75. Вклад Софії Русової у розвиток української педагогіки.

С.Русова – педагог світового рівня, автор концепції національного дитячого садка, основоположник української дошкільної педагогіки. Вона вважала, що виховання є процес творчий, однак фундаментом він має науку-закони психології, фізіології, педагогіки.

У праці «Освітня діяльність і педагогічні погляди С.Русової» освіта, на думку С.Русової, своїм широким змістом наближається до поняття інтелектуального розвитку, який педагог розглядає як продукт активних зусиль дитини. Він може залежати від середовища, але завжди є результатом власної праці дитини.

Вона проголошує гуманістичний принцип педагогіки – в залежності від нахилів окремої особи дати кожній максимум інтелектуального розвитку, сформувати високу соціальну свідомість і готовність працювати на користь суспільства.

С.Русова вважала за необхідне розвивати природну дитячу допитливість і наполегливо працювати над формуванням інтересів дошкільнят. На її думку, важливо уникати диктату у явищах, які пропонуються дітям для спостереження, розвивати самостійність мислення, швидкість думки. З цією метою потрібно вивчати особливості розвитку кожної дитини, сприяти розквіту її індивідуальності, оскільки виховання повинне "дати змогу виявитися самостійним творчим силам дитини".

У праці «В дитячому садку» вона підкреслює, що в дитячому садку головне "не вчити дитину, не давати їм готові знання, хоч би й саме початкове, а більш усього збудити в дитині її духовні сили, розворушити цікавість, виховати її почуття".

Навчання, з точки зору С.Русової, є частиною виховання, яке плекає інтелект, розвиває розум, уяву, думки, погляди, воно дає ті скарби, що керують відносинами людини. Як зазначала Русова, розвивати потрібно не тільки чесноти серця, бо добрим, ласкавим, вдячним може бути і звір, але думати може лише людина.

У своїй праці «Теорія і практика дошкільного виховання» Русова дає рекомендації щодо розвитку пам’яті і уваги, завдяки яким дитина затямлює свої сприймання і перетворює їх в сні уявлення.

В працях С.Русової основна увага приділяється методам навчання і виховання дітей в дошкільному закладі.

Навчання дошкільників, на її думку, повинно підкріплюватись дотриманням психологічних умов, серед яких на перше місце вона ставить вимогу індивідуалізації виховних впливів, врахування того, "що найближче духовному складу дитини". Адже діти мислять звуками, фарбами, формами, відчуттям, отже корисно вдаватися до всіх наочних засобів навчання з тим, щоб органи чуття дітей брали безпосередньо участь у сприйманні навчального матеріалу.

Русова виступала проти схоластики і зубрячки. Для того, щоб правильно навчати дітей, потрібно знати їх вікові та індивідуальні психологічні особливості.

Сьогодні відкриваємо її спадщину як теоретичне підґрунтя вітчизняної системи дошкільної освіти України.

76. Педагогічна діяльність а.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки.

А. С. Макаренко належить до плеяди великих педагогів усіх часів і народів. Його творчість — віха в історії вітчизняної і світової культури, у розвитку педагогічної теорії і практики. 100-річчя з дня народження А. С. Макаренка — свято світової педагогіки — за рішенням ЮНЕСКО широко відзначалося в міжнародному масштабі.

Антон Семенович народився 1 березня 1888 р. у м. Білопілля Харківської губернії у сім'ї маляра-полірувальника залізничних майстерень. У вересні 1920 р. А. С. Макаренко розпочав роботу з організації колонії для безпритульних дітей. На той час Антон Семенович уже мав 16-річний досвід успішної вчительської діяльності, добре знав педагогічні проблеми, які виникали. На становлення А. С. Макаренка як педагога в цей період великий вплив мав О.М. Горький. Спираючись на свій досвід, Антон Семенович шукав нові форми навчання, праці, культурно-масової роботи, йому вдалося здійснити високоефективну систему виховання, яка дозволила з безпритульних дітей і правопорушників виховати сотні передових морально розвинених людей. Було досягнуто наступне:

- вихованці становлять міцну робочу сім'ю;

- вихованці колонії є господарями і прекрасними працівниками;

- збереження матеріальних цінностей дедалі більше переходить до рук господарів;

- вихованці завжди веселі, активні, жартують, сміються;

- спільне виховання хлопчиків і дівчаток не мало поганих наслідків;

- у колективі виробляється нормальний моральний досвід.

Спираючись на позитивний досвід колонії ім. М. Горького і комуни ім. Ф. Е. Дзержинського, А. С. Макаренко розробив основні тези побудови дитячого навчально-виховного закладу:

1. Одночасний і гармонійний розвиток дитини (грамотність у читанні, письмі, рахунку, кресленні; кваліфікації в певній професії, знання її комерційної й організаційної сторони; оволодіння комплексом колективних навичок; глибоке виховання самосвідомості).

2. Паралельно з розвитком комунара — розвиток виробництва комуни.

3. Організація патронажу комуною кожного вихованця після виходу його з комуни.

Макаренко вважав головним завданням комуни досягнення гармонії виробничого і педагогічного виховних ефектів, він відстоював виховний характер комуни, роботу школи в комуні. У подальшому комуна ім. Ф.Е.Дзержинського розвивалася досить успішно, збудували завод електроінструментів, наприкінці 1932 р. завод випустив першу в СРСР серію плівкових фотоапаратів типу ФЕД. Він був суворим, вимогливим, точним; за хорошу роботу 29 грудня 1932 р. був урочисто премійований колегією ГПУ УРСР грамотою, іменним золотим годинником, значком із званням кращого ударника, а Наркомпросом УРСР — почесною грамотою.

У 30-і роки А. С. Макаренко багато уваги приділяв своїй творчій діяльності в галузі літератури. У 1930 р. він за два місяці написав книгу "Марш 30-го року", у якій описав життя комуни ім. Ф.Е.Дзержинського. У 1932 р. за два відпускні місяці написав повість "ФЕД—1".

З 1 липня 1935 р. А. С. Макаренка перевели на роботу в МВС України, у відділ трудових колоній і призначили заступником начальника виховної частини.

У січні 1937 р. у зв'язку з виходом "Педагогічної поеми" та своїми літературними обов'язками він звільняється від роботи в апараті МВС УРСР, переїжджає на постійне проживання до Москви.

Останній місяць життя А. С. Макаренко, як і попередній, був наповнений найрізноманітнішими справами і творчістю. Він пише статтю "Що значить виховати дитину", редагує повість "Прапори на баштах", пише сценарій "Командировка". 29 березня він останній раз виступив з доповіддю про досвід своєї роботи на нараді вчителів Ярославської залізниці. 1 квітня 1939 р. на станції Голіцино Білорусько-Балтійської залізниці у вагоні приміського поїзда, яким збирався їхати до Москви в "Союздитфільм", А. С. Макаренко помер. Причина смерті — хвороба серця.