Глава 1

Діагностика інтелекту і розумового розвитку

Проблема інтелекту, інтелектуальних здібностей, інтелектуального (розумового) розвитку в психології відноситься до числа найстаріших. Часом видається, що це «вічна» проблема, що відноситься до «інваріантному ядру» (вислів М. Г. Ярошевського) цієї науки, тобто до тієї системи категорій і проблем, які піддаються дослідженню на всьому протязі її виникнення, розвитку та існування . Більш того, ідеї щодо її походження та сутності висловлювалися вченими ще в період донаучного розвитку психології (наприклад, античними мислителями Гераклітом, Пармі-нідом, Платоном, Аристотелем ін.)

Значимість проблеми інтелекту та розумового розвитку в першу чергу визначається тією роллю, яку вони відіграють у вирішенні комплексу соціальних і індивідуально-психологічних проблем людини. Інтелект опосередковує успішність діяльності, що виконується людиною, від нього залежить розумність його поведінки і взаємин з оточуючими, соціальна цінність і соціальний статус індивіда. Він є ведучим, стрижневим якістю не тільки когнітивного, а й цілісного особистісного розвитку. З ним пов'язані спрямованість і установки особистості, система її цінностей і самовідношення, він формує особистісний вигляд. Інтелект відіграє найважливішу роль у структурі цілісної індивідуальності. Без з'ясування його сутності неповним є розуміння людини як Homo sapiens.

Разом з тим інтелект залишається багатозначним поняттям, що відбиває здатності людини до пізнання, досягненню цілей, адаптації, рішенню проблем і багато іншого. Крім того, що цим поняттям користуються психологи, їм оперують також у філософії, соціології, педагогіки, кібернетики, фізіології та інших областях наукового знання. Крім того, воно існує в повсякденній свідомості,

є поняттям життєвим (ототожнюються з розумом). У кожній з областей знання виробляються свої подання про інтелект, що не піддаються простому об'єднанню з іншими або раціонального узагальнення. Без попереднього уточнення значення, яке йому надається в тому чи іншому дослідженні, не можна зрозуміти результати цього дослідження.

Психодіагностика як прикладна наука не могла залишитися осторонь від проблем інтелекту і розумового розвитку. Більше того, умовно приймається, що рік виникнення наукової психодіагностики (1890) визначається часом появи в науковій літературі поняття «інтелектуальний тест» як засобу, який призначений для вимірювання інтелекту. Протягом перших двох десятиліть психодиагноста в основному займалися тільки розробкою інтелектуальних тестів. Тому певною мірою можна визнати, що психодіагностика зобов'язана своїм виникненням існуванню проблеми інтелекту, необхідності його вимірювати в інтересах практики. У цій главі розглянемо, як складалися і змінювалися уявлення про інтелект у зв'язку з розвитком інтелектуального тестування, як трактуються результати тестів інтелекту на сучасному етапі. Тут же будуть описані деякі найбільш відомі тести інтелекту, а також тести розумового розвитку, розроблені вітчизняними психодиагноста.