39. Який вплив мало Венеціанське бієнале на постмодернізм?
творчий досвід був узагальнений у вищезгаданих книгах Ч. Дженкса і Р. Вентурі, а також у книзі Ч. Мура «Тіло, пам'ять і архітектура» (1977 р.)-У цих теоретичних працях розвиток поставангардистського руху аналізувався з позицій історизму і регіоналізму, концептуалізму і контекстуалізму, метафоричності і багатозмістовності, а загалом - з позицій плюралістичності нового напрямку у розвитку архітектури та ідей програмованого еклектизму.
Ці та інші ідеї обговорювались на Венеціанському бієннале 1980 р,, програму для якого склав П. Портогезі під загальною назвою «Присутність минулого». У бієннале брали участь багато архітекторів, серед яких були провідники постмодерністських ідей «декорованого сараю», «упаковки» архітектурних форм, «цитування » історичних форм та їх констектуалізації і дематеріалізації. На перший план висувалася доктрина свідомого руйнування стилю, руйнування архітектурних форм і теоретичних догматів, догматів функціоналістської архітектури, архітектури модернізму.
Архитектурный раздел Венецианской биеннале 1980 г.— «Присутствие прошлого»— разными способами объявил о крайностях постмодернизма как глобального явления. Постмодернизм, который нельзя определить через специфический набор стилистических и идейных характеристик, стремится утвердить свою законность исключительно в нормальных, если не поверхностных, терминах, а не с помощью конструктивных, организационных и соціально-культурных соображений, подобных тем, которые были в центре ревизионизма «Группы X». Уже это выделяет постмодернизм как modus operandi* из архитектурного производства третьей четверти столетия. Несмотря на выдвинутый Портогези тезис биеннале, прошлое было уже настоящим в большинстве произведений этого периода.
Архітектурний розділ Венеціанської бієнале 1980 р. під назвою «Присутність минулого»- різними способами оголосив про крайності постмодернізму як глобального явища. Програму бієнале склав П.Портогенезі, також брали участь багато архітекторів, серед яких були провідники постмодерністських ідей «декорованого сараю», «упаковки» архітектурних форм, «цитування» історичних форм та їх констектуалізації і де матеріалізації. На перший план висувалася доктрина свідомого руйнування стилю, руйнування архітектурних форм і теоретичних догматів, догматів функціоналістської арх.-ри, арх.-ри постмодернізму. Загалом на бієнале архітектура розглядалась з позицій плюралістичного нового напрямку у розвитку арх.-ри та ідей програмованого еклектизму
38. Дати загальну характеристику поставангардизму
Ч. Дженкс у своїй книзі «Мова архітсмури постмодернізму» (1978 р.) дав широке визначення постмодернізму як популістсько-плюралістичного мистецтва безпосередньої комунікабельності між людьми. Як показав подальший розвиїок це визначення охоплювало не тільки постмодернізм як стиль, але й також багато розгалужень, які в сукупності, за словами К. Фремптона визначити як пост авангардизм. Таким чином пост авангардизм являє собою напрямок контрсучасного, тобто після авангардного, розвитку архітектури.
Поставангардизм має тісний зв'язок з архітектурною практикою таких майстрів архітектури, як Г. Голляйн, Й. Кляйхус, Л. Кріє, Р, Вентурі, М. Грейвз, Р. Стерне та інших. Цей та інший творчий досвід був узагальнений у вищезгаданих книгах Ч. Дженкса і Р. Вентурі, а також у книзі Ч. Мура «Тіло, пам'ять і архітектура» (1977 р.)-У цих теоретичних працях розвиток поставангардистського руху аналізувався з позицій історизму і регіоналізму, концептуалізму і контекстуалізму, метафоричності і багатозмістовності, а загалом - з позицій плюралістичності нового напрямку у розвитку архітектури та ідей програмованого еклектизму.
Постмодернизм представляет собой широкое общественное течение, распространившееся в различных областях культуры, - философии, литературе, музыке, изобразительном искусстве, архитектуре.
Мировоззренческой базой постмодернизма стало глубокое разочарование в идеологии исторического прогресса, сформулированной французкими просвітителями XVIII в. И оснванной на идее рационального переустройства общества и человека. В архитектуре постмодернизм сформировался в США теоретически во второй половине 60-х годов а в практике строительства к концу 70-х, обьеденив различных по творческим принципам и почерку мастеров. Обьеденившей их базой стало резкое отрицание Современного движения в качестве художественной системы, и в качестве творческой идеологии, претендующей на жизнестроительную общественно-преобразующую роль архитектуры.
В области архитектурных форм постмодернизму присуще возрождение (зачастую эклектическое) исторических архитектурных систем и декора всех видов (декоративная кладка, облицовка, рельеф, орнаментика, росписи и пр.), обращение к выразительности стенового массива с отказом от нарушающих его ленточных окон, возрождение активного силуэта зданий (завершение щипцами, фронтонами, мансардами) с отказом от плоских крыш. Соответственно возрождаемым историческим формам восстанавливаются принципы исторического построения композиции - симметрия, пропорциональность, перспектива.
Поставангардизм пов'язаний зі зверненням до так званого старого мистецтва, у тому числі з поверненням фігуративного початку, зі стилізацією вже відомих художніх течій. Під цією назвою об'єднують різні напрямки в мистецтві: "нові дикі", "новий конструктивізм" "постсюрреалізм" та ін. Поставангард прагне до вибудовування певної історичної традиції, відрізняється еклектизмом. У той же час поставангард нерідко називають, на противагу "класичного " авангарду 1920-30-х рр.., і деякі напрямки в мистецтві кінця 1950 - 60-х рр..
Утопічні устремління колишнього авангарду змінилися більше самокритичним ставленням мистецтва до самого собі, війна з традицією - співіснуванням з нею, принциповим стилістичним плюралізмом. Постмодернізм, відкидаючи раціоналізм «інтернаціонального стилю, звернувся до наочних цитат з історії мистецтва, до неповторних особливостей навколишнього пейзажу, поєднуючи все це з новітніми досягненнями будівельної технології.
Поставангардизм має тісний зв’язок з архітектурною практикою таких майстрів арх.-ри, як Голляйн, Кляйхус, Кріє, Вентурі, Грейвз Стерн та ін. Творчий досвід поставнгардизму був викладений у працях Ч.Дженкса і Вентурі , Ч. Мура .У цих працях пост авангардизм аналізувався з позицій історизму і регіоналізму, концептуалізму і контекстуалізму, метафоричності і багато змістовності, а загалом – з позицій плюралістичного напрямку у розвитку арх.=ри та ідей програмованого еклектизму
