Переваги суцільнолитої коронки:

Більш проста технологія виготовлення.

Висока точність конструкції.

Ідеальне крайове прилягання та герметичність.

Висока міцність.

Можливість виготовлення з будь-якого сплаву.

Недоліки суцільнолитої коронки:

Необхідність зняття достатньо великого шару твердих тканин зуба.

Необхідність високоточного лиття.

Некосметичність.

Велика вартість конструкції.

Показання до виготовлення:

• значні пошкодження коронки зуба;

• аномалії форми та положення зубів;

• розташування опорних та фіксуючих плеч кламерів;

• опора для мостоподібних протезів;

• при лікуванні патологічної стертості зубів;

• при патології оклюзії;

• при бруксизмі, парафункціях жувальних м’язів;

• при деяких формах патологічного прикусу;

• при малих розмірах корони зуба.

Кореневі вкладки

У разі зруйнованої оклюзійної поверхні згідно з індексом ІРОПЗ на 0,8, або 80 % показано виготовлення куксових вкладок. Куксова вкладка складається із суцільнолитої штучної культі коронкової частини та кореневої. Зверху її покривають коронкою будь-якого виду.

Переваги куксової вкладки над штифтовими конструкціями:.

• — рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;.

• — згідно з показаннями можлива заміна покривної конструкції без порушення фіксації та цілісності литої куксової вкладки;.

• — може бути опорним елементом незнімних та знімних протезів;.

• — дозволяє зберегти і відновити більшість коренів зубів, як однокореневих, так і багатокореневих.

• коронку при зміні її кольору, пошкодженнях облицювання легко зняти і замінити без необхідності видалення штифта;

• можливе використання коренів, які знаходяться нижче рівня ясен, без гінгівектомії;

• -при видаленні поряд стоячого зуба, зовнішню коронку можна зняти, а куксу використовувати для опори мостоподібних протезів;

• -стає можливим протезування мостоподібними протезами дефектів, обмежених коренями, оскільки при непаралельності кореневих каналів і штифтів можна забезпечити можливість накладення мостоподібного протеза за рахунок паралельності стінок кукси.

До коренів, що плануються як опора штифтової конструкції, пред'являються наступні вимоги:

• -кореневий канал повинен бути добре прохідним;

• -верхівкова третина каналу повинна бути пломбована, а периапікальні тканини - не мати ознак хронічного запалення. Якщо зміни не носять обширного характеру (кіста, кістогранульома), відсутній норицевий хід і в анамнезі немає відомостей про часті загострення, то допустиме протезування штифтовою конструкцією. У решті випадків необхідно провести резекцію верхівки кореня. Протезування буде доцільним, якщо залишається достатня для опори довжина кореня;

• -довжина кореня повинна бути більшою, ніж висота майбутньої штучної коронки;

• -стінки кореня повинні мати достатню товщину, щоб протистояти жувальному тиску, що передається через штифт;

• -тканини кукси кореня повинні бути твердими, не мати уражень карієсом і ознак демінералізації;

Показання і протипоказання до застосування металопластмасових мостоподібних протезів

•          Металопластмасові мостоподібні протези можуть виготовлятися у тому разі, коли після препарування зубів можна створити міжоклюзійний простір у 1,5-2,0 мм.

•          Абсолютно протипоказане застосування металопластмасовихмостоподібних протезів у таких випадках: 1) протезування зубів  із живою пульпою у  дітей  і  підлітків; 2) пародонтит тяжкого ступеня.

•          До відносних  протипоказань належать: 1) аномалії прикусу з глибоким  різцевим  перекриттям; 2) парафункції  жувальних м'язів (бруксизм); 3) недостатня  висота коронок  природних зубів; 4) патологічна  стертість твердих  тканин  зубів  зі  значним зниженням міжоклюзійної висоти.

Показання

• значні пошкодження коронки зуба;

• аномалії форми та положення зубів;

• розташування опорних та фіксуючих плеч кламерів;

• опора для мостоподібних протезів;

• при лікуванні патологічної стертості зубів;

• при патології оклюзії;

• при бруксизмі, парафункціях жувальних м’язів;

• при деяких формах патологічного прикусу;

• при малих розмірах корони зуба.

Переваги:

· висока естетичність правильно підібраної за кольором пластмаси;

· комбіновані коронки увібрали позитивні якості металевих та пластмасових коронок;

· міцність металів, підібраних для виготовлення комбінованої коронки.

Недоліки:

· недостатній естетичний ефект, який дають пластмаси, призначені для облицювання металевих каркасів штучних коронок (пластмаса з часом змінює колір, особливо в ділянках прилягання до каркаса по краю вікна);

· залежно від сили різних коефіцієнтів термічного розширення, а також чисто механічного способу з’єднання двох матеріалів - пластма­си та металу - в малі щілини, що утворюються в місці їх сполучення, про­никає ротова рідина разом із залишками харчових продуктів. Виникаючі процеси бродіння та гниття призводять до ще більшого розшарування різнорідних матеріалів, змінюють колір пластмаси та можуть спричинити ураження твердих тканин кукси природного зуба;

· значне препарування губної поверхні коронки.

• Сколи покриття.

Препарування зубів металопластмасових мостоподібних протезів

       Препарування зубів для виготовлення  має деякі особливості, зумовлені необхідністю зішліфовування значної кількості твердих тканин (емалі та дентину). У  зв'язку з цим виникає необхідність у  повноцінній анестезії за  живої (інтактної) пульпи. Препарування необхідно проводити високошвидкісною бормашиною (турбінною), добре центрованими абразивами, під повноцінним повітряним і водяним охолодженням. Глибоке препарування зубів пов’язане з  небезпекою ушкодження  пульпи (травматичний пульпіт), тому необхідно знати оптимальну глибину препарування і зони безпеки для кожної групи  зубів.

Препарування зубів  починають із сепарації проксимальних поверхонь алмазним диском  або циліндричним бором, потім укорочують коронкову частину на 1/5 її висоти. Відступивши від ясенного краю на 0,5-1,0 мм, створюють уступ. Далі циліндричним грубозернистим  бором зішліфовують тверді тканини на вестибулярній поверхні. Торцем бора при  цьому  створюють уступ не доходячи  до  ясенного краю 0,5-1,0 мм. На  оральній поверхні також зрізають тверді тканини, використовуючи чечевицеподібний бор із створенням уступу. Потім циліндричним бором  проводять ротаційне препарування, згладжуючи гострі кути і ділянки переходу вестибулярної й оральної поверхні на апроксимальну. Одночасно торцевою частиною бора згладжують уступ, роблячи його плавним і наближаючи до ясеневого краю. Препарування закінчують олівцеподібним бором, який повинний мати товщину, яка дорівнює або дещо менша глибини уступу, формуючи уступ на заданому рівні.

•          Запропоновані різні види уступів: під кутом 90⁰, під кутом 135⁰, під  кутом у 45⁰, жолобоподібний і так званий „символ” уступу. Більшість спеціалістів рекомендують створювати циркулярний уступ у 135⁰. Він забезпечує високий естетичний ефект металопластмасової коронки і зменшує небезпеку негативного впливу краю коронки на тканини маргінального пародонта.

•          Ширина  уступу в різних групах зубів може варіювати від 0,3 до        1,2 мм. Уступ найменшої ширини формують у  нижніх різців, враховуючи  близькість пульпи до поверхні зуба. У центральних різців верхньої  щелепи та  іклів обох щелеп уступ може бути шириною 1,0-1,2 мм, бокових різців верхньої  щелепи – 0,7 мм. Ширина  і форма уступу премолярів і молярів залежить від конструкції майбутньої  коронки, але не повинна перевищувати 1,0 мм.

•          Уступ потрібно формувати на рівні ясенного краю. Тільки у виняткових випадках для  високого естетичного ефекту край коронки може доходити до середини ясенної борозенки (підясенне розташування краю коронки може викликати запалення  тканин крайового  пародонта).

•          Деякі спеціалісти формують уступ тільки з  вестибулярного боку, а з  мезіодистального боку (в напрямку до орального) ширину уступу зменшують, і на  оральній поверхні створюють тільки „символ” уступу          (0,4 мм). Проте препарування зубів із формуванням уступу підвищує естетичні якості металопластмасових коронок: шар пластмасового облицювання у пришийковій зоні стає товщим і металічний каркас не просвічується. Крім того, край коронки, який         знаходиться в уступі, не входить у м'які тканини крайового пародонта і  не  травмує їх.

•          Препаруючи зуби, необхідно за можливості зберігати анатомічну форму зубів у  відповідно  меншому розмірі. Бокові поверхні зуба повинні конвергувати до жувальної поверхні краю або до ріжучого краю під кутом 4-8⁰.

•          У тому разі, коли пластмаса буде наноситися на  цільнолитий каркас тільки з  вестибулярного боку, об’єм зішліфованих твердих тканин з  оральної поверхні повинний становити 0,3-0,5 мм, тобто на товщину цільнолитої коронки. З  вестибулярної поверхні необхідно препарувати  на глибину до 2,0 мм, тобто на товщину металічного каркаса (з ретенційними  ділянками) і  шару пластмаси.

ДОВІДНИК З ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

Штифтовий зуб Ільїної-Маркосян. Особливістю даної конструкції є наявність вкладки кубічної форми з розмірами 3x4 мм, яка розміщується у спеціально відпрепарованій порожнині кореня зуба, що запобігає обертальним рухам вкладки, захищає канал зуба від проникнення у нього ротової рідини, яка розчиняє цемент. Водночас вкладка є амортизатором під час передачі жувального тиску на корінь зуба і, за даними автора, запобігає розколюванню останнього. Як штучний зуб використовували фасетку, яку облицьовували пластмасою. Гіпс по твердості поділяють на 5 класів (ISO): I - м'який - використовується для отримання відбитків; II - звичайний - використовується для накладення фіксуючих пов'язок; III- твердий - використовується для виготовлення діагностичних моделей в технології знімного протезування, а також для виготовлення цоколя розбірною моделі в техніці незнімного протезування; IV - надтвердий - використовується для виготовлення розбірної моделі; V - особотвердой (синтетичний) - використовується для виготовлення точних моделей.