особисті немайнові права, інформація, результати інтелектуальної діяльності).
- •Тема 9: Правочини
- •1. Поняття правочину.
- •2. Види правочинів.
- •3. Умови дійсності правочинів.
- •4. Недійсність правочину.
- •5. Правові наслідки визнання правочинів недійсними.
- •Тема 10: Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов'язків
- •1. Поняття і способи здійснення цивільних прав і обов'язків.
- •2. Принципи здійснення цивільних прав і обов'язків.
- •3. Межі здійснення здійснення цивільних прав і обов'язків.
- •Тема 11: Представництво
- •1. Поняття представництва.
- •2. Виникнення і види представництва.
- •4. Передоручення.
- •5. Припинення довіреності.
- •Тема 12: Поняття і види строків в цп
- •1. Поняття строків в цп.
- •2. Обчислення строків в цп.
- •3. Види строків в цп.
- •1. За правовими наслідками:
- •2. За підставами встановлення:
- •3. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •6. За ступенем визначеності:
- •Тема 13: Позовна давність
- •1. Поняття і значення позовної давності.
- •2. Види строків позовної давності.
- •6) Спеціальні.
- •3. Початок перебігу строків позовної давності.
- •4. Зупинення, переривання та наслідки спливу строків позовної давності.
- •Тема 14: Загальні положення права власності
- •1. Власність і право власності.
- •2. Зміст права власності.
- •3. Набуття права власності.
- •4. Припинення права власності.
- •Глава 25 цк визначає підстави припинення права власності Відповідно до ст.346 цк право власності припиняється у разі:
- •5. Момент виникнення права власності.
- •Тема 15: Форми власності
- •1. Право приватної власності.
- •2. Право державної власності.
- •3. Право комунальної власності.
- •Тема 16: Спільна власність
- •1. Поняття і підстави виникнення спільної власності.
- •2. Право спільної часткової власності.
- •3. Право спільної сумісної власності.
- •Тема 17: Захист права власності
- •1. Поняття захисту права власності.
- •2. Види цивільно-правових способів захисту права власності.
- •3. Речово-правовий захист володіння.
Тема 11: Представництво
В кодексі подивитися: Глава 17 Розділ 4
1. Поняття представництва.
За допомогою представництва створюються додаткові можливості для здійснення прав і виконання обов'язків учасниками цивільних правовідносин, забезпечується більш повний захист їх суб'єктивних прав, підвищується ефективність налагодження економічних зв'язків між суб'єктами права.
Згідно зі ст. 237 ЦК представництво - це правове відношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнями вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.
2. Виникнення і види представництва.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представниками і тими, кого представляють, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи.
Особою, яку представляють, може бути будь-яка правоздатна особа: громадянин — з народження, юридична особа — з моменту виникнення. Представниками можуть бути громадяни, які мають достатній обсяг дієздатності. За загальним правилом, це повнолітні, тобто особи, що досягли 18-літнього віку. У виняткових випадках як представники можуть виступати також особи, що досягли трудового повноліття, тобто шістнадцяти років (наприклад, при прийомі на роботу продавцем неповнолітнього, який дослі шістнадцяти років). Представниками не можуть бути особи, що перебувають під опікою або піклуванням.
Види:
· комерційне
· за довіреністю
· за законом
· статутне
Підставами виникнення представництва можуть бути договір, закон, акт органу юридичної особи. Виходячи з цього, розрізняють наступні види представництва: представництво, що виникає на підставі договору, закону або акта органу юридичної особи. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені й інші підстави виникнення представництва (ч. З ст. 237 ЦК). Обсяг і характер повноважень представника обумовлюються підставою його виникнення.
Представництво, що виникає на підставі договору, називають добровільним або договірним. Це означає, що на вчинення правочину від імені особи, яку представляють, повинна бути згода представника, виражена в договорі або безпосередньо в довіреності. Різновидом добровільного договірного представництва є комерційне представництво (ст. 243 ЦК).
Представництво, яке виникає на підставі закону, називається законним і обов’язковим. Обов’язкове представництво виникає у випадках, коли і представник, і межі його повноважень встановлюються законом, незалежно від волі особи, яку представляють. Юридичними фактами, з якими пов’язується виникнення відносин законного представництва, виступають обставини, безпосередньо визначені законом, наприклад, родинні зв’язки батьків і дітей, встановлення опіки над малолітніми дітьми або недієздатними особами.
Представництвом, яке виникає на підставі акта органу юридичної особи, вважаються правовідносини, у яких представник діє від імені і в інтересах юридичної особи, яку він представляє, у межах, визначених змістом розпорядчого акта її органу. Особою, яку представляють, у цьому випадку виступає організація, що є юридичною особою, а функції представника виконують її працівники, котрі за родом своєї трудової діяльності повинні представляти її у відносинах з третіми особами. Прикладом видання органом юридичної особи розпорядчого акта, на підставі якого виникають відносини представництва, може бути наказ про призначення працівника на посаду, пов’язану із здійсненням представницьких функцій, зокрема, при укладанні правочинів. Змістом цього акта або окремою довіреністю (ч. 2 ст. 244 ЦК) визначаються повноваження цього представника.
3. Довіреність.
Довіреність - це письмовий документ, що видасться особою, яку представляють (довірителем), іншій особі (представнику) для представництва перед третіми особами.
Довіреність за своєю природою є одностороннім правочином. Його укладення, у свою чергу, має наслідком виникнення повноважень представника на вчинення правочинів та пов'язаних з ними інших юридичних дій стосовно третіх осіб. Здійснення визначених довіреністю повноважень або відмова від їх здійснення є правом представника. За загальним правилом, довіреність може видаватися тільки дієздатними особами. Особи, які не є дієздатними у повному обсязі (наприклад, неповнолітні), можуть видавати довіреності на вчинення тих правочинів, які вони мають право вчиняти з урахуванням обсягу їх дієздатності. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа, тому вона може бути надана їй безпосередньо.
Як правило, довіреність укладається у письмовій формі. Довіреність від імені юридичної особи повинна мати обов'язкову письмову форму, скріплюється її печаткою і видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК).
Залежно від обсягу повноважень, що надаються представнику особою, яку він представляє, можна відокремити три види довіреності: загальну (генеральну), спеціальну і разову.
Загальна (генеральна) довіреність уповноважує представника на вчинення широкого кола правочинів та пов'язаних із ними юридичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видається керівникові філії юридичної особи).
Спеціальна довіреність надає повноваження на здійснення юридичних дій або правочинів певного типу. Якщо той, кого представляють, уповноважує на здійснення якою-небудь одного правочину або юридичної дії, то спеціальна довіреність у цьому випадку буде називатися разовою довіреністю (іноді її відокремлюють у самостійний вид довіреності). До спеціальної можна віднести довіреність, яка видається експедиторові на укладення правочинів стосовно вантажів.
Разова довіреність видається представнику на укладення одного правочину. Після здійснення дій представника, пов'язаних з його укладенням, разова довіреність втрачає силу.
Законодавство передбачає наявність у довіреності обов'язкових відомостей (реквізитів), до яких слід віднести дату її вчинення. Довіреність, в якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ч. З ст. 247 ЦК). Іншим обов'язковим реквізитом є підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від імені юридичної особи, - її печатка.
Строк дії довіреності визначається її змістом. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до її припинення (ч. І ст. 247 ЦК).
Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які вона уповноважена. Представник може передати свої повноваження частково або у повному обсязі іншій особі, якщо уповноважений на це довіреністю або примушений до цього обставинами з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (ч, 1 ст. 240 ЦК). Передоручення обов'язково оформляється нотаріально. Строк довіреності, виданої у порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана (ч. 2 ст. 247 ЦК). Представник, який передав свої повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні (ч. 2 ст. 240 ЦК). Ця вимога законодавства обумовлена довірчим характером відносин представництва. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. З ст. 240 ЦК).
