- •1. Поняття кримінології. Походження назви науки.
- •2.Основні підходи щодо визначення місця кримінології в системі наук.
- •3.Загальна характеристика предмету кримінології.
- •4. Система кримінології
- •5. Методологічна основа кримінології
- •6. Актуальні завдання кримінології
- •9.Кримінологія в дореволюційний період
- •10. Наукові погляди ч.Беккаріа. Основні положення його праці «Про злочин і покарання»
- •11.Наукові погляди ч.Ломброзо.
- •12.Поняття та сутність злочинності.
- •13.Співвідношення злочинності і злочину
- •14.Кількісні і якісні показники злочинності
- •15.Детермінація і причинність в кримінології
- •16. Класифікація причин та умов злочинності
- •17.Причини та умови злочинності на сучасному етапі
- •18.Соціологічний напрямок вивчення причин злочинності
- •19.Антропологічні (біологічні) концепції причин злочинності.
- •20.Основні положення теорії соціальної дезорганізації (аномії) е.Дюркгейма.
- •21.Психоаналітичні концепції причин злочинності. Теорії небезпечного стану.
- •22. Теорія стигматизації, її сутність та значення.
- •23.Основні риси теорії диференційованого зв’язку е.Сатерленда
- •24.Основні риси теорії конфлікта культури т. Селіна
- •26. Поняття особи злочинця
- •27.Струкутура особи злочинця
- •28. Соціальне і біологічне в особі злочинця
- •29. Типологія особи злочинця
- •30.Клінічна кримінологія. Теорія соціального захисту
- •31.Віктимологія. Віктимність, її різновиди.
- •32. Кримінологічне значення ситуації вчинення злочину.
- •33.Механізм злочинної поведінки
- •35.Мотивація злочину
- •36.Поняття запобіганню злочинності
- •39.Класифікація заходів запобігання злочинності
- •2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів.
- •45.Поняття та значення прогнозування злочинності
- •46.Методи кримінологічного прогнозування
- •47.Види прогнозування злочинності
- •48.Злочиність неповнолітніх.
- •50.Необережна злочинність
- •51.Професійна злочинність
12.Поняття та сутність злочинності.
Злочинність - соціально зумовлене, історично мінливе, порівняно масове та кримінологічне явище, що проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території за певний період часу, а також осіб, які їх вчинили.
Виникнення злочинності було пов'язане з розпадом первісного суспільства та створенням держави. Це явище зумовлювалося розпадом суспільства на класи, появою приватної власності та виникненням пов'язаних із цим соціально-економічних суперечностей.
Уперше в історії людства клас рабовласників не тільки встановив бажані та вигідні для себе порядки, але й енергійно їх захищав, застосовуючи суворі заходи покарання до порушників законів.
Розвиток класового суспільства об'єктивно порушив питання про державно-правову охорону від посягань привласненої колишньою родоплеменною владою общинної власності й охорони особи та привілеїв панівних прошарків. Відоме нам раніше кримінальне законодавство рабовласницьких держав (закони Хаммурапі та Ману), а згодом і феодальних держав, характеризується у зв'язку з цим суворістю каральних заходів, нерівністю осіб, які потрапляли в його сферу, залежно від їхнього соціального статусу. Така ситуація зберігається у будь-якому суспільстві. Змінюючи одне одного, "володарі ситуації" - рабовласники, феодали, буржуазія, сучасні партії - незмінно були і є заклопотані тим, аби будь-які зазіхання на їхні інтереси вважалися злочинними, а особи, що їх скоїли, підлягали покаранню.
Сучасне значення злочинності не було відоме первіснообщинному ладу. Не можна порівнювати звичаї та норми моралі, що притаманні будь-якому людському суспільствові, з нормами кримінального права з одного боку, а з другого -примус, без якого не може обійтись людське суспільство, з кримінальним покаранням як державно-правовим примусом.
Злочинності та правового поняття злочину не могло бути при родовому ладові у зв'язку зі специфікою його соціально-економічних і духовних відносин. Колективна власність на землю, суспільна власність на основні предмети виробництва, дрібних знарядь праці, зрівняльний розподіл предметів споживання й все інше виключало майнову нерівність і зумовлені нею корисливі зазіхання, що складають основу злочинності в суспільстві. Розкол суспільства на протилежні угрупування призвів до боротьби між ними, тоді виникла необхідність засобами кримінальних репресій захистити інтереси "володарів ситуації". Так виникло соціальне явище - злочинність.
13.Співвідношення злочинності і злочину
Стан злочинності формується зі вчинення протягом визначеного часу злочинів. Тож постає питання характеру зв'язку між злочинністю та злочином.
Пояснення взаємозв'язку ґрунтується на філософських категоріях "одиничного", "окремого" та "загального". Відношення між ними мають діалектичний характер. Зміни в кількості, структурі, особливостях злочинів призводять до змін у характеристиці злочинності.
У злочинності відображаються найбільш суттєві ознаки окремих злочинів, а випадкові, притаманні лише деяким з них, відсіюються. Так вимальовуються закономірності, пізнання яких є основою як організації боротьби зі злочинністю, так і її прогнозування на майбутнє.
Злочинності, на відміну від окремого злочину, притаманна ознака самодетермінації, тобто самовідтворення.
Спільною рисою злочинності та злочину вважається їхня негативна суспільна й правова оцінка. Тож суспільство та держава вживають заходів щодо обмеження сфери їхнього прояву.
Злочинність охоплює не тільки злочини як такі, але й однорідні групи злочинів, у зв'язку з чим виділяють види злочинності.
На відміну від окремо взятих злочинів, злочинність - це явище закономірне. Це проявляється в тому, що в будь-якій державі вона існує незалежно від суспільного ладу.
На рівні масового явища злочинність має самостійні форми руху, знаходить такі зв'язки з іншими загальними явищами, котрі відсутні чи принаймні не можуть бути безпосередньо встановлені при аналізі індивідуальних випадків (рівень, структура, динаміка).
Шаблони злочинної поведінки не є власне "винаходом" якихось злочинців. Ці шаблони існують незалежно від індивідуальної свідомості, зберігаючись у низці випадків протягом тисячоліть. Ще в сиву давнину були відомі злочини, що відображені в сучасних кримінальних кодексах - крадіжки, грабежі, розбої тощо. Отже, під цим кутом зору злочинність є чимось більшим, ніж просто сума злочинів, бо існує реальна потенційна можливість вчинення злочинів, зумовлена наявністю у свідомості певної частини людей шаблонів протиправної поведінки.
