15.4. Вегетативне поновлення лісу

Вегетативне поновлення лісу відбувається поросллю від пня, від ко­реневих паростків та відводками. Вегетативно поновлюються, головним чином, листяні породи і лише деякі хвойні - тис, кипарис болотний та деякі інші. Найважливіше господарське значення має поновлення поросллю від пня. Поросль на пнях утворюється із сплячих та придаткових (превентивних та адвентивних) бруньок. Сплячими називають ті брунь­ки, які не отримали розвитку, а залишалися на стовбурі у "сплячому" стані. Цьому сприяє недостача світла, тепла, вологи, поживних речовин. Після рубки дерев, коли збільшується доступ світла, тепла, вологи, по­живних речовин, бруньки починають розвиватися, утворюються пагони, які згодом можуть стати окремими деревами з власною кореневою системою.

Придаткові бруньки утворюються на зрізі дерева або при зовніш­ньому пораненні між корою і деревиною, тобто з камбію. Утворюються вони внаслідок надходження поживних речовин після рубки дерева. Ря­сна поросль із придаткових бруньок з'являється у в'яза, граба, осокора, акації білої, менша - у дуба, Ільма, липи, кленів, вільхи чорної.

Здатність поновлюватись поросллю у окремих деревних порід - різ­на, вона також залежить від віку дерева та діаметра пня. Чим старіше дерево і більший при одному і тому ж віку діаметр пня, тим менше утво­рюється порослі, У певному віці дерева втрачають здатність поновлю­ватися порослю. У табл. (15.1) наведені орієнтовні дані про порослеву зда­тність деревних порід.

Таблиця 15.1

Здатність поновлюватися поросллю залежно від віку дерева (за В.Г. Нестеровим, 1954)

Породи	Вік настання максимальної порослевої здатності, років	Вік припинення здатності поновлюватися порослю, років
Берези	15-20	40-50
Вільха	15-20	40-50
Осика	20-25	60-80
Граб	25-40	60-80
Ільмові	25-40	60-80
Клени	25-40	60-80
Липа	25-40	60-80
Дуб	60-80	100-120
Бук	60-80	100-120

Як бачимо, порослева здатність швидко зникає у швидкорослих по­рід і довго зберігається у порід, що повільно ростуть. При гірших лісоро-слинних умовах порослева здатність згасає швидше.

Поросль з'являється масово на пнях після зимової рубки і до осені встигає здерев'яніти. На порослеве поновлення особливо негативно впливає літня рубка. Тому, якщо ведеться орієнтація на порослеве по­новлення, рубку потрібно проводити в осінньо-зимовий період, і, навпаки, якщо потрібно загальмувати вегетативне поновлення, її слід прово­дити влітку. Порівняно з насіннєвим порослеве поновлення має ряд негативних сторін. Так, густа поросль від пня призводить до відхилення стовбурів дерев від вертикалі, іноді вони вигнуті дугою у кореневій частині, що знижує якість деревини. Оскільки деревина пнів часто уражується збуд­никами гнилей, вони можуть переходити і на порослеві стовбури. Потріб­но також мати на увазі, що кожне наступне порослеве покоління буде рости гірше за попереднє, сильніше уражуватиметься збудниками гни­лей. Тому орієнтуватися на порослеве поновлення потрібно вкрай обе­режно.

Коренепаросткове поновлення. Воно характерне для тополь, осики, акації білої, сірої та зеленої вільхи, береста, багатьох кущів. Ко­реневих паростків не утворюють верби, дуб, ясен, ільм, горіх волоський, клен гостролистий, береза, вільха чорна, граб.

Розмноження відводками у природі спостерігається у липи, ялиці, ялини, деяких кущів.