7. Зміст концепції «адвокативного проектування»?

21. Які арх-ри брали участь у формуванні доктрини «партисипації» та «руху до споживача»?

Концепція індустр. сусп-ва була досить вдало викладена у працях амер. соціолога Джона Белла. Вона хар-ся переходом від виробничої галузі до обслуговуючої, від класового допрофесійного поділу сусп.-ва, від орієнтації на max прибуток до підвищення якості життя. Спостерігався перехід від справжніх грошей до віртуальних, віртуалізація згодом розвинулась до інформації. Поступово відбувається розвиток середнього класу, домінуючого в сусп-ві, в результаті чого значного розвитку набуває масова культура. Багато людей в США в умовах все зростаючої урбанізації виїзжає жити за місто. Це призводить до буд-ва великої кількості інд. будинків з гіпсокартону зі своєю ділянкою. Проте середній клас не потребував арх-рів, які були високооплачуваними, займався «самостроєм» і арх-ра розвивалась хаотично. Функція почала трактуватися як естетика. Відбувалося вихолощення арх-ри і визначні арх-ри Р. Вентурі, Ч. Мур, Р. Стерн та М. Грейвз пропонували зупинитися. Вони вирішили відсторонитися і зрозуміли, що треба відштовхуватися від смаків людей (н-д, багатьом людям подобалась класика, проте створювати будівлі з колонами з мармуру, використовувати природні дорогі матеріали вони не могли собі дозволити. Саме тому починають виникати ідеї створення ордеру, певних декоративних елементів з досить дешевого гіпсу). Таким чином арх-ри поступово приходять до партисипації ( participation – участь) – явища, коли арх-ор не є автором, режисером проекту, а з’ясовує чого хоче замовник і потім втілює усе в проект. Ця еклектика не сприймалась арх-рами як арх-ра, це був свого роду сарказм, жарт. І він і прагнув дати зрозуміти, що не відноситься до своєї арх-ри серйозно, вписуючи або свій портрет у вигляді статуї, барельєфа, або проектуючи фонтан з обличчям, з якого струменем текла вода. На основі патисипації виникали методи захищаючого інтереси мешканців, «адвокативного проектування», а також методи співпраці з міськими громадами на всіх етапах обґрунтування проектних рішень.

6. Дати хар-ку сучасного і контрсучасного руху в арх-рі.

Сучасний рух в арх-рі пов’язаний з епохою майстрів і одночасно теоретиків арх-ри, серед яких найзначнішими є професори Баухауза, ВХУТЕМАСА, рос. конструктивісти, нім. функціоналісти. Контрсучасний рух базувався не на генеруванні нових ідей, а на критиці ідей сучасного руху.

Ця епоха може бути охарактеризована як доба соц. утопій, творчості революціонерів, винахідників і новаторів в арх-рі, критики молодими арх-рами творчості майстрів та «Афінської хартії». На ІХ Конгресі CIAM відбулась передача молоді повноважень в організації міжнародного арх. руху. Жорстка критика функціоналізму та інтернац. стилю , нові післявоєнні умови, виникнення концепцій індустріального і постіндустр. сусп-ва, становлення демократії у розвинутих країнах стимулювали пошуки творчих груп і окремих молодих арх-рів шляхів розвитку арх-ри. По всьому світу виникали творчі групи, які мали власні уявлення про новації в арх-рі. До подібних відносились англ. група «Архігрем», представники Віденського авангарду – групи «Кооп Хіммельбляу» і «Хаузруккер», італ. групи «Тенденца», «Суперстудіо» і «Архізум», а також «Тальєр де Арх-ра», «Нью-Йоркська 5» та ін.

В утопічних і пошукових проектах цих груп закладалися філософські та теорет. засади нових напрямків, течій і стилів сучасної арх-ри, таких як популізм, продуктивізм, «хай-тек», постмодернізм, неокласицизм та неораціоналізм.

В 1980 р. у Венеції відбулось бієнале, автором програми якого став Пауло Портогезі. Він представив проект, який вважається відправною крапкою постмодернізма.

Почали виникати концепції «партисипації» (співучасті в проектуванні споживачів арх-ри), у роботах «Брюссельської школи» набували розвитку ідеї «адвокативного», захищаючого проектування. Одночасно виникла критика «Брюссельської школи» за її «архаїчний активізм», утопічність антиіндустріоналізму та абсолютизацію історизму.

Кредо модернизма заложено в самом его наименовании — это созидание нового («модерн» значит «новый»). То есть, принципиальная установка на новизну архитектуры, — как конструктивных и планировочных идей, так и внешних форм, которые, по мысли архитекторов-модернистов, должны исходить из достижений новых строительных технологий. Образное выражение «призмы из бетона и стекла» хорошо передает общий характер построек модернизма.

Основные принципы архитектурного модернизма — использование самых современных строительных материалов, рациональный подход к решению конструкций и внутренних пространств, отсутствие тенденций украшательства, принципиальный отказ от исторических реминисценций в облике сооружений, их «интернациональный» характер

no-Snop-City город будующего. Архизум

Кооп Химельблау

Идеи пневматической жилой еденицы

Хаус-Руккер Проект Желтое сердце Пневмакосм Оазис №7 1972г. Австрия

Возникали концепции партисипации

Движение адвокативного современного проектирования