2. Право водокористування та його види.

Право водокористування являє собою право конкретного суб'єкта користуватися, володіти, а в певних випадках і розпоряджатися наданим йому у визначеному порядку відповідним водним об'єктом у межах, передбачених водним законодавством. Отже, кожен водокористувач повинен здійснювати свої права і обов'язки в межах, встановлених правовими приписами. Держава як власник водних ресурсів зацікавлена в раціональному використанні всіх водних об'єктів, розташованих на території України. Правове регулювання водокористування обумовлено об'єктивними екологічними факторами.

Право водокористування визначається як використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (ст. 1 ВК України).

Право водокористування можна розглядати у вузькому і широкому розумінні. Воно може виступати як суб'єктивне право, яке включає ряд правомочностей, і як правовий інститут, що охоплює принципи водокористування та права і обов'язки водокористувачів. У процесі фактичної реалізації суб'єктивного права виникає водне правовідношення. Право водокористування посідає одне з центральних місць, враховуючи, що води надаються державою тільки в користування (ст. 6 Водного кодексу України; далі — ВК України). Тому будь-яка господарська та інша діяльність суб'єктів повинна здійснюватися в межах норм права, встановлених державою.

Право водокористування має відповідні об'єкти, під якими розуміють сформовані природою або створені штучно елементи навколишнього середовища, де зосереджуються води (ст. 1 ВК України).

Об'єктом права виступає найчастіше відокремлена ділянка водного об'єкта, надана конкретному водокористувачу в користування для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місцерозташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та інших факторів. До об'єктів права водокористування не належать води, які знаходяться в атмосфері, ґрунті, вода у живих тканинах, а також вода, відокремлена від природного середовища, наприклад, вода, яка потрапила з водоймища до водопроводів, резервуарів та інших ємностей, перетворюється на звичайну товарно-матеріальну цінність.

Суб'єктами права водокористування можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства (ст. 42 ВК України). Ці особи здатні мати і здійснювати права і нести юридичні обов'язки. Класифікація суб'єктів права водокористування проводиться за різними ознаками, включаючи і види права водокористування. Згідно зі ст. 42 Водного кодексу усі водокористувачі поділяються на: первинних — тих, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, та вторинних — таких, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

У сучасних умовах для права водокористування характерна платність. Умови платності за використання водних об'єктів (їх частин) визначаються насамперед Водним кодексом України та конкретизуються у відповідних нормативних актах.

Так, визначено, що збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води водних об'єктів визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів на використання води. Розмір же збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Усі зазначені збори спрямовуються на здійснення заходів щодо охорони вод, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об'єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов'язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.

Види права водокористування

Право водокористування, з огляду на підстави та порядок його виникнення, поділяється на два види: загальне та спеціальне.

Загальне водокористування пов'язане з реалізацією права кож­ного на безпечне для життя та здоров'я довкілля та виникає на підставі законів чи інших нормативних актів.

Для права загального водокористування відповідно до ст. 47 В К України характерні такі ознаки:

— здійснення тільки громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, водопою тварин, забору води з водних об'єктів без за­стосування споруд або технічних пристроїв та з криниць тощо);

— безоплатність;

— здійснення без закріплення водних об'єктів за певними осо­бами;

— здійснення без надання відповідних дозволів;

— передбачено для необмеженого кола осіб.

Однак загальне водокористування передбачає можливість вста­новлення районними і сільськими радами за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповнова­жених державних органів певних обмежень у здійсненні загально­го водокористування громадян. Такі обмеження встановлюються з метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишньо­го природного середовища та з інших підстав і полягають у вста­новленні місця, де заборонено купання, плавання на човнах, во­допій тварин, забір води для питних або побутових потреб тощо.

Місцеві Ради зобов'язані повідомляти населення про встанов­лені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

Особливості спеціального водокористування передбачені ст. 48 ВК України і полягають у тому, що воно здійснюється:

— шляхом забору води з водних об'єктів із застосуванням спо­руд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;

— фізичними та юридичними особами для задоволення питних та інших потреб населення;

— на підставі спеціальних дозволів, які видаються державними органами охорони навколишнього природного середовища — у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, облас­ними, Київською та Севастопольською міськими Радами за пого­дженням з державними органами водного господарства — у разі використання водних об'єктів місцевого значення;

— за оплату, яка визначається на підставі Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за ко­ристування водами для потреб гідроенергетики і водного транс­порту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494.

За строками здійснення спеціальне водокористування може бу­ти короткостроковим (до 3 років) або довгостроковим (від 3 до 25 років). У разі потреби строк спеціального водокористування може бути продовжено на термін, що не перевищує відповідного короткострокового або довгострокового водокористування.

Водокористування за цільовим призначенням буває:

— для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;

— для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей;

— для потреб галузей економіки: сільського і лісового господарства, промислових і гідроенергетичних потреб, водного транспорту, рибного і мисливського господарства, протипожежних потреб.

З-поміж усіх видів водокористування пріоритет належить водо­користуванню для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення. Його регулювання, крім ЗК України, здійснюється Законом України «Про питну воду та питне водопо­стачання» від 10 січня 2002 р. та цілим рядом підзаконних норма- тивно-правових актів.

Забезпечення потреб населення здійснюється шляхом цент­ралізованого та нецентралізованого водопостачання. Відмінність між ними полягає в тому, що централізоване водопостачання здійснюється за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розпо­дільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води, а нецен- тралізоване — з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води, застосування пристроїв підготовки питної води та постачання фасованої питної води.

Особливі вимоги водне законодавство встановлює до якості вод, що використовуються для задоволення питних і господар- сько-побутових потреб населення. Якісні характеристики таких вод повинні відповідати встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам. У разі невідповідності якості вод цим вимогам їх викори­стання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду.

Для лікувальних, культурних та оздоровчих цілей використову­ються водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості та належать до категорії лікувальних. Перелік таких об'єктів затвер­джено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 р. Якщо водні об'єкти належать до категорії лікувальних, во­ни повинні використовуватися виключно для лікувальних та оздо­ровчих цілей. Таке користування водами здійснюється у порядку загального і спеціального водокористування.

Існують певні особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб сільського і лісового господарства. Переважно таке водокористування здійснюється для зрошення земель сільськогосподарського призначення, під час якого водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи для за­побігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню цих земель.

Під час осушення земель сільськогосподарського призначення мають здійснюватися заходи щодо запобігання деградації та вітровій ерозії цих земель, а також погіршення стану водних об'єктів. Аналогічні положення поширюються також на зрошувані та осушувані землі лісогосподарського призначення.

Стаття 66 ВК України встановлює правила використання вод­них об'єктів для промислових та гідроенергетичних потреб. Сьо­годні майже немає видів промислового виробництва, які б не ви­користовували природних запасів води. Такі води повертаються до навколишнього природного середовища переважно у вигляді стічних вод. Оскільки об'єктами промислового водокористування передусім є природні джерела — річки, озера, особливого значен­ня набуває раціональність у використанні вод. У зв'язку з цим за­конодавство покладає на водокористувачів, які використовують водні об'єкти для промислових потреб, обов'язки дотримуватися встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем во­допостачання та очищення стічних вод.

Специфічні обов'язки закон покладає і на гідроенергетичні підприємства. Вони повинні дотримуватися встановлених правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, забезпечувати у встановленому порядку безпе­ребійний пропуск суден тощо.

Особливості користування водними об'єктами для потреб рибного і мисливського господарства визначено у ст. 68 ВК України. Водокористувачі зобов'язані вживати заходів, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги у місцях вилову риби. На таких об'єктах права інших водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу.

Чимало питань користування водами для потреб рибного і мис­ливського господарства регулюються Законом України «Про тва­ринний світ» та іншими актами законодавства.

ВК України (ст. 48) наводить перелік видів водокористування, що не вважається спеціальним, але й не належить до загального. Це:

— пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетики);

— подача (перекачування) води водокористувача у маловодні райони;

— усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболо­чення);

— використання підземних вод для вилучення корисних ком­понентів;

— вилучення води з надр разом із видобуванням корисних ко­палин;

— виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

— видобування корисних копалин і водних рослин;

— прокладання трубопроводів і кабелів;

— проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

• інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Первинне та вторинне водокористування є також видами права водокористування. Первинне водокористування здійснюється водокористувачами, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинне ж водокористування здійснюється водокористувачами, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.