- •1. Поняття кримінології. Походження назви науки.
- •2.Основні підходи щодо визначення місця кримінології в системі наук.
- •3.Загальна характеристика предмету кримінології.
- •4. Система кримінології
- •5. Методологічна основа кримінології
- •6. Актуальні завдання кримінології
- •9.Кримінологія в дореволюційний період
- •10. Наукові погляди ч.Беккаріа. Основні положення його праці «Про злочин і покарання»
- •11.Наукові погляди ч.Ломброзо.
- •12.Поняття та сутність злочинності.
- •13.Співвідношення злочинності і злочину
- •14.Кількісні і якісні показники злочинності
- •15.Детермінація і причинність в кримінології
- •16. Класифікація причин та умов злочинності
- •17.Причини та умови злочинності на сучасному етапі
- •18.Соціологічний напрямок вивчення причин злочинності
- •19.Антропологічні (біологічні) концепції причин злочинності.
- •20.Основні положення теорії соціальної дезорганізації (аномії) е.Дюркгейма.
- •21.Психоаналітичні концепції причин злочинності. Теорії небезпечного стану.
- •22. Теорія стигматизації, її сутність та значення.
- •23.Основні риси теорії диференційованого зв’язку е.Сатерленда
- •24.Основні риси теорії конфлікта культури т. Селіна
- •26. Поняття особи злочинця
- •27.Струкутура особи злочинця
- •28. Соціальне і біологічне в особі злочинця
- •29. Типологія особи злочинця
- •30.Клінічна кримінологія. Теорія соціального захисту
- •31.Віктимологія. Віктимність, її різновиди.
- •32. Кримінологічне значення ситуації вчинення злочину.
- •33.Механізм злочинної поведінки
- •35.Мотивація злочину
- •36.Поняття запобіганню злочинності
- •39.Класифікація заходів запобігання злочинності
- •2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів.
- •45.Поняття та значення прогнозування злочинності
- •46.Методи кримінологічного прогнозування
- •47.Види прогнозування злочинності
- •48.Злочиність неповнолітніх.
- •50.Необережна злочинність
- •51.Професійна злочинність
47.Види прогнозування злочинності
Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища і може здійснюватися на кількох рівнях:
злочинності загалом;
певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);
окремих видів злочинів (вбивство, вимагання, бандитизм та ін.).
Прогнозування може здійснюватися також в межах різних соціальних груп, що сформовані за певними ознаками, такими як сімейний стан, вік, професія, освіта.
За територіальною ознакою розрізняють прогнозування загальнодержавне, регіональне і місцеве. Існує також відомче кримінологічне прогнозування — у відповідній галузі народного господарства, на окремому підприємстві.
За тривалістю прогностичного періоду прогнози злочинності можуть бути короткостроковими (на один-два роки), се-редньостроковими (на 3-5 років) і довгостроковими, або перспективними (на 10-20 років).
Крім загального прогнозування злочинності самостійне значення має індивідуальне прогнозування (передбачення індивідуальної злочинної або правомірної поведінки). На відміну від прогнозування злочинності взагалі прогнозування індивідуальної злочинної поведінки теоретично розроблене ще недостатньо, а на практичному рівні зроблено тільки перші кроки.
Методологічне обґрунтування можливості прогнозування поведінки людини пов'язане з детерміністичною концепцією поведінки, яка розглядається як результат складної взаємодії особи, середовища і конкретної життєвої ситуації. Безумовно, складна сутність людини і різні властивості її природи зумовлюють труднощі методології пізнання і прогнозування поведінки, ускладнюють їх практичне здійснення, але не роблять їх неможливими. На думку А. Зелінського, індивідуальне прогнозування повинно виходити з психології особи та її минулої діяльності.
Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини або припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуальних попереджувальних (профілактичних) заходів з метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.
На практиці досвідчені працівники органів внутрішніх справ можуть здійснювати чіткий прогноз щодо дій тих чи інших осіб, які скомпрометували себе антигромадською поведінкою. Маючи інформацією про властивості таких осіб і середовище, в якому вони перебувають, працівники органів внутрішніх справ своєчасно виконують профілактичну роботу, запобігаючи тим самим вчиненню злочинів.
Кримінологічне прогнозування повинно бути неупередже-ним, обґрунтованим і надійним.
Вимога неупередженості прогнозування полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину.
Вимога обґрунтованості прогнозування полягає в тому, що воно повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів в їх динаміці.
Вимога надійності полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з достовірності.
