49. Дати загальну характеристику регіоналізму.

Р егіональна арх.- це фактично процес творення життєспроможних арх..форм регіональної культури при одночасному використанні світового спадку цивілізації. Разом з тим регіоналізм ототожнюється школами, гловною задачею яких було обслуговування регіону, а також анти центризм, прагнення до збереження самостійності. Р.арх., як місцевий прояв світової культури, знаходиться у протидії з тотальними процесами модернізації, бореться за незалежність і виживання. У цьому сенсі в сучасній арх.теорії регіоналізм трактується як критичний регіоналізм. К.Фремптон виявив деякі спільні риси в усіх регіонах: _ фрагментальна і маргінальна природа критичного регіоналізм підштовхує його скоріше до камерних ніж до крупномаштабних проектів; - свідоме підсилення ролі місця; - свідоме підсилення природно-кліматичних факторів, факторів освітлення і будівництва; - свідоме протистояння концепції масової культури, де інформація витісняє досвід, в т.ч. досвід сприйняття арх.простору; - _ прагнення до створення «світової культури», яка має регіональне коріння; - розвиток критичного регіоналізм здійснюється поза зонами впливу центрів світової цивілізації, між цими зонами. Таким чином, критичний регіоналізм в усіх куточках світу, розвиваючись, доповнює і робить більш різноманітною загальну картину еволюції світової цивілізації та культури.

Таким чином, регіоналізмом можна назвати наявність сукупності стійких,обумовлених місцевими причинами рис в архітектурі. Відповідно,одинична уособлена,ні на що не схожа и нічим не обумовлена будівля не може бути прикладом втілення регіоналізму,який передбачає орієнтацію на комплексне рішення проблем формування середовища, з урахуванням історико-культурної спадщини,ландшафтно-кліматичних особливостей місцевості,національної та місцевої системи само ідентифікації,пріоритетів а принципів,сформованих в локальних соціальних утвореннях та інше

Найбільш свіжими з робіт архітекторів регіоналістів є роботи Рікардо Боффіла та його архітектурної майстерні;робота Алвару Сіза Віейри (Португалія) гарно вписані в тканину міста за рахунок делікатного вписання в типографію ділянки (будинок Береш в Повоа-ду-Варзін(1973-1976) до житлового комплексу Буса в Порту);роботи Реймунда Абрахама («будинок з трьома стінами»- 1972р., «будинок з квітковими стінами»-1973р.); Луіс Барраган (башті міста - супутника,Мехіко -1957р.); Оскар Німейер; Амансіо Вільямс (будинок –міст 1943-45рр.)

Маріо Ботта(будинок в Ріва-Сан-Віталє, 1972-73рр.,школа в Морбіо-Інферіоре)

Дімітріс Пікіоніс(паркова мостова алея на пагорбі Філлопапус,Афіни,1975р.),також такі грецькі архітектори як Сусанна Антонакакис та Димитрис Антонакакис теж працювали в напрямку регіонального підходу до проектуванн

50. У чому полягають особливості розвитку країн Північного і Центрального регіонів?

Розвиток сучасної арх.в країнах півн.півкулі доповнювався розвитком регіональної арх. Творчі імпульси для цього розвитку простежуються в роботах Ф.Л.Райта, насамперед у «будинках прерій», а також у роботах Л.Кана. значний внесок у розвиток рег.арх. зробили архітектори північно-європейських країн: А.Аалто, Р.Пієтиля, Х.Берлаге, Я.Ауд, К.Ван Естерн, Я.Бакема, Г.Рітвелд, Е.Саарінен. Серед сучасни арх.слід виділити творчість Й.Уотсона (церква Багсверд у Копенгагені 1976р.). У своїх творах, насамперед у будинку Ріво-Сен-Вітале (рис) (1972-73р), М.Ботта реалізував принципи «забудови ділянки» і створення «міст в мініатюрі», які в сукупності компенсують втрату історичного міста. У цих та ін.творах він використовував традиційні типи народних і громадських будівель, наприклад, «роколі», «бельведер», «віадук». Принципи рег.арх. стали основою творчості А.Россі, вони впроваджені у проектах житлових буд, шкіл, кладовищ і монументів.

Регіоналізм, що представляє собою у відомому відношенні дочірню гілку органічної архітектури, у середині і в другій половині ХХ ст. дав ряд самобутніх споруд. Виокремлення регіоналізму припадає на 30-е гг. і пов’язано з естетичним відторгненням знеособленого геометрізма авангарду. Ще більш непримиренним це відторгнення стало у 50-ті рр.. у відповідь на ще більш агресивне поширення нової хвилі модернізму, нахлинувшего на світове зодчество з США під назвою “інтернаціональний стиль”

Раніше всього регіоналізм почав формуватися в країнах Північної Європи, потім в Латинській Америці, Японії та ін країнах. Розвиток регіналізма визначався не тільки недоліками модернізму, але й особливостями соціальних процесів в післявоєнні роки.

З цим періодом збігався і інший процес - поглибленої та обширній діяльності з реставрації і реконструкції історичних міст, перетворився у другій половині ХХ ст. в самостійну галузь досліджень і проектування в Італії, Австрії, Німеччини, Франції, Великобританії та ін країнах.

Практично виявлення / іноді утрировано / регіональних рис архітектури сприяв досвід проектування національних павільйонів для численних міжнародних та всесвітніх виставок.

У ХХ ст. на шлях послідовного регіоналізму першими стають архітектори скандинавських країн, одними з перших засвоїли уроки модернізму, і почали в 30-е гг., від них відмовлятися. Повернення до традиційних архітектурним формам визначив і перевагу традиційним матеріалами - каменю, цеглі, дереву. Виявлення естетичних рис сучасних конструкцій з традиційних матеріалів / наприклад, гнутих древесноклеених и др. / в обсягах і інтер’єрах громадських будівель стало характерною рисою скандинавського регіоналізму. Особливо яскраво вона проявилася і творчість видатного фінського зодчого Алвара Аалто.

Дом Альвара Аалто в Хельсинки(1934–1936)

Финский павильон на всемирной выставк в Нью Йорке (1939)

Луис Кан полагал, что форма здания способна проявить самые существенные его характеристики, тщательно определяемые в процессе проектирования.

«Архитектура - это то, что эстетически и функционально структурирует пространство на внешнее и внутреннее»

Лису Кан.Институт Солака. Эшерик хаус