- •Питання на екзамен з педагогіки (www.Koob.Ru)
- •1. Педагогіка як наукова дисципліна.
- •2. Завдання педагогічної науки.
- •3. Головні категорії педагогіки.
- •4. Система педагогічних наук.
- •5. Взаємозв'язок педагогічної теорії та практики.
- •6. Методи і процес педагогічного дослідження.
- •7. Рушійні сили розвитку індивіда.
- •8. Закономірності розвитку дитини.
- •9. Головні умови розвитку дитини.
- •10. Діагностика розвитку школярів.
- •11. Вікові й індивідуальні особливості розвитку дитини.
- •12. Сучасна вікова періодизація і педагогічний процес.
- •13. Індивідуальні особливості учнів.
- •14. Педагогічний процес як система.
- •15. Навчання і виховання як головні складові цілісного педагогічного процесу.
- •16. Критерії ефективності цілісного педагогічного процесу.
- •17. Мета і завдання виховання в сучасній школі.
- •18. Сучасні підходи до освіти і виховання дітей та молоді.
- •19. Система педагогічних методів.
- •20. Організація педагогічного процесу.
- •21. Основні Інститути соціалізації дитини.
- •22. Авторські навчально-виховні заклади.
- •23. Інноваційні навчально-виховні заклади.
- •24. Системи організації педагогічного процесу.
- •25. Сучасні педагогічні технології.
- •26. Роль і місце школи в навчально-виховному процесі.
- •27. Сучасний вчитель - вимоги до нього й завдання діяльності.
- •28. Творчість та педагогічна майстерність вчителя.
- •29. Організація та управління діяльністю вчителя.
- •30. Сутність процесу навчання, його структура, методологія.
- •31. Закономірності й принципи навчання.
- •32. Актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •33. Основні закономірності й методологія виховного процесу.
- •34. Національне виховання, його суть і зміст.
- •35. Актуальні проблеми теорії та практики виховання.
- •36. Порівняльна педагогіка як галузь педагогічної науки.
- •37. Предмет порівняльної педагогіки, завдання та методи дослідження.
- •38. Сучасний стан та перспективи розвитку освіти у провідних розвинутих країнах та Україні (сша, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія).
- •39. Загальні тенденції реформування сучасних світових освітніх систем.
- •40. Тенденції розвитку систем дошкільного виховання в розвинутих країнах.
- •41. Початкова школа: сучасний стан та перспективи реформування у різних країнах світу.
- •42. Особливості реформування середньої освіти в розвинених країнах світу.
- •43. Приватні загальноосвітні заклади в сучасних освітніх системах Заходу.
- •44. Диференціація освіти в провідних розвинутих країнах.
- •45. Проблеми стандартизації освіти в провідних зарубіжних країнах.
- •46. Характеристика моделей європейської школи.
- •47. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві Заходу.
- •48. Форми й методи соціалізації дитини в освіті зарубіжжя.
- •49. Альтернативні навчально-виховні заклади у країнах Заходу в XX ст.
- •50. Виховання і навчання в умовах цивілізації Давнього Сходу.
- •51. Виховання і школа в античному світі.
- •52. Виховання і школа Древнього Риму.
- •53. Виховання і школа епохи середньовіччя.
- •54. Педагогічна думка і школа епохи Відродження (хіv-хvі ст.)
- •55. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у середині хvіі - кінці хviii ст.
- •56. Основні педагогічні ідеї я. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.
- •57. Педагогіка і школа за часів Просвітництва.
- •58. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини 20 ст.
- •59. Реформаторський рух в педагогіці кінця 19 - поч. 20 ст.
- •60. Традиції вальдорфської школи р. Штайнера і їхнє сучасне продовження.
- •61. Сучасна школа в зарубіжній педагогіці.
- •62. Предмет і основні етапи розвитку української педагогіки.
- •63. Освіта і виховання дітей за часів Київської Русі.
- •64. Вплив християнства на розвиток школи і педагогіки в Київській Русі.
- •65. Основні тенденції морального виховання в християнській педагогіці.
- •66. Основні педагогічні пам'ятки Київської Русі та провідні ідеї їх авторів.
- •67. Роль братських шкіл України у 16 – 17 ст. У розвитку національної освіти.
- •68. Вклад Острозької академії в українську педагогічну культуру.
- •69. Освітня діяльність і педагогічні погляди г.Сковороди.
- •70. Києво-Могилянська академія як центр вітчизняної науки, культури та освіти 17-18 ст.
- •71. Педагогічні ідеї о.Духновича.
- •72. Педагогічні погляди т.Шевченка, м.Костомарова, п.Куліша.
- •73. К.Ушинський - засновник наукової педагогіки.
- •74. Педагогічні ідеї м.Драгоманова.
- •75. Вклад Софії Русової у розвиток української педагогіки.
- •76. Педагогічна діяльність а.Макаренка, його вклад в розвиток педагогічної науки.
- •77. Ідеї самоуправління в педагогічній спадщині а.Макаренка.
- •78. Трудове виховання в педагогічній діяльності а.Макаренка.
- •79. Педагогічна діяльність в.Сухомлинського та використання його ідей в сучасній школі.
- •80. "Школа радості" в.Сухомлинського.
- •81. Гуманістична сутність педагогічних поглядів в.Сухомлинського.
- •82. Стан освіти, школи й педагогіки в Україні в 50-90-х рр. XX ст.
- •83. Розвиток українського шкільництва в умовах розбудови Української держави.
- •84. Суть та основні етапи історичного розвитку української етнопедагогіки.
- •85. Видатні педагоги про народну педагогіку.
- •86. В.Сухомлинський і українська народна педагогіка.
- •87. Народна педагогіка про сімейне виховання.
- •88. Трудове виховання - основа народної педагогіки.
- •89. Народна педагогіка про моральне виховання.
- •90. Розумове виховання і народна педагогіка.
38. Сучасний стан та перспективи розвитку освіти у провідних розвинутих країнах та Україні (сша, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія).
Україна вступила в новий етап – етап конструктивних реформ, поглибленої практичної роботи. Відчутним є вплив залишкових явищ старої системи соціальної організації та господарювання, що безумовно відбивається й на стані освіти. Україна володіє розвинутою і розгалуженою системою освіти. Сьогодні – це 23 тисячі дошкільних закладів, у яких виховується 1,9 млн. дітей, 22,5 тис шкіл, де навчається близько 7 млн. учнів. Система ПТУ налічує 1147 закладів з півмільйонним контингентом. Вища освіта – це 974 державні навчальні заклади, у яких навчається 1,5 млн. студентів, а також 129 закладів інших форм власності. В освіті працюють майже мільйон педагогічних працівників.
Як відомо, Верховною Радою України прийнято Закон “Про освіту”, який відповідає нормам цивілізованих країн. Разом з провідними Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України і рядом галузевих положень - це стало завершенням основного етапу формування нормативно-правової бази управління освітньою галуззю.
З метою подальшого нормального функціонування закладів освіти доцільно:
- формуючи місцеві бюджети, передбачати необхідне централізоване фінансування в межах області заробітної плати для забезпечення одночасних виплат освітянам в усіх районах області;
- гарантувати права закладів освіти, передбачені законодавчими актами, стосовно фінансово-господарської діяльності з метою збільшення надходжень позабюджетних коштів.
Що стосується вдосконалення мережі закладів освіти, то певною мірою для середньої та загальноосвітньої школи ця проблема вирішена. У руслі реформування освіти необхідно упорядкувати мережу професійно-технічних навчальних закладів та професійно-кваліфіковану структуру підготовки робітничих кадрів з урахуванням пропозицій регіонів. У зв’язку з цим необхідно здійснити укрупнення навчальних закладів шляхом об’єднання та спеціалізації. Здійснення цих заходів здешевить витрати держави на професійно-технічну освіту.
Компетентнісний підхід. На початку ХХІ століття почалися докорінні зміни у парадигмі і методології освіти, передумови й окремі елементи яких складалися протягом усього ХХ століття. Сьогодні у світі існує три підходи (моделі), на основі яких можна аналізувати і розбудовувати освітній процес у сучасній школі:
1) Підхід з точки зору змісту. Тут головним є те, “що викладається учням у школі”. Навчальний план, програми відображають можливості учня, які можуть бути реалізовані на уроках і в позаурочний час.
2) Підхід з точки зору процесу навчання. У цьому випадку головними питаннями стають: що відбувається під час навчання? Як учні навчаються? Що насправді вони засвоюють з того, що викладається? Аналізові підлягають “реальні” явища і процеси, що відбуваються в класі, на уроці та в позаурочний час.
3) Підхід з точки зору результатів. Тут аналізові піддається цілий набір компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень та ін.), котрими оволоділи учні, які закінчують школу.
Ще кілька років тому найбільш розвинуті країни (Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, деякі країни Східної Європи) розпочали ґрунтовну дискусію, яку було продовжено на міжнародному рівні, навколо того, як озброїти людину необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається. Знання, вміння та навички, котрі молодь сьогодні набуває в процесі навчання в школі, безперечно, є дуже важливими. Однак, поряд із цим, актуальності набуває поняття компетентності учня, набуття ним набору компетентностей, що на думку багатьох зарубіжних експертів, визначається багатьма чинниками.
Саме поняття “компетентнісна освіта” виникло у США (напр. 80-х – на поч. 90-х років) в процесі вивчення досвіду роботи видатних учителів. Вони визначають три основні компоненти - це формування знань, умінь і цінностей особистості.
Таким чином, під компетентністю людини педагоги розуміють спеціальним шляхом структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що набуваються у процесі навчання. Вони дають змогу людині визначити, тобто ідентифікувати і розв’язувати шляхом незалежно від контексту проблеми, що є характерними для певної сфери діяльності.
