- •Питання на екзамен з педагогіки (www.Koob.Ru)
- •1. Педагогіка як наукова дисципліна.
- •2. Завдання педагогічної науки.
- •3. Головні категорії педагогіки.
- •4. Система педагогічних наук.
- •5. Взаємозв'язок педагогічної теорії та практики.
- •6. Методи і процес педагогічного дослідження.
- •7. Рушійні сили розвитку індивіда.
- •8. Закономірності розвитку дитини.
- •9. Головні умови розвитку дитини.
- •10. Діагностика розвитку школярів.
- •11. Вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини.
- •12. Сучасна вікова періодизація і педагогічний процес.
- •13. Індивідуальні особливості учнів.
- •14. Педагогічний процес як система.
- •15. Навчання і виховання як головні складові цілісного педагогічного процесу.
- •16. Критерії ефективності цілісного педагогічного процесу.
- •17. Мета і завдання виховання в сучасній школі.
- •18. Сучасні підходи до освіти і виховання дітей та молоді.
- •19. Система педагогічних методів.
- •20. Організація педагогічного процесу.
- •21. Основні Інститути соціалізації дитини.
- •22. Авторські навчально-виховні заклади.
- •23. Інноваційні навчально-виховні заклади.
- •24. Системи організації педагогічного процесу.
- •25. Сучасні педагогічні технології.
- •26. Роль і місце школи в навчально-виховному процесі.
- •27. Сучасний вчитель - вимоги до нього й завдання діяльності.
- •28. Творчість та педагогічна майстерність вчителя.
- •29. Організація та управління діяльністю вчителя.
- •30. Сутність процесу навчання, його структура, методологія.
- •31. Закономірності й принципи навчання.
- •32. Актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •33. Основні закономірності й методологія виховного процесу.
- •34. Національне виховання, його суть і зміст.
- •35. Актуальні проблеми теорії та практики виховання.
- •36. Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки.
- •37. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.
- •38. Сучасний стан та перспективи розвитку освіти у провідних розвинутих країнах та Україні (сша, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія).
- •39. Загальні тенденції реформування сучасних світових освітніх систем.
- •40. Тенденції розвитку систем дошкільного виховання в розвинутих країнах.
- •41. Початкова школа: сучасний стан та перспективи реформування у різних країнах світу.
- •42. Особливості реформування середньої освіти в розвинених країнах світу.
- •43. Приватні загальноосвітні заклади в сучасних освітніх системах Заходу.
- •44. Диференціація освіти в провідних розвинутих країнах.
- •45. Проблеми стандартизації освіти в провідних зарубіжних країнах.
- •46. Характеристика моделей європейської школи.
- •47. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві Заходу.
- •48. Форми й методи соціалізації дитини в освіті зарубіжжя.
- •49. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах Заходу в XX ст.
- •50. Виховання і навчання в умовах цивілізації Давнього Сходу.
- •51. Виховання і школа в античному світі.
- •52. Виховання і школа Древнього Риму.
- •53. Виховання і школа епохи середньовіччя.
- •54. Педагогічна думка і школа епохи Відродження (хіv-хvі ст.)
- •55. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у середині хvіі - кінці хviii ст.
- •56. Основні педагогічні ідеї я. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.
- •57. Педагогіка і школа за часів Просвітництва.
- •58. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини 20 ст.
- •59. Реформаторський рух в педагогіці кінця 19 - поч. 20 ст.
- •60. Традиції вальдорфської школи р. Штайнера і їхнє сучасне продовження.
- •61. Сучасна школа в зарубіжній педагогіці.
- •62. Предмет і основні етапи розвитку української педагогіки.
- •63. Освіта і виховання дітей за часів Київської Русі.
- •64. Вплив християнства на розвиток школи і педагогіки в Київській Русі.
- •65. Основні тенденції морального виховання в християнській педагогіці.
- •66. Основні педагогічні пам'ятки Київської Русі та провідні ідеї їх авторів.
- •67. Роль братських шкіл України у 16 – 17 ст. У розвитку національної освіти.
- •68. Вклад Острозької академії в українську педагогічну культуру.
- •69. Освітня діяльність і педагогічні погляди г.Сковороди.
- •70. Києво-Могилянська академія як центр вітчизняної науки, культури та освіти 17-18 ст.
- •71. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •72. Педагогічні погляди т.Шевченка, м.Костомарова, п.Куліша.
- •73. К.Ушинський - засновник наукової педагогіки.
- •74. Педагогічні ідеї м.Драгоманова.
- •75. Вклад Софії Русової у розвиток української педагогіки.
- •76. Педагогічна діяльність а.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки.
- •77. Ідеї самоуправління в педагогічній спадщині а.Макаренка.
- •78. Трудове виховання в педагогічній діяльності а.Макаренка.
- •79. Педагогічна діяльність в.Сухомлинського та використання його ідей в сучасній школі.
- •80. "Школа радості" в.Сухомлинського.
- •81. Гуманістична сутність педагогічних поглядів в.Сухомлинського.
- •82. Стан освіти, школи й педагогіки в Україні в 50-90-х рр. XX ст.
- •83. Розвиток українського шкільництва в умовах розбудови Української держави.
- •84. Суть та основні етапи історичного розвитку української етнопедагогіки.
- •85. Видатні педагоги про народну педагогіку.
- •86. В.Сухомлинський і українська народна педагогіка.
- •87. Народна педагогіка про сімейне виховання.
- •88. Трудове виховання - основа народної педагогіки.
- •89. Народна педагогіка про моральне виховання.
- •90. Розумове виховання і народна педагогіка.
36. Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки.
Порівняльна педагогіка - це дисципліна з теорії освіти, яка займається аналізом, порівнянням та оцінюванням освітньої політики, освітніх систем у різних країнах у зв'язку з їх політичним, суспільним, економічним життям. Пошук загального й специфічного в освітніх системах різних народів дозволяє знаходити і науково тлумачити освітні традиції, системи, збагачувати національну педагогічну культуру за рахунок міжнародного досвіду.
Порівняльна педагогіка тісно пов’язана з філософією, психологією, економікою, правом , соціологією та ін. дисциплінами. Цей зв'язок прослідковується в різних напрямках. По-перше – спільність об’єктів (понять, закономірностей, критеріїв, методів). По-друге – взаємодія, взаємовплив, інтеграція педагогіки та ін. наук (економіка, право, та ін.). По-третє – порівняльна педагогіка опирається на ідеї інших наук; використовує їх методи та результати дослідження тощо (філософія, історія, соціологія та ін.).
Основні проблеми сучасної порівняльної педагогіки: криза та оновлення освіти; приватизація освіти; використання сучасної техніки для навчання дорослих і дітей; "дистанційне" навчання для країн "третього" світу; підвищення якості освіти на основі інтенсифікації; роль педагогічної науки в сучасному світі; неперервність реформи освіти; недостатній вплив результатів педагогічних досліджень на розробку шкільної політики та на шкільну практику.
37. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.
Предметом порівняльної педагогіки є: стан, тенденції та закономірності розвитку світового педагогічного досвіду, а також сучасних національних педагогічних культур; стан, основні тенденції та закономірності розвитку освіти в різних країнах, геополітичних регіонах і в глобальному масштабі; співвідношення загальних тенденцій і національної або регіональної специфіки, позитивні й негативні аспекти міжнародного педагогічного досвіду, форми і способи взаємозбагачення національних педагогічних культур; порівняння й узагальнення виховання та освіти, шкільного педагогічного досвіду країн з яскраво вираженими відмінностями.
Предметом дослідження порівняльної педагогіки можна вважати стан, тенденції та закономірності розвитку освіти на глобальному, регіональному та локальному рівнях, порівняння міжнародного та вітчизняного педагогічного досвіду з метою взаємозбагачення (удосконалення) національних освітніх культур.
Завдання порівняльної педагогіки полягають у систематичному аналізі джерельної бази освітніх систем різних країн світу з метою виявлення глобальних закономірностей і тенденцій розвитку освіти та врахування їх специфіки у вітчизняній педагогіці; виявленні суперечностей і тенденцій сучасного та перспективного розвитку вітчизняної освіти на основі аналізу досягнень і недоліків у зарубіжному педагогічному досвіді; розробленні та використанні уніфікованих, науково обґрунтованих критеріїв оцінки якості та ефективності освіти країн з метою здійснення об'єктивного порівняння; зіставленні педагогічних ідей і шкільної практики та формулюванні на цій основі теоретичних підходів універсального, прогностичного характеру.
У порівняльній педагогіці застосовують різні методи досліджень:
а) вивчення джерел різних країн, а саме: державних документів; документів і матеріалів по справі розвитку освіти; міжнародних документів; документів, у яких безпосередньо фіксуються змістовний, процесуальний та результативний компоненти освіти і навчальний процес; літературних, які відображають повсякденне життя шкіл та інших навчальних закладів. Вивчення статистичних даних, які характеризують освіту кожної країни: США, Франція, Японія, таких як: кількість учнів, студентів у навчальних закладах різного типу; кількість учителів, рівень їхньої професійної підготовки; частка витрат на освіту у ВНП; середня кількість комп'ютерів на школу, на кількість студентів; частка повністю неграмотного та функціонально неграмотного населення.
б) метод спостереження — один із провідних у комплексі методів вивчення освіти інших народів, що залежить від знання мови країни, в якій воно здійснюється, та вміння контактувати з об'єктами спостереження. Спостереження може бути звичайне або включене.
Звичайне спостереження здійснюється дослідником зі сторони. Залежно від цілей дослідження воно може бути:
- екстенсивним — використовується переважно для ознайомлення із системою освіти, її типовими рисами, виявлення спільного й особливого в діяльності навчальних закладів;
- інтенсивним — дослідник упродовж певного часу відвідує одну або дві школи; щоб глибше проникнути в зміст роботи й атмосферу школи, присутній на уроках, позакласних заходах, учительських і батьківських зборах.
Включене спостереження — спостерігач безпосередньо бере участь у педагогічному процесі, спостерігає його «зсередини» як член колективу, щоб отримати більше інформації про життя школи. Бесіда та інтерв'ю допомагають дослідникові уточнити незрозумілі питання, отримати інформацію про явища в галузі освіти з перших рук.
в) методи математичного та статистичного оброблення даних дають можливість науково обґрунтовано, об'єктивно опрацювати різнопланову інформацію.
г) системний метод розглядає досліджуваний предмет, явище, процес як цілісну систему і встановлює найвіддаленіші зв'язки.
д) структурний метод передбачає «розчленування» досліджуваного явища, процесу як системи на складові і встановлення найближчих зв'язків.
є) конструктивно-генетичний метод передбачає аналіз змін у досліджуваному предметі, явищі, процесі загалом та в окремих складових у просторі, часі й виявлення їх походження. Це дасть змогу встановити можливі причинно-наслідкові зв'язки між явищами, процесами, визначити провідні чинники тощо.
ж) порівняльний (порівняльно-зіставний) метод сприяє виявленню в системах освіти рис подібності й відмінності; дає можливість фіксувати спільні та специфічні вияви педагогічних закономірностей; на основі застосування математичного апарату та комп'ютерної техніки може розкривати різні взаємозв'язки і закономірності.
