- •Питання на екзамен з педагогіки (www.Koob.Ru)
- •1. Педагогіка як наукова дисципліна.
- •2. Завдання педагогічної науки.
- •3. Головні категорії педагогіки.
- •4. Система педагогічних наук.
- •5. Взаємозв'язок педагогічної теорії та практики.
- •6. Методи і процес педагогічного дослідження.
- •7. Рушійні сили розвитку індивіда.
- •8. Закономірності розвитку дитини.
- •9. Головні умови розвитку дитини.
- •10. Діагностика розвитку школярів.
- •11. Вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини.
- •12. Сучасна вікова періодизація і педагогічний процес.
- •13. Індивідуальні особливості учнів.
- •14. Педагогічний процес як система.
- •15. Навчання і виховання як головні складові цілісного педагогічного процесу.
- •16. Критерії ефективності цілісного педагогічного процесу.
- •17. Мета і завдання виховання в сучасній школі.
- •18. Сучасні підходи до освіти і виховання дітей та молоді.
- •19. Система педагогічних методів.
- •20. Організація педагогічного процесу.
- •21. Основні Інститути соціалізації дитини.
- •22. Авторські навчально-виховні заклади.
- •23. Інноваційні навчально-виховні заклади.
- •24. Системи організації педагогічного процесу.
- •25. Сучасні педагогічні технології.
- •26. Роль і місце школи в навчально-виховному процесі.
- •27. Сучасний вчитель - вимоги до нього й завдання діяльності.
- •28. Творчість та педагогічна майстерність вчителя.
- •29. Організація та управління діяльністю вчителя.
- •30. Сутність процесу навчання, його структура, методологія.
- •31. Закономірності й принципи навчання.
- •32. Актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •33. Основні закономірності й методологія виховного процесу.
- •34. Національне виховання, його суть і зміст.
- •35. Актуальні проблеми теорії та практики виховання.
- •36. Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки.
- •37. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.
- •38. Сучасний стан та перспективи розвитку освіти у провідних розвинутих країнах та Україні (сша, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія).
- •39. Загальні тенденції реформування сучасних світових освітніх систем.
- •40. Тенденції розвитку систем дошкільного виховання в розвинутих країнах.
- •41. Початкова школа: сучасний стан та перспективи реформування у різних країнах світу.
- •42. Особливості реформування середньої освіти в розвинених країнах світу.
- •43. Приватні загальноосвітні заклади в сучасних освітніх системах Заходу.
- •44. Диференціація освіти в провідних розвинутих країнах.
- •45. Проблеми стандартизації освіти в провідних зарубіжних країнах.
- •46. Характеристика моделей європейської школи.
- •47. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві Заходу.
- •48. Форми й методи соціалізації дитини в освіті зарубіжжя.
- •49. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах Заходу в XX ст.
- •50. Виховання і навчання в умовах цивілізації Давнього Сходу.
- •51. Виховання і школа в античному світі.
- •52. Виховання і школа Древнього Риму.
- •53. Виховання і школа епохи середньовіччя.
- •54. Педагогічна думка і школа епохи Відродження (хіv-хvі ст.)
- •55. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у середині хvіі - кінці хviii ст.
- •56. Основні педагогічні ідеї я. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.
- •57. Педагогіка і школа за часів Просвітництва.
- •58. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини 20 ст.
- •59. Реформаторський рух в педагогіці кінця 19 - поч. 20 ст.
- •60. Традиції вальдорфської школи р. Штайнера і їхнє сучасне продовження.
- •61. Сучасна школа в зарубіжній педагогіці.
- •62. Предмет і основні етапи розвитку української педагогіки.
- •63. Освіта і виховання дітей за часів Київської Русі.
- •64. Вплив християнства на розвиток школи і педагогіки в Київській Русі.
- •65. Основні тенденції морального виховання в християнській педагогіці.
- •66. Основні педагогічні пам'ятки Київської Русі та провідні ідеї їх авторів.
- •67. Роль братських шкіл України у 16 – 17 ст. У розвитку національної освіти.
- •68. Вклад Острозької академії в українську педагогічну культуру.
- •69. Освітня діяльність і педагогічні погляди г.Сковороди.
- •70. Києво-Могилянська академія як центр вітчизняної науки, культури та освіти 17-18 ст.
- •71. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •72. Педагогічні погляди т.Шевченка, м.Костомарова, п.Куліша.
- •73. К.Ушинський - засновник наукової педагогіки.
- •74. Педагогічні ідеї м.Драгоманова.
- •75. Вклад Софії Русової у розвиток української педагогіки.
- •76. Педагогічна діяльність а.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки.
- •77. Ідеї самоуправління в педагогічній спадщині а.Макаренка.
- •78. Трудове виховання в педагогічній діяльності а.Макаренка.
- •79. Педагогічна діяльність в.Сухомлинського та використання його ідей в сучасній школі.
- •80. "Школа радості" в.Сухомлинського.
- •81. Гуманістична сутність педагогічних поглядів в.Сухомлинського.
- •82. Стан освіти, школи й педагогіки в Україні в 50-90-х рр. XX ст.
- •83. Розвиток українського шкільництва в умовах розбудови Української держави.
- •84. Суть та основні етапи історичного розвитку української етнопедагогіки.
- •85. Видатні педагоги про народну педагогіку.
- •86. В.Сухомлинський і українська народна педагогіка.
- •87. Народна педагогіка про сімейне виховання.
- •88. Трудове виховання - основа народної педагогіки.
- •89. Народна педагогіка про моральне виховання.
- •90. Розумове виховання і народна педагогіка.
45. Проблеми стандартизації освіти в провідних зарубіжних країнах.
Стандартизація здійснюється різними шляхами залежно від типу управління освітньою системою: централізованого чи децентралізованого.
Типовими прикладами централізованих систем управління освітою є системи шкільництва Австрії, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів. Японії а також ряду інших країн різних регіонів світу. Формами стандартів є, перш за все, навчальні плани і програми, затверджені державним відомством - міністерством освіти; норми матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, норми фінансування, розпорядок шкільного життя, штатний розпорядок, форми моніторингу якості освіти тощо.
Для країн з децентралізованою системою управління освітою стандарти були до останнього часу досить новим, незвичним явищем. Наприклад, США та Великобританія.
Освітні реформи, пов'язані з стандартизацією освіти почались у США у 1989 році, коли адміністрація президента Дж.Буша прийняла програму "Америка 2000". В ній були проголошені загальнонаціональні цілі освіти. Провідні з них мали безпосереднє відношення до проблеми якості шкільної освіти. Проголошення високих цілей на загальнодержавному рівні передбачало прийняття ряду конкретних заходів щодо їх реалізації на тому ж рівні, і у 1991 році Конгрес заснував тимчасовий державний орган - Національну раду з стандартів освіти та тестування (NCEST).
На сучасному етапі у США виділяють три типи освітніх стандартів відповідно до місця, яке стандартизований елемент займає у процесі освіти: стандарти навчальних програм; стандарти оцінювання знань, умінь та навичок учнів; стандарти у кадровому та матеріально-технічному забезпеченні школи і навчального процесу.
Перша група стандартів - стандарти навчальних програм - має чітко визначати, що вивчають учні, які навички та вміння розвивають. До "стандартних знань" відносять ключові ідеї, концепції, проблеми та найважливіші факти з відповідної галузі знань. До навчальних програм ставляться такі вимоги: доступність та зрозумілість для вчителів, дітей та їх батьків. На основі розроблених стандартів навчальних програм створений навчальний план - "Навчальний план середньої школи Джеймса Медісона". Він поділяється на дві частини: перша - від дошкільного закладу до VIII класу включно, друга - ІХ-ХІІ класи. План восьмирічної школи є єдиним для всіх учнів. Стандартом встановлене коло знань та навчальних умінь, якими учні повинні оволодіти для успішного продовження навчання у повній середній школі. У старшій середній школі передбачається значне збільшення ролі обов'язкових академічних дисциплін.
Стандарти оцінювання знань визначають ступінь майстерності або рівень досягнень учнів. Передбачається, що такі стандарти повинні вказувати форму перевірки (твір, математичне доведення, лабораторна робота, усний екзамен тощо), чітко визначати, який рівень знань та навичок можна вважати задовільним. Встановлюються також чіткі стандарти оцінок за шкалою від 0 ("не оцінено") до 6 ("детально опрацьовано").
Стандарти забезпечення навчального процесу визначають необхідний штат працівників, наявність програм, посібників та інших ресурсів у школі та навчальному окрузі, які дають можливість учням виконувати вимоги стандартів з програми і одержати оцінку в межах стандартів оцінювання знань.
Суттєвою проблемою, що стає на перешкоді виконання національної програми стандартизації освіти в США, залишається її фінансування:оскільки воно здійснюється переважно не на федеральному, а на місцевому рівні, то і вимоги до стандартів повинна, на думку значної частини американців, ставити не федеральна влада, а місцева. Існує і багато інших аргументів як "за", так і "проти" стандартизації освіти, які є предметом широкої загальнонаціональної дискусії.
У високоцентралізованих освітніх системах (наприклад, Франція, Японія, Україна) відбуваються зворотні процеси: в уніфіковані навчальні плани вносяться певні можливості для забезпечення варіативності з метою задоволення індивідуальних та регіональних потреб. Суттєві зміни вносяться в освітні стандарти у пострадянських країнах у зв'язку з виникненням якісно нових політичних та освітніх систем.
