Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
37_069_istoria_ukrainy_ekzam_voprosy.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
793 Кб
Скачать
☆
  1. Початок Другої світової війни. Україна в планах Німеччини. «Новий порядок» в Україні.

22 червня 1941 р. Німеччина починає агресію проти СРСР. Групи армій, що йшли на СРСР: «Північ», «Центр» та «Південь». На Україну наступала група «Південь». У 1941 р. Червона армія відступала. Дуже швидко німці підійшли до Києва. Сталін не хотів віддавати Київ, але Жуков був іншої думки, тому Київ зі стратегічних планів залишили німцям. Після падіння Києва німці дуже швидко захопили всю Україну.

У загарбницьких планах фашистської Німеччини Україні приділялося особливе місце. План «Ост»: гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з України мільйони людей, заселити її німецькими колоністами. Україна повинна була назавжди стати аграрною колонією. Частину українських земель намічалося передати союзникам Німеччини. План бліцкригу ставив перед групою армій «Південь» задачу нанесення блискавичного удару в напрямку Києва і створення сприятливих умов для наступу всередину Україні. У полон потрапило 1,3 млн. чоловік. Під час окупації було евакуйовано з території УРСР 1500 підприємств та 10 млн. чоловік — третя частина всіх евакуйованих підприємств та людей.

Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення Києва скоротилося на 60%). Окупанти прагнули знищити партизанський рух, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних провокацій послабити волю українського народу до боротьби за звільнення. Розгортається партизанська боротьба. Координував її український штаб партизанського руху — філія НКВД. Із самого початку окупації починається Рух Опору в Україні. Виникають різні течії та групи що чинили опір: підпільні організації та партизанські загони, на Західній Україні — польські організації, сили ОУН

Нацисти установили на окупованих територіях жорстокий окупаційний режим. Вони перетворили Україну в німецьку колонію, що входила в «німецький життєвий простір» і стала джерелом сировини, продовольства, робочої сили для «третього рейха». 85% усіх продуктів, вивезених у роки війни зі СРСР до Німеччини, були з України. Економічний грабіж відбувався з німецькою обґрунтованістю і педантичністю. Нацистами була створена ціла система грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим серед них було «Центральне товариство Сходу», що мало 30 комерційних відділів із 200 філіями в містах.

Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси». Протягом 30 років планувалося виселити 65% населення України, на «землі, що звільнилися», переселити німців, а тих місцевих жителів, які залишаться живими, поступово «онімечити».

Нацисти в ідеологічній роботі використовували як негативні приклади діяльність Великою трагедією для України стало вивезення людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. У 1941-1944 pp. 2,8 млн чоловік були вивезені зі СРСР у нацистське рабство і 2,4 млн із них були з України. Десятки тисяч із них загинули на чужині від виснаження, хвороб і травматизму. Частина остарбайтерів (так називали вивезених у Німеччину), боячись репресій з боку радянської влади, не повернулися на Батьківщину після завершення війни. Крім цього, і на окупованих територіях була організована примусова праця населення з метою зміцнення економічної могутності «третього рейху».

Людство ніколи не забуде і не пробачить нацистам масового знищення населення. Масовий терор проти українського народу нацисти застосовували з особливою жорстокістю. Підрозділи СС знищували цілі села. В жовтні 1941 р. Україна й уся Європа «побачили свою першу Хатинь» : сіло Обухівка Полтавської області було цілком спалене, а все населення розстріляне. Під час окупації подібні варварські акції були здійснені нацистами в 250 населених пунктах України. В Україні діяли десятки «таборів смерті», існувало 50 гетто.

Гітлерівці організовували масове знищення військовополонених. У Львівському, Славутському, Кам'янець-Подільському та інших концтаборах були замучені сотні тисяч чоловік. Із 5,8 млн радянських військовополонених, що потрапили до рук нацистів, загинули близько 3,3 млн; із них майже 1,3 млн українців.