4. Функції управління в галузі використання і охорони вод.

Державне управління в галузі використання і охорони вод здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування (органи загального управлін­ня). Органами спеціального управління в цій галузі є Мінприроди, Державне агентство водних ресурсів України. До основних функцій державного управління в галузі вико­ристання і охорони вод належать такі:

Планування і програмування. Відповідно до ст. 12 Водно­го кодексу України державні, цільові, міждержавні та регіональ­ні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються з метою здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і га­лузей економіки у воді, збереження, раціонального використан­ня і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії. Як зазначалося, в Україні на сьогодні прийнято ряд загальнодержавних програм, що спрямовані в першу чергу на захист водних ресурсів від за­бруднення і виснаження, забезпечення якісного водопостачан­ня населення.

Державний облік вод. Відповідно до ст. 24 Водного кодек­су України завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водоко­ристування, на основі яких здійснюється розподіл води між во­докористувачами та розробляються заходи щодо раціонально­ використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Водним кодексом передбачено здійснення

- державного обліку во­докористування шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою;

- державного обліку поверхневих вод, який здійснюється спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади з питань гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод;

- державного обліку підземних вод, який здійснюється спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань геології та використання надр шляхом спостережень за кількісними і якісними характеристиками підземних вод.

З ме­тою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів складається держав­ний водний кадастр. Постановою Кабінету Міністрів України від 8.04.1996 р. затверджений Порядок ведення державного вод­ного кадастру.

Відповідно до п. 2 Порядку державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про по­верхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне мо­ре; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (крім вторинних). До державного водного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод, а саме: споруди для акумуляції та регулювання поверхневих і підзем­них вод; споруди для забору та транспортування води; споруди для скиду зворотних вод; споруди, на яких здійснюється очист­ка зворотних вод (з оцінкою їх ефективності).

Державний моніторинг вод. З метою забезпечення зби­рання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтова­них рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галу­зі використання і охорони вод та відтворення водних ресур­сів здійснюється державний моніторинг вод (ст. 21 Водного ко­дексу України). Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. затверджений Порядок здійснення державного мо­ніторингу вод. До об'єктів державного моніторингу вод належать: поверхневі води: - природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки); - штучні водойми (водосховища, ставки), канали та інші водні об'єкти;підземні води та джерела;внутрішні морські води та територіальне море; виключна (морська) економічна зона України; джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидання рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобуванні корисних копалин у межах акваторій поверхневих вод, внутрішніх морських вод, територіального моря і виключної (морської) економічної зони України та дампінг відходів, води поверхневого стоку із сільськогосподарських угідь, фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей; надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійснюватися спостереження. До суб'єктів державного моніторингу вод належать Мінприроди, державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ, Держводгосп, Держжитлокомунгосп, Держгеонадра, їх органи на місцях, а також організації, що входять до сфери управління цих міністерств і відомств. НКАУ забезпечує суб'єктів державного моніторингу вод наявною архівною та оперативною аерокосмічною інформацією дистанційного зондування Землі на території України. Результатом здійснення державного моніторингу вод є інформація, у тому числі:первинна інформація (дані спостережень), яку одержують суб'єкти державного моніторингу вод внаслідок спостережень;узагальнені дані, що стосуються певного проміжку часу або певної території;індекси і комплексні показники, одержані внаслідок узагальнення за параметрами;оцінки стану вод та джерел негативного впливу на нього;прогнози стану вод і його змін;науково обґрунтовані рекомендації, необхідні для прийняття рішень. Інформація, здобута і оброблена суб'єктами державного моніторингу вод, є офіційною.

Державна екологічна експертиза, що здійснюється в по­рядку визначеному Законом України «Про екологічну експер­тизу» з метою забезпечення екологічної безпеки під час розмі­щення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використан­ням чи впливом на води.

Розподіл і перерозподіл водних ресурсів, який здійснюєть­ся у таких формах: надання водних об'єктів у відособлене ко­ристування; видача дозволів на спеціальне водокористування; вилучення водних об'єктів; анулювання дозволів.

Лімітування в галузі використання вод. У ст. 1 Водного кодексу України визначені поняття: ліміт забору води — гранич­ний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт скиду забрудню­ючих речовин — граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; ліміт використання води — гра­ничний обсяг використання води, який встановлюється дозво­лом на спеціальне водокористування. Ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин встановлюються у дозволі на спеціальне водокористування. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеці­ально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Наказом Мінекоресурсів України та Держводгоспу України від 30.03.2001 р. за­тверджений Порядок зменшення спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади лімітів забору, викорис­тання води та скидання забруднюючих речовин у разі настання маловоддя.

Стандартизація і нормування. Відповідно до ст. 33 Ко­дексу України про надра стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюються з метою забезпечення екологічної і санітарно-гі­гієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємо­пов'язаних нормативних документів, які визначають взаємопо-годжені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації і нор­муванню. До комплексу нормативних документів із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ре­сурсів, як зазначає ст. 34 Водного кодексу України, входять до­кументи, які містять: основні положення; терміни та поняття, класифікації; методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод; вимоги до збирання, обліку, обробки, збере­ження, аналізу інформації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод; вимоги щодо раціонального використан­ня та охорони вод у галузевих стандартах та технічних умовах на процеси, продукцію і послуги; метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт; інші нормативи із стандартизації в цій галузі.

У систему нормативів в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів входять:

а) екологічний норматив якості води водних об'єкті, який встановлюється для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів та міс­тить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюю­чих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біоло­гічні, хімічні, радіаційні). Він розробляється і затверджується Мінприроди України і МОЗ України (ст. 37 Водного кодексу України);

б) нормативи екологічної безпеки водокористування, які вста­новлюються для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки. Ними є: граничне допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, госпо­дарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допус­тимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких вико­ристовується для потреб рибного господарства; допустимі кон­центрації радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побу­тових та інших потреб населення. Нормативи екологічної без­пеки водокористування розробляються і затверджуються: МОЗ України та Національною комісією з радіаційного захисту насе­лення України — для водних об'єктів, вода яких використову­ється для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади з питань рибного господарства — для водних об'єктів, вода яких використовується для потреб рибно­го господарства. Вони вводяться в дію за погодженням з Мін­природи України (ст. 36 Водного кодексу України);

в) нормативи гранично допустимого скидання забруднюю­чих речовин, які встановлюються з метою поетапного досягнен­ня екологічного нормативу якості води водних об'єктів (ст. 38 Водного кодексу України). Постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 11.09.1996 р. затверджений Порядок розроблення і за­твердження нормативів гранично допустимого скидання забруд­нюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується;

г) галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти, які встановлюються для оцінки еко­логічної безпеки виробництва, тобто нормативи гранично допу­стимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї ж сировини. Вони затверджуються відповідними мі­ністерствами і відомствами за погодженням з Мінприроди Укра­їни (ст. 39 Водного кодексу України);

д) технологічні нормативи використання води, а саме: поточ­ні технологічні нормативи використання води — для існуючо­го рівня технологій; перспективні технологічні нормативи ви­користання води — з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій, які встановлюються для оцінки та забезпе­чення раціонального використання води у галузях економіки.

Технологічні нормативи використання води розробляються та затверджуються відповідними міністерствами і відомствами за погодженням з Мінприроди України (ст. 39 Водного кодексу України). Зокрема, наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.02.2004 р. затверджені Технологічні нормативи використан­ня питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України1.

Державний контроль в галузі використання і охорони вод. Як передбачає ст. 19 Водного кодексу України, державний конт­роль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державни­ми органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами від­повідно до законодавства України. Функції контролю здійсню­ють органи Мінприроди України, а саме діюча в його складі Державна екологічна інспекція (Положення про неї затвердже­но постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. в редакції постанови від 16.06.2004 р.2), інші спеціальні підрозді­ли Мінприроди України: Державна екологічна інспекція Азов­ського моря (Положення затверджене наказом Мінприроди від 6.12.2006 р.), Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (Положення затверджене наказом Мінприроди від 6.12.2006 р.), Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (Положення затверджене на­казом Мінприроди від 6.12.2006 р.).