12.”Розуміюча соц.”м.Вебера

Нім.вч.Макс Вебер (1864 - 1920). Вебер був всебічно ерудованою людиною. Головними досягненнями його наукової концепції є вчення про "ідеальний тип", теорія "соціальної дії" та категорія "розуміюча соціологія".Головна ідея соц.М.Вебера-обгрунтув.можливості максимально раціон.поведінки,що проявл.в усіх сферах взаємовідносин людей. На ґрунті аналізу соціальних дій Вебер відштовхується від позитивізму і доводить, що завдання соціології є не лише встановити соціальний факт і описати його, а й пояснити, тобто кожна соціальна дія повинна бути "зрозумілою". Так Вебер підходить до питання "розуміючої соціології" (праця "Про деякі категорії розуміючої соціології"). Згідно Веберу, соціологія є наукою розуміючою, тобто такою, що розуміє соціальну дію і тим самим прагне причинно пояснити її розвиток і результати. При цьому під соціальною дією розуміється людська поведінка, "коли і наскільки вона має для діючого суб'єктивний зміст". Таким чином, можна констатувати факт, що саме Вебер, поєднуючи позитивізм з прагненням проаналізувати соціальні явища, перестав трактувати соціологію, як однобоку науку, без практичного змісту. Саме завдяки Веберу, після низки наукових пошуків, соціологія набула сучасного теоретико-емпіричного обличчя.

13. Німецька формальна соціологія ( г. Зіммель, ф. Тьонніс)

Іншим фундатором формальної соціології вважають німецького вченого Ґеорга Зіммеля (1858-1918). Він не залишив по собі таких всеохопних соціологічних систем, як Е. Дюркгайм або М. Вебер. Його дослідження стосувались найрізноманітніших проблем соціології, філософії, культури, мистецтва, релігії тощо. Але висловлені ним ідеї і дотепер привертають увагу дослідників.

Означення суспільства На відміну від М. Вебера, який розглядає суспільство як сукупність соціальних дій індивідів, Ґ. Зіммель вважає, що суспільство складають соціальні відносини і міжособистісні взаємодії людей. При цьому соціальні відносини він розглядає в їхній динамічній природі. Його менше цікавить суспільство як стала соціальна система.

Соціації та їхні різновиди Увага Ґ. Зіммеля скерована мікропроцеси, насамперед взаємодію людини з людиною. На цій основі утворюються складніші форми усуспільнення, або соціації: соціальні процеси, соціальні типи та моделі розвитку.

Соціальні процеси До соціальних процесів, заснованих на взаємодії особистостей, Ґ. Зіммель зараховує розподіл праці" утворення політичних партій, суперництво, підкорення.

Соціальні типии Друга категорія соціальних форм - соціальний тип, тобто людина, яка набуває певних характерних соціальних якостей: аристократ, авантюрист, геній, керівник, підлеглий, відступник, прибічник середньої лінії тощо.

Моделі розвитку Третя категорія - модель розвитку. Тут Ґ. Зіммель має на увазі універсальний процес взаємозв'язку розширення соціальних груп із посиленням вияву індивідуальності. Що більшою є група, то менше її члени подібні один на одного. Загальний історичний розвиток рухається в напрямку творення дедалі більших за розмірами груп, в яких зростає індивідуальність особи. Це, своєю чергою, підвищує інтелект і збільшує міру індивідуальної свободи.

Негативні наслідки зростаючої соціації Але всі ці взаємопов'язані процеси (утворення великих соціальних груп, інтелектуалізм і свобода індивіда) мають негативні наслідки. Людина відривається від традиційних соціальних груп і спільнот, як-от сім'я, де її існування було затишним і приємним, і входить до великих груп і спільнот, де вона почувається чужою, де відносини будуються на розрахунку й раціональності, втрачає глибину і повноту душевних емоційних переживань, характерних для минулого.

Відчуження Крім того, розвиток інтелекту відбувається одночасно з розвитком грошового господарства (про це йдеться у відомій праці Ґ. Зіммеля "Філософія грошей"). Тому історія, згідно з думкою Ґ. Зіммеля, є історією зростаючої інтелектуалізації соціального життя та поглиблення принципів грошового господарства. Це призводить до всезагального відчуження: гроші просторово й духовно відділяють людину від вироблених нею речей, робітник стає відчуженим від продукту своєї праці. Отже, ціною свободи стає відчуження. Чим незалежнішою стає людина від інших людей і соціальних груп, тим більше вона відчуває своє відчуження. Єдиним мірилом свободи стають гроші, символом міжлюдських відносин - проституція (все можна купити, все продається). Так гроші "одним своїм дотиком" нищать і природу речей, і природу людини, спустошують її духовний світ, руйнують особистість.

Місце Ґ. Зіммеля в історії соціології

Таким чином, хоч Ґ. Зіммель і не створив цілісної соціологічної концепції, його внесок у розвиток соціології досить вагомий. Поставивши в одній зі своїх праць запитання: "Як можливе суспільство!", він відповідає: суспільство можливе як сукупність взаємодій форм і змісту, тобто історично зумовлених цілей і мотивів людських взаємин. Воно є внутрішньо єдиним і цілісним утворенням, хоч недосконалим і з багатьма вадами. Тому Ґ. Зіммеля можна вважати попередником символічного інтеракціонізму, сучасної соціологічної течії, яка акцентує на аналізі соціальних взаємодій. Ф. Тьонніс і вчення про спільноти

Велику роль у розвитку західної соціології класичного періоду відіграв німецький соціолог Фердинанд Тьонніс (1855-1986). Предмет його уваги - дослідження природи соціальних спільнот, суті процесів, які сприяють організації та функціонуванню людських співтовариств. Цим проблемам присвячена його праця "Спільнота й суспільство". У самій назві цієї праці охоплено центральні категорії соціологічної науки.