Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
sotsiologiya_shpori.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
288 Кб
Скачать
☆

82. Вимір у соціології: основні поняття і проблеми

Вимір у соціології — процедура, за допомогою якої об’єкти дослідження, що є носіями певних відносин і формують емпіричну систему, відображаються у вигляді математичної системи з відповідними відносинами між її елементами. Об’єктами виміру можуть бути індивіди, виробничі колективи, умови праці, побуту тощо, кожному з них приписується елемент використовуваної математичної системи. У соціологічній практиці найчастіше використовуються числові математичні системи, можливе використання і нечислових (частково упорядкованих безкінечностей, графів, матриць тощо). Модельовані об’єкти вступають у відносини як носії визначених властивостей, тому замість терміна «вимір об’єктів» часто використовують термін «вимір властивостей об’єктів».

Одним із засновників нового підходу до розуміння виміру став американський психолог С. Стівенс, його ідеї розвинули П. Суппес, Дж. Зінес, Д.-X. Кранц, Р.-Д. Льюс, А. Тверскі, І. Пфанцагль, які створили теорію вимірів, основними поняттями якої є поняття шкали і її припустимого перетворення. На практиці до виміру у соціології (та ін. гуманітарних науках) відносять вимір будь-якого рівня, навіть номінального. З методологічної точки зору вимір є методом, що включає на рівних засадах емпірико-операціональний і концептуально-математичний компоненти. Вирішення питання про обґрунтованість того або іншого виміру залежить від вихідної теоретичної концепції, що заснована на розширеному тлумаченні філософської категорії кількості: «Усе, що… може бути виражене за допомогою літер, за умови, що з останніми ми вміємо оперувати за точними правилами, характерними для математичних вирахувань, можна вважати прикладом кількості і кількісних співвідношень» (С. Яновська). Існує низка проблем, пов’язаних із практичним забезпеченням відповідності виміру своїй суті: проблема взаємодії об’єкта виміру і вимірника («зворотний вплив» тестування на опитуваних), забезпечення його надійності, обґрунтованості, точності.

83. Анкетування різновиди і правила проведення

Анкета Спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів. Використовується при проведенні соціологічних, політичних, маркетингових досліджень для оцінки поточної ситуації (стану справ) або визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів. Спеціальний бланк (картка) для одержання інформації про певну особу — дату народження, адресу, освіту, професію, тощо.

Анкетування — процес збору первинних матеріалів у соціологічних, економічних, демографічних, маркетингових та інших дослідженнях. Анкетування організовується спеціальними службами, лабораторіями, науководослідними підрозділами.

Розрізняють легальне анкетування у вигляді інтерв'ю з опитуванням респондентів та анонімне (без зазначення особи опитуваного). Анкетування може проводиться за місцем проживання опитуваного (перепис населення), за місцем роботи, у місцях придбання товарів чи послуг, у транспорті, а також за допомогою поштового зв'язку.

Існує кілька класифікацій, по яких прийнято розподіляти проведення анкетування.

За кількістю респондентів

  1. Індивідуальне анкетування – опитується одна людина.

  2. Групове анкетування – опитуються кілька людей.

  3. Аудиторне анкетування – різновид анкетування організована таким чином що, заповненням анкет займається група людей, зібраних в одному приміщенні відповідно до правил процедури проведення.

  4. Масове анкетування – участь беруть від сотні до декількох тисяч чоловік.

За типом контактів з респондентами

  1. Очне – опитування проводиться за участю дослідника-анкетера.

  2. Заочне – інтерв'юер відсутня.

  3. Розсилка анкет поштою.

  4. Публікація анкет в пресі.

  5. Інтернет анкетування.

  6. Вручення та збір анкет за місцем проживання, роботи і т. д.

  7. Онлайн-анкетування.

Даний метод має як позитивні, так і негативні сторони. До плюсів варто віднести швидкість отримання результатів і порівняно невеликі матеріальні витрати. Мінуси анкетування полягають в тому, що отримана інформація є дуже суб'єктивною і не вважається достовірною.

Перед проводять опитування спеціалістом спочатку стоїть завдання визначитися з метою анкети, яка формулюється індивідуально в кожному конкретному випадку.

  1. Оцінка співробітниками компанії проведених інновацій в її управлінні.

  2. Опитування працівників з приводу якогось конкретного питання, з метою подальшого коректування методів роботи керівництва.

  3. Опитування людей з метою дізнатися їхнє ставлення до того чи іншого соціального явища і т.д.

Після того як мета анкетування визначена, складається сама анкета і визначається коло респондентів. Це можуть бути як співробітники компанії, так і перехожі на вулиці, люди похилого віку, молоді мами і т.д.

Особлива увага приділяється обсягом анкети. На думку фахівців в стандартній анкеті має бути не більше ніж 15 і не менше ніж 5 питань. На початок анкети необхідно виносити питання, які потребують особливих розумових зусиль. У середині анкети варто поставити найскладніші питання і врешті вони знову повинні змінитися на більш легкі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]