7. В яких випадках право загального водокористування може бути обмежене?

Стаття 45 ВК . Обмеження прав водокористувачів

У разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров'я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.

Право загального водокористування може бути обмежено у порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу : З метою охорони життя і здоров"я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з ін. передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об"єктах , розташованих на їх території. Місцеві ради зобов"язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

8. Які види водокористування не належать ні до спеціального ні до загального?

Це з дисертації Джуган Вікторії Олегівни “Правове регулювання використання та охорони вод в Україні”:

Проте основним поділом водокористування, закріпленим Водним кодексом України, є поділ права водокористування за підставами виникнення, а саме:

1) право загального водокористування;

2) право спеціального водокористування (стаття 48) [2].

Водночас в окремих випадках за цією підставою виду водокористування взагалі не визначено. Можна говорити про те, що він носить проміжний характер. Наприклад, до спеціального водокористування не належать: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетики); подача (перекачування) води водокористувачами у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (частина 3 статті 48 Водного кодексу України). Це так звані види „неспеціального” водокористування [13, с.202]. До проміжного виду водокористування варто віднести також користування водами для потреб повітряного транспорту (стаття 53 Водного кодексу України) та використання води для протипожежних потреб (стаття 69 Водного кодексу України) [2].

Отже, існує проміжний вид водокористування, який не належить ні до загального, ні до спеціального водокористування. „Неспеціальне” водокористування регламентується менш жорстко, ніж спеціальне. Так, користування водами для потреб повітряного транспорту здійснюється безоплатно та без дозволу, а використання води для протипожежних потреб здійснюється без дозволу та в необмеженій кількості. На нашу думку, введення даного терміну дає можливість об’єднати в загальну групу всі види водокористування, не пов’язаного з забором їх з водних об’єктів і відведенням в них зворотних вод, а також ті види водокористування, які не належать ні до загального, ні до спеціального.