56. Перебудова в Україні: наміри, зміст, реалізація планів, наслідки.

Причини. У другій половині 80-х рр. поступово складається нова політична і морально-психологічна обстановка, на формування якої впливає цілий комплекс чинників:

а) загострення соціально-економічної кризи в суспільстві;

б) поглиблення кризових явищ в КПРС і КПУ, критика їхньої діяльності;

в) можливість в умовах гласності виразити незадоволення офіційним поясненням причин чорнобильської катастрофи;

г) серйозні проблеми в області національної політики, насамперед падіння статусу української мови;

д) загострена увага до «білих плям» української історії, національної символіки;

є) ріст значимості загальнолюдських цінностей і ін.

У результаті в суспільстві все більше усвідомлювалась необхідність і можливість перевороту. З 1988 р. наступає новий етап національно-визвольного демократичного руху на Україні.

Найважливіші процеси цього етапу:

1) з 1988 р. поширення «неформальних рухів»;

2) утворення нових політичних організацій і партій;

3) ліквідація політичного монополізму КПУ (потім заборона її діяльності після серпневих подій 1991р.), початок формування багатопартійності;

4) загострення політичної боротьби у республіці (страйки шахтарів Донбасу в 1989 р. і в 1990 р., вибори в Ради різноманітних рівнів у березні 1990 р.; політичне голодування студентів у жовтні 1990 р.; референдуми 1990 р. і 1991 р.; президентські вибори і т.д.);

5) діяльність Верховної Ради України (прийняття 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет України»; 24 серпня 1991 р. — «Акта проголошення незалежності України»; розробка проекту нової Конституції; підготування і прийняття законів і т.д.).

Нові політичні рухи та партії на Україні виникають унаслідок росту політичної і національної самосвідомості населення:

1) утворення НРУ («Рух») на початку 1989 р., програма якого відстоювала ідею суверенітету України, відродження української мови і культури, піднімала екологічні проблеми і підтримувала демократизацію політичної й економічної системи. Особлива увага зверталася на необхідність солідарності всіх етнічних груп в Україні. Поява «Руху» стала першим викликом монополії Компартії України на владу;

2) поява з 1990 р. нових політичних партій (створення Української республіканської партії, Демократичної партії України, Української Християнсько-Демократичної партії, Партія «зелених» України та ін. — усього 16 партій) і суспільно-політичних організацій;

3) утворення і діяльність громадських організацій («Зелений світ», історико-просвітницьке товариство «Меморіал», республіканське товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка «Просвіта» тощо).

57. Проголошення незалежності України. Національна символіка.

«Декларація про державний суверенітет України» була прийнята Верховною Радою 16 липня 1990 р. Декларація проголошувала верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки у межах її території, недоторканість і незмінність кордонів, право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством, самостійне створення банкової, цінової, фінансової, митної і податкової систем.

Як показав подальший розвиток подій, принципи Декларації були несумісні з «новим» союзним договором.

В Україні наростала хвиля протестів проти союзного договору. Верховна Рада УРСР 27 червня 1991р. відклала розгляд договору на вересень. Таким чином, Україна не мала наміру брати участь у призначеній на 20 серпня церемонії підписання Союзного договору.

Позачергова сесія Верховної Ради України 24 серпня 1991р. розглянула надзвичайно важливе питання про політичну ситуацію в республіці. Сесія прийняла історичний «Акт проголошення незалежності України».

У наступні дні Президія Верховної Ради України прийняла постанову про департизацію державних органів, установ та організацій, про власність компартії України та КПРС на території України, а також Указ про припинення діяльності КПУ.

2 вересня 1991р. був прийнятий Закон України «Про правонаступництво України». Наголошувалось, що з моменту проголошення незалежності України найвищим органом влади є Верховна Рада України в існуючому депутатському складі. Україна підтвердила зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними до 24 серпня 1991р.

На всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991р. рішення Верховної Ради дістало схвалення — понад 90% голосуючих дали стверджувальну відповідь на питання «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?». Це була рішуча перемога демократичних сил.

Незалежність України почала швидко наповнюватися реальним змістом. На договірній основі з сусідніми державами були встановлені її кордони. Верховна Рада ратифікувала основні міжнародні пакти про права людини. Вони стали невід’ємною частиною внутрішнього законодавства України. Закон «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р. в Україні встановив єдине громадянство.

Першочерговим завданням вищої влади в Україні стало утворення власної армії, дійового інструмента захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України.

Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. всі військові формування, дислоковані на території республіки були підпорядковані вищому органу влади — у січні 1992 р. створено Міністерство оборони України, сформована республіканська гвардія.

На виборах, що проходили у два тури з 27 березня по 10 квітня 1994 року було обрано 338 народних депутатів. Половину всіх місць було віддано політичним партіям. Найбільше місць отримали комуністи — 101, СПУ і СелПУ здобули відповідно 14 і 18 мандатів, Рух — 20. Інші партії мали від 1 до 9 представників у Верховній Раді.

Процес зміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори. На посаду Президента було зареєстровано 7 кандидатів. Головна боротьба розгорнулася між Л. Кравчуком, який набрав у першому турі 37,68 % голосів, і Л. Кучмою — 31,25 %. У другому турі, який відбувся 10 липня 1994 року, Л. Кучма набрав 52,14 % голосів, Л. Кравчук — 45,06 %. Таким чином, Леонід Кучма став другим всенародно обраним Президентом України.

Державний Герб України — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гі́мном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі: А. Гречило, О. Кохан та І. Турецький. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.