29. Дати характеристико «нової типології» а.Россі
В работе «Архитектура города» А. Росси подчеркивалась роль, которую играют установившиеся типы зданий в определении морфологическойиструктуры городской формы. Автор отрицал эргономику (принцип, в соответствии с которым предполагалось, что «форма следует за функцией») и утверждал вместо этого относительную независимость архитектурного порядка.
Росси за основу своей работы взял исторические архитектурные элементы, которые могли напомнить и даже преодолеть рациональные, если не произвольные, парадигмы Просвещения: чистую форму, постулированную во второй половине XVIII в. Пиранези, Леду, Булле и Лекё. Наиболее загадочный, чтобы не сказать непостижимый, аспект его видения отразился в его увлечении идеей «Паноптикона» (ср. «На6людать и карать» Мишеля Фуко, 1975). Под этим названием он, вслед за «Контрастами» Пьюджина (1843), подразумевал школу, больницу и тюрьму. Росси с одержимостью возвращался к проектированию помещений для этих регулирующих (если не карающих) институтов, которые вместе с памятником-кладбищем представляют, по его мнению, единственно истинное воплощение ценностей архитектуры как таковой.
Этот «подход по принципу аналогии», колеблющийся, по выражению самого Росси, между «описью и памятью», пронизывает все его творчество — от похожего на бункер памятника Борцам Сопротивления, спроектированного для Кунео в 1962 г., до кладбища в Модене (1971), представляющего собой синтез традиционного склепа, завода, склада и традиционной ломбардской фермы.
Альдо Россі захоплювався ідеєю «Паноптикона»(різновид тюремної будівлі, розроблений філософом Дж. Бентамом). Під цією назвою він мав на увазі школу, лікарню, в’язницю. Россі постійно звертався до проектування приміщень для цих регулюючих (якщо не караючих) інститутів, які разом з кладовищем представляють, на його думку, єдине істинне втілення цінностей архітектури як такої. Такою була його «нова типологія». При цьому він визнавав, що найбільш сучасні будівельні програми не поєднуються з архітектурою. Тому для втілення цих об’єктів він звернувся до аналогічної архітектури, яка запозичувала посилання і деталі з місцевих будівельних традицій в найбільш широкому сенсі даного поняття.
В проектах Россі вбачається помітна цікавість до експресіонізму, захоплення «архітектонікою» та містичним настроєм метафізичного мистецтва.
У своїх роботах А. Россі широко використовував «підхід за принципом аналогій», який коливається між «описом і пам’яттю», сутність якого полягала у запозиченні посилання і деталей з будівельних традицій. Ці принципи використовувались у будівництві школи в Трієсті (1969), кладовища в Модені, середньої школи в Броні (1979), театру дель Мондо, Венеція (1979). Будівля ратуші Трієста (1973) за зовнішнім виглядом нагадує виправний заклад.
Кладовище Сан-Катальдо в Модені (1971) представляє собою синтез традиційного склепу, заводу, складу і традиційної ломбардської ферми. Тут сформовані основні елементи «словника» архітектури – 3 головні форми: будівля-стіна, що захищає кладовище, - притулок мертвих; куб, ніби покинуте, вигоріле житло, символ смерті - для здійснення усередині нього похоронних обрядів; усічений конус, трубоподібний пантеон з братською могилою - він замикає вісь системи. Простір між кубом і конусом займають ряди могил, вписані в трикутник, який обернений вершиною до конусу. Все разом складається в асоціацію з концтабором: в'язниця, бараки, труба крематорію над ними - символ-нагадування, символ - попередження, а можливо, фаталістичний образ антигуманності сучасного життя, в якому свобода, - лише міраж в зумовлених межах.
план кладовища Сан-Катальдо в Модені театр дель Мондо, Венеція