6. Місце проживання. Акти цивільного стану.

Як випливає із змісту ч. 1 ст. 29 ЦК місце проживання фізичної особи має відповідати наступним умовам:

- по-перше, це жиле приміщення, яке є призначеним та придатним для проживання в ньому (житловий будинок, квартира, гуртожиток, готель, будинок престарілих, будинок-інтернат, будинок відпочинку тощо);

- по-друге, зазначене житлове приміщення розташоване у відповідному населеному пункті - селі, селищі або місті, що розташовані в межах певної адміністративно-територіальної одиниці;

- по-третє, ЦК закладено широкий підхід до розуміння місця проживання, оскільки в житловому приміщенні фізична особа може проживати як постійно, так і переважно або тимчасово.

Відносини щодо місця проживання фізичної особи регулюються також Законом "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Цим законом замість прописки введений режим реєстрації фізичних осіб при зміні місця їх проживання або перебування за їх заявою.

Згідно ст. 3 цього Закону місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону).

Закон надає фізичній особі свободу у вирішенні питання про вибір місця проживання. Водночас встановлюються винятки, коли особа сама не вправі обирати собі місце проживання:

а) місцем проживання особи до 10 років визнається місце проживання її законних представників або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК);

б) місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна (ч. 5 ст. 29 ЦК).

в) у ч. 3 коментованої статті встановлюється лише презумпція того, що місце проживання особи від 10 до 14 років співпадає з місцем проживання її законних представників чи органів, що виконують щодо неї функції опікуна. Інше місце проживання може бути обране за згодою між такою особою та її законними представниками.

г) слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються СК, за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо.

д) оскільки інше не передбачено законом, місцем проживання фізичної особи з обмеженою дієздатністю не вважається місце проживання її піклувальника.

Згідно ч. 6 даної статті фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і фактично може проживати у різних місцевостях, проте офіційно зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Акти цивільного стану - це юридичні факти, які започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють цивільну правоздатність фізичної особи та підлягають визнанню і засвідченню державою в особі органів РАЦС.

Згідно ст. 1 Закону "Про органи реєстрації актів громадянського стану" акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові.

Акти цивільного стану поділяються на дії, тобто факти, настання яких залежить від волі осіб (укладення і розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені), та події, настання яких від волі осіб не залежить (смерть, досягнення певного віку).

Реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України (ч. 4 ст. 2 Закону "Про органи реєстрації актів громадянського стану").

Реєстрація акта цивільного стану провадиться у присутності заявника. На підставі вчиненого актового запису цивільного стану в повній відповідності до нього видається свідоцтво.