Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_z_tsiv_prava.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
169 Кб
Скачать
☆

2. Підстави виникнення цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини виникають, змінюються або припиняються лише з настанням певних життєвих обставин (фактів реальної дійсності), що враховуються законодавством. Такі обставини отримали назву юридичних фактів:

1) юридичні дії - це факти, які породжують, змінюють або припиняють юридичні правовідносини на основі волевиявлення осіб:

а) правомірні - це дії, що відповідають вимогам законів, інших правових актів та принципів права:

- юридичні акти - дії, спрямовані на досягнення правового результату: правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; акти органів державної влади, органів АРК та органів місцевого самоврядування - це владні розпорядження уповноважених органів, які спричиняють виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин і є обов'язковими для відповідних суб'єктів;

- юридичні вчинки - дії, які спричиняють правові наслідки незалежно від спрямованості волі учасника цивільних відносин;

б) неправомірні - це дії, які порушують положення законів, інших нормативних актів і принципів права.

2) юридичні події - це обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людини:

а) абсолютні події — такі явища, виникнення і розвиток яких не пов'язаний з вольовою діяльністю суб'єктів. До них належать стихійні лиха (повінь, землетрус, снігові замети, інші природні явища), перебіг часу тощо;

б) відносні події — це такі явища, які виникають за волею суб'єктів, але розвиваються і проходять незалежно від їх волі. Наприклад, настання смерті внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень

3. Класифікація цивільних правовідносин.

1. Залежно від особливостей суб'єктного складу виокремлюють абсолютні та відносні правовідносини.

Прикладом абсолютних є речові правовідносини. Особливістю цього роду відносин є те, що управомочена особа в них завжди чітко визначена (наприклад, власник майна). Що ж до зобов'язаної особи, то нею виступає будь-який і кожний, хто так чи інакше взаємодіє із власником майна і в силу цього має обов'язок утримуватися від будь-яких дій, що порушують інтереси власника. Отже, лише одна із сторін абсолютного правовідношення - власник (суб'єкт іншого речового права) є чітко визначеною; в той час як інша - зобов'язана сторона не має такої ознаки.

На відміну від цього відносні правовідносини встановлюються між чітко визначеними суб'єктами, коли управомоченій особі протистоїть не кожна особа, а лише визначений, конкретний суб'єкт. Наприклад, при укладенні договору підряду має бути встановлена особистість як замовника, так і підрядника, тому обов'язок з виконання зобов'язання покладається на конкретного підрядника, який і протистоїть замовникові як зобов'язана особа.

2. Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій особі, виділяють речові та зобов'язальні правовідносини.

У речових правовідносинах управомочена особа має права, об'єктом яких виступає безпосередньо річ, а в зобов'язальних правовідносинах таким об'єктом будуть дії боржника. Так, власник майна має право володіти, користуватися та розпоряджатися річчю на власний розсуд. Для цього вона не потребує виконання іншою особою будь-яких дій. У зобов'язальних правовідносинах, що випливають, наприклад, із договору перевезення вантажу, уповноважена особа (вантажовідправник) має право вимагати від зобов'язаної особи (перевізника) вчинення передбачених договором дій, а саме - дій із перевезення вантажу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]