5. Правові заходи охорони вод

Існує чимало проблем, переважно техногенного характеру, які негативно впливають на стан водних ресурсів нашої держави. Не завжди достатньою є забезпеченість водами населення та відповідних галузей економіки. За багатьма показниками якість вод є досить низькою з високим рівнем забруднення. Тому в Ос­новних напрямах державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 p., визначено основні причини забруд­нення поверхневих вод в Україні. Такими є:

— скид неочищених та не достатньо очищених комунально-по­бутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;

— надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води із забудованих територій та сільгоспугідь;

— ерозія ґрунтів на водозабірній площі тощо.

Постійно погіршується якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності. У зв'язку з цим особливої актуальності в сучасних умовах набувають питання охорони вод, зокрема право­вої, яка має забезпечити нормальні умови здійснення права водо­користування для всіх водокористувачів на території України.

Нормативно-правовими актами, які закріплюють правові вимоги щодо охорони вод, є Закон України «Про охорону навко­лишнього природного середовища», ВК України та інше законо­давство.

Норми, що визначають основні правові заходи у сфері охорони вод в Україні, містяться у Водному Кодексі України. Найбільш важли­вими з них є такі:

1. Встановлення особливого правового режиму використан­ня та охорони земель водного фонду. ЗК України відносить землі водного фонду до окремої категорії, що свідчить про їх особливий правовий режим. Землі водного фонду є своєрідним захисним бар'єром водних об'єктів від шкідливого впливу довкілля. Цим по­яснюється і специфічне коло суб'єктів, яким можуть надаватися у постійне користування землі водного фонду. Ними відповідно до ст. 85 ВК України є водогосподарські спеціалізовані організації, інші підприємства, установи, організації, в яких створено спеціалізовані служби з догляду за водними об'єктами, прибереж­ними захисними смугами, смугами відведення, береговими смута­ми водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у

належному стані.

2. Утворення навколо (вздовж) водних об'єктів зон та тери­торій з особливим правовим режимом, що мають запобігати за­брудненню та засміченню водних об'єктів, зменшенню шкідливо­го впливу довкілля на них. Відповідно до статей 87-93 ВК України такими територіями є: водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, зони санітарної охорони.

Відповідно до ст. 87 ВК України водоохоронні зони встановлю­ються вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм для створення сприятливого режиму водних об'єктів, за­побігання їх забрудненню, засміченню та виснаженню, знищенню навколоводних рослин і тварин тощо.

Водоохоронні зони належать до природоохоронних територій господарської діяльності, тому тут забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, ско­томогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 8 травня 1996 р. затвердив Порядок визначення розмірів і меж водоохорон­них зон та режиму ведення господарської діяльності в них, де пе­редбачив, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Контроль за створенням водоохоронних зон, а також за додер­жанням режиму використання їх територій здійснюється виконав­чими комітетами місцевих Рад та державними органами охорони навколишнього природного середовища.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навко­ло озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Право­вий режим таких смуг визначається статтями 88—90 ВК України і статтями 60—62 ЗК України.

Ширина прибережних захисних смуг залежить від значення та розміру водного об'єкта і коливається в межах від 25 до 100 м. На­приклад, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виді­ляється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.

У зоні прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо во­дойм та на островах передбачаються істотні обмеження для веден­ня господарської діяльності. ВК України встановлює перелік забо­ронених видів діяльності у цих зонах:

— розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

— зберігання та застосування пестицидів і добрив;

— влаштування літніх таборів для худоби;

— будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідро­метричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

— миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

— влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогиль­ників, полів фільтрації тощо.

Подібні обмеження господарської діяльності встановлюються і у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах (ст. 90 ВК України).

Смуги відведення з особливим режимом користування встанов­люються на річках для потреб експлуатації та захисту від забруд­нення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгоспо­дарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних систе­мах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель (ст. 91 ВК України). Розміри смуг відведення й режим користування ними встановлюються водокористувачем за пого­дженням з державними органами охорони навколишнього при­родного середовища та водного господарства.

Берегові смуги встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством. Порядок установлення берегових смут водних шляхів та користування ними затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. Згідно із цим Порядком ко­ристувачі берегових смуг водних шляхів зобов'язані:

— користуватися береговими смугами за призначенням;

— суворо дотримуватися встановленого режиму використання смуг відведення для водних шляхів;

— вживати заходів для охорони земель берегових смуг водних шляхів від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення;

— забезпечувати непроникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через берегові смуги водних шляхів у річки та водойми.

Зони санітарної охорони встановлюються з метою охорони вод­них об'єктів у районах забору води для централізованого водопос­тачання населення, лікувальних та оздоровлювальних потреб (ст. 93 ВК України). Режим зон санітарної охорони водних об'єктів регулюється Законом України «Про питну воду та питне водопос­тачання», а також постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 p., якою затверджено Правовий режим зон сані­тарної охорони водних об'єктів. Відповідно до цих нормативно- правових актів зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об'єктів належать до складу водоохоронних зон і поділя­ються на три пояси особливого режиму:

— перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика відповідних споруд і во­довідвідного каналу;

— другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

3. Особливі вимоги щодо охорони встановлюються для водних об'єктів, які належать до об'єктів природно-заповідного фонду. їх правовий режим визначається Законом України «Про природно- заповідний фонд України». Умови охорони й використання таких водних об'єктів залежить від правового режиму об'єкта природно- заповідного фонду, на території якого розташовано водний об'єкт.

4. Важливим заходом правової охорони водних об'єктів є охорона вод від забруднення, засмічення та вичерпання. Основні вимоги щодо цього встановлено ВК України, який містить і визначення цих понять: забрудненням вод вважається надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин (які привносяться у вод­ний об'єкт у результаті господарської діяльності людини); засмічення вод — це привнесення у водні об'єкти сторонніх пред­метів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. Якщо за­бруднення відбувається внаслідок внесення до водних об'єктів розчинних речовин, що можуть змінити хімічний склад і біо­логічні властивості води, то засміченням вважатиметься привне­сення до неї нерозчинних предметів та матеріалів (виробничі чи побутові відходи тощо).

Охороні від забруднення, засмічення та вичерпання підлягають усі водні об'єкти, що входять до складу водного фонду України. Для цього законодавством встановлюються:

— особливі умови розміщення і проектування, будівництва, ре­конструкції та введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод (ст. 96 ВК України), а та­кож рибогосподарських водних об'єктів (ст. 97 ВК України);

— заборони введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод (ст. 98 ВК України), скидання у водні об'єкти відходів і сміття (ст. 99 ВК України);

— заходи щодо запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин (ст. 103 ВК України);

— заходи щодо запобігання забрудненню підземних вод (ст. 105 ВК України) та інші.

Крім ВК України, заходи щодо охорони вод від забруднення та засмічення містяться у багатьох підзаконних нормативно-право­вих актах. Наприклад, існують Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. Вони були затверджені по­становою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. Чин­ними є також Правила охорони внутрішніх морських вод і тери­торіального моря України від забруднення в редакції від 29 берез­ня 2002 р. тощо.

5. Встановлення спеціальних заходів запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідації їхніх наслідків. Це зумовлено тим, що за певних обставин (повені, підтоплення, засолення, утворення зсувів) води можуть заподіяти істотну шко­ду землям, населеним пунктам та іншим об'єктам.