§ 3. Інші види діагностичних методик

Особливий напрямок у психологічній діагностиці пов'язане з розробкою різних методів діагностики особистості. З цією метою використовуються найчастіше не тести, а особливі методи, серед яких виділяються насамперед опитувальники і проективна техніка.

Опитувальники, ймовірно, є найпершими психодіагностичні методи, запозиченими психологами з природознавства, опитувальники використовував Ч. Дарвін [118].

Опитувальники - це велика група методик, завдання яких представлені у вигляді питань або тверджень, а завданням випробуваного є самостійне повідомлення деяких відомостей про себе, про свої переживання і відносинах у вигляді відповідей. Теоретичною основою цього методу можна вважати інтроспекціонізм. Виниклий в глибоку давнину в рамках релігійної ідеології, він містив тезу про непізнаваність духовного світу, про неможливість об'єктивного вивчення психічних явищ. Звідси випливало припущення, що, крім самоспостереження, немає інших способів вивчення свідомості людини. Метод опитувальників можна розглядати як різновиду самоспостереження (так, наприклад, вважав А. Біне).

Поява перших психодіагностичних опитувальників пов'язане з ім'ям Ф. Гальтона, який використовував їх не для вивчення особистісних якостей, а для оцінки пізнавальної сфери людини (особ-

ностей зорового сприйняття, розумових образів) [101]. В кінці XIX ст. за допомогою методу опитувальників проводилися дослідження пам'яті (А. Біне, Е. Курта), загальних понять (Т. Рібо), внутрішньої мови (О. Сен-Поль) і ін Видрукувані опитувальники зазвичай розсилалися за адресами майбутніх респондентів, іноді їх друкували в журналах.

Прототипом особистісних опитувальників був опитувальник, розроблений американським психологом Р. Вудвортса (1869-1962) в 1919 р. - Бланк даних про особу (Woodworth Personal Data) [10, т. 2]. Цей опитувальник був призначений для виявлення та відсіювання з військової служби осіб з невротичної симптоматикою. За минулі з того часу десятиліття опитувальники отримали широке розповсюдження в якості психодіагностичного методу дослідження особистості.

Іншим відомим методом діагностики особистості є проективні техніки. Їх родоначальником традиційно вважається метод словесних асоціацій, що виник на базі асоціативних теорій. Асоціативна концепція в якості ведучого принципу організації свідомості людини використовувала асоціацію, поняття про яку веде своє походження від Аристотеля. Як цілісна система ас-соціанізм виник у XVIII ст., Хоча деякі його принципи були відкриті раніше.

Виникнення методу вільних словесних асоціацій (Word Association Techniques) пов'язане з ім'ям Ф. Гальтона, про що вже повідомлялося вище. Пізніше ця методика отримала розвиток в дослідженнях Е. Крепеліна (1892), К. Юнга (1906), Г. Кента і А. Розанова (1910) та ін [10, т. 2]. Для чого використовується метод словесних асоціацій? Сьогодні прийнято розглядати його в якості прийому для вивчення інтересів і установок особистості. Однак слід зазначити, що інтерпретація отриманих результатів визначається теоретичними поглядами дослідників. Тому питання про валідності певної методики не може бути вирішене однозначно, поза співвідношення з теоретичними позиціями її творців.

Асоціативний експеримент стимулював появу такої групи проективних методик, як Завершення пропозицій (Sentence - Complection Techniques). Вперше для вивчення особистості завершення пропозицій було використано А. Пейном в 1928 р. [10, т. 2].

Крім ассоцианизма теоретичні витоки проективних методів можна шукати в психоаналізі, яке ставить на перше місце поняття несвідомого. Несвідоме приймалося спочатку як прихований двигун особистості, мотив, сліпо діючий з таємничих глибин організму. Розум по відношенню до несвідомого служить

маскувальним механізмом. Для того щоб проникнути в область несвідомого, зрозуміти приховані в ньому тенденції, необхідно було в експерименті направити свідомість на рішення особливих завдань, які дозволили б мимоволі проявитися несвідомого в особистості. Такого типу завдання і включалися в проективні методики.

Одна з найпопулярніших проективних методик була розроблена в 1921 р. швейцарським психіатром Г. Роршахом (1884-1922). Створюючи цю методику, Г. Роршах пред'являв психічно хворим випробуваним чорнильні плями і в результаті своїх спостережень ті характеристики відповідей, які можна було співвіднести з різними психічними захворюваннями, поступово об'єднувалися в систему показників. Надалі ця методика використовувалася багатьма дослідниками як у нас, так і за кордоном [10, т. 2, 14; 86].

Ще одна з найбільш поширених у світі методик - Тематичний апперцептівний тест (Thematic Apperception Test - TAT) - була створена в 1935 р. Г. Мюрреєм (1893-1988) спільно з X. Морган. Стомлений матеріал ТАТ складається з таблиць із зображеннями невизначених, що допускають неоднозначні тлумачення ситуацій. Випробуваному пропонується придумати невелику історію про те, що призвело до ситуації, зображеної на картині, і як вона буде розвиватися. В даний час існує безліч модифікацій ТАТ, відомі різні підходи до аналізу та інтерпретації даних [10, т. 2; 59; 86].

До початку 40-х рр.. XX ст. діагностика за допомогою проективних методик стала дуже популярною на Заході. Нині вона займає лідируюче положення в зарубіжних дослідженнях особистості, незважаючи на критичне ставлення до даних, одержуваних за допомогою проективної техніки. Критичні зауваження на адресу цих методик здебільшого зводяться до вказівок на їх недостатню стандартизацію, зневага нормативними даними, непіддатливість традиційних способів визначення надійності і валідності, а головне, на великій суб'єктивізм в інтерпретації результатів.

Завершуючи короткий огляд історії розвитку та становлення психологічної діагностики на Заході, відзначимо, що вона відрізняється широким різноманітністю використовуваних методик як щодо форми, так і їх змісту. Виникнення психологічної діагностики викликано вимогами практики, а її розвиток спрямований на задоволення цих вимог. З цим пов'язана поява не завжди теоретично обгрунтованих, але методично скоєних прийомів і способів діагностування.