Стоматологічні фарфорові маси

Стоматологічні фарфорові маси залежно від температури спікання поділяють на тугоплавкі (1300—1370 °С), середньоплавкі (870-1065 °С), низькоплавкі (750-800 °С). Склад тугоплавкого фарфору такий: 81 % польового шпату, 15 % кварцу, 4 % каоліну. Середньоплавкий фарфор складається з 61 % польового шпату, 29 % кварцу, 10 % різних домішок. До складу низькоплавкого фарфору входить 60 % польового шпату, 12 % кварцу, 28 % домішок.

Тугоплавкий фарфор в основному використовується для виготовлення промисловим шляхом штучних зубів для знімних протезів. Середньоплавкий та низькоплавкий стоматологічний фарфор застосовується для виготовлення коронок, вкладок і мостоподібних протезів. Використання в ортопедичній стоматології низькоплавких та середньоплавких фарфорів дозволило застосувати печі для їх спікання з ніхромовими нагрівальними елементами. Спікання проводять згідно з режимом, який рекомендує завод — виробник стоматологічного фарфору. 

Зубні вкладки

Вкладками  називають незнімні ортопедичні конструкції, які виготовляють для відновлення анатомічної, функціональної та естетичної повноцінності коронок природних зубів шляхом заміщення дефектів твердих тканин. Вони застосовуються у тих випадках, коли пломба не ефективна, а виготовлення штучної коронки передчасне.

Зубні вкладки використовуються людством вже достатньо давно і вельми ефективно. Як матеріали для вкладок найчастіше використовуються метали і їх сплави (золото 916 проб, сплави платини, срібно-паладієві сплави), а також фарфор (кераміка), пластмаси (композитні матеріали), матеріали на основі скла (сіталли) і деякі інші. Деякі матеріали поступово йдуть в минуле, а деякі продовжують використовуватися і навіть розвиваються. Так, найбільш близькими по фізичних і естетичних властивостях раніше були вкладки з фарфору і ця технологія продовжує розвиватися. Але сьогодні з'явилася реальна конкуренція у вигляді композитних матеріалів, які є полімерною основою, заповненою речовинами, що додають зубу задані властивості.

Але перш ніж встановити вкладку, необхідно зробити точну копію (відбиток) зубної порожнини. Для моделювання зубних вкладок використовують спеціальний моделювальний віск. Природно, перед моделюванням порожнина повинна бути оброблена бормашиною. Порожнина для зубної вкладки формується по наступних принципах:

• Порожнина формується так, щоб модель зубної вкладки вільно         витягувалася з неї тільки в одному напрямі (як у ящика в шафі).

• Необхідно провести ретельну санацію порожнини для попередження розвитку карієсу під вкладкою.

• Вкладка повинна бути стійкою і не піддаватися зсуву.

• Вкладка повинна обов'язково зачіпати шар емалі і дентину, а не тільки емаль.

         Вкладки мають такі відчутні переваги, як міцність, стійкість до фарбувальних і агресивних речовин, стійкість до біологічного руйнування ( карієсу ), що збільшує довіру до них.

         При протезуванні вкладками використовуються наступні способи їх виготовлення: прямій, непрямій (зворотний) і комп'ютерне моделювання (фрезерування).

Прямий метод  виготовлення включає наступні етапи: формування порожнини; моделювання вкладки з воску; литво вкладки на основі отриманої воскової репродукції; припасувала вкладки (примірка і обточування); зміцнення і поліровка вкладки. Процес моделювання досить простий і не вимагає від пацієнта витрат часу. Лікар ортопед просто заповнює оброблену порожнину зуба воском і потім витягує модель, що вийшла. Далі ця модель порожнини зуба передається зубному технікові, який на основі воскового зліпка виготовляє вкладку.

Непрямий метод відрізняється отриманням подвійного відтиснення порожнини зуба, включаючи виготовлення гіпсової моделі зуба (щелепи). Розбірна модель дозволяє провести ту, що попередню припасувала вкладки без участі пацієнта. Якщо вкладка не вийшла, проводиться повторне моделювання без участі пацієнта. Після тієї, що припасувала вкладка перевіряється в порожнині рота і полірується.

Блек виділяє 5 класів, враховуючи типову локалізацію каріозного процесу та закономірності його розповсюдження по поверхні зубів.

1 клас - порожнини у ділянках фісур і природніх заглиблень (молярів, премолярів, різців).

2 клас - порожнини, розташовані на контактних поверхнях премолярів і молярів.

3 клас - порожнини, розташовані на контактних поверхнях різців і іклів при збереженні ріжучих країв.

4 клас - порожнини, розташовані на апроксимальних поверхнях різців і іклів з порушенням кута і ріжучого краю коронкової части зуба.

5 клас - порожнини в пришийкових ділянках всіх груп зубів.