Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тимохин шпоры.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
17 Мб
Скачать
☆

40. Які основні принципи і методи постмодернізму?

У своїх трьох книжках «Складність і протиріччя в архітектурі» (1966 р.), «Потворна та буденна архітектура або декорований сарай» (1971 р.), «Уроки Лас-Вегаса» (1972 р.) Р. Вентурі із своїми співробітниками виклав основні постулати поставангардистської ідеології та постмодернізму. Серед них: складна і суперечлива архітектура замість простої і зрозумілої; поетизація потворного і буденного, відкритість архітектури для подальшого обживання; архітектура без архітектора - концепція природного «хаосу як архітектури».

Основні засади постмодерністського підходу, що подібні до вітрувіанської тріади, сформулював у 1977 р. Р. Стерн. Серед них принципи: констектуалізму (окрема споруда як фрагмент більшого цілого, як предмет «адхокістської» методології); аллюзіонізму (архітектура, як історичне і культурне відлуння); орнаменталізму (стіна як середовище архітектурного значення).

Ч. Дженкс у книзі «Мова архітектури постмодернізму» (1978 р.) на основі засад «подвійного кодування» і «радикального еклектизму» сформулював основні положення постмодернізму. Провідними серед них є принципи: історизму (повернення втраченого зв'язку з культурою і традицією); ретроспективізму (відтворення архітектурних форм минулого); нового звернення до місцевих традицій; «адхокізму» (врахування конкретного місця); «контекстуалізму»; відродження метафоричного мислення; ігрового і театралізованого характеру архітектурного простору.

Ч. Мур у своїй роботі «П'ять проектних принципів» (1979 р.) сформулював наступні положення: будівлі можуть і мусять говорити; будівлі потребують свободи слова; будівлі мають бути пристосовані до життя тіла і думок; будівлі повинні задовольняти наші співчуття: будівлі мають зв'язок з минулим і пробуджують спогади.

Узагальнення теоретичних положень і методів майстрів контрсучасного руху в архітектурі дозволяє сформулювати визначальні ознаки, принципи і методи постмодернізму. Серед них: універсальність семантики традиційних архітектурних форм, іх архетипів; метод «картотеки» і «бібліографічного пошуку»; метод «цитування» архітектурних взірців; принцип контекстуаіьності і плюралізму; програмований еклектизм; принципи ігрової відкритості у часі і просторі, у формі і змісті архітектурного середовища; діалог з природним хаосом, зіткнення масштабів і фрагментарність цього середовища.

41. У чому полягають особливості американської версії постмодернізму?

У другій половині двадцятого століття новаторський дух модернізму та інтернаціонального стилю себе вичерпав. Міське середовище стало дискомфортним у зв'язку з дешевою забудовою будинками, витриманими в дусі чистого раціонального функціоналізму, що створюють відчуття зневіри, монотонності і одноманітності. У 70-і роки в США, як реакція на це, з'явилися величезні будівлі, за своїми масштабами перевершують скляні хмарочоси в стилі Міс ван дер Рое. Подібна будівля Тихоокеанського центру дизайну в Лос-Анжелесі, побудована Цезарем Пеллі у 1971-76 роках, стоїть абсолютно поза міського контексту і встановлює свої власні стандарти масштабу. Це величезний будинок з блакитного скла. Коли набридають холодні споруди "білого модернізму", форми "мінімальної архітектури" функціоналізму, деякі архітектори роблять спробу змінити архітектуру, повернувши в неї форми з минулих століть, виключені з практики орнаменти, колір і інші "зайві" елементи. Головне, що спробували архітектори постмодернізму повернути в архітектуру - це образність, що робить її не просто процесом створення просторових структур, а видом мистецтва. Постмодернізм розвивався у двох напрямках, що пов’язані з ремінісценціями(елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва) на теми класичної традиційної арх. і класичної модерністської арх. Такі американські архітектори як Р.Вентурі, Р.Стерн, Ч.Мур повязували свою творчість з радикальним еклектизмом та історизмом, а «Нью-Йоркська п’ятірка» у своїх перших пошуках орієнтувалась на пуристичну архітектуру Ле Корбюзьє і представників групи «Де Стиль». Р.Стерн продовжує у своїх роботах експерименти з концепцією «декорованого сараю». Ч.Мур та його архітектурні фірми працюють під девізом «служіння клієнту» (площа італії в н.орлеані). Архітектори постмодернізму спробували внести в архітектуру ще й інші закони, крім функціональної відповідності і максимального спрощення основних форм - вигадку, фантазію, театральне ігрове начало, складні образні асоціації. (Ф.Джонсон, проект будівлі телеграфно-телефонної компанії в Нью-Йорку).