Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг.
Стратегічна зона господарювання (СЗГ) – це окремий сегмент ринку, на якому підприємство діє або на який прагне вийти. Головними чинниками, що визначають СЗГ, є потреби та продукти, які задовольняють ці потреби. Крім того, стратегічна зона господарювання має певні кількісні та якісні характеристики:
місткість СЗГ, що обмежується обсягами поточного попиту;
динамічні характеристики ринку (стабільний, зростаючий тощо);
конкурентна позиція підприємства в сегменті;
очікуваний обсяг продажу в поточному та перспективному періоді;
особливості розподілу та продажу;
фактичні та прогнозні величини прибутків, рентабельності тощо.
Для виділення СЗГ застосовують такі параметри:
перспективи зростання в даній СЗГ;
перспективи рентабельності виробництва продукції в даній СЗГ;
очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища.
Параметри визначають по кожній потенційній СЗГ
Шляхом аналізу зазначених чинників визначають, які з них можуть забезпечити успіх підприємства в даній СЗГ. В ході аналізу досліджують чинники, які безпосередньо впливають на конкретні значення кожного параметру СЗГ. Ключовою задачею стратегічного аналізу є внесення до набору СЗГ нових зон, і відокремлення тих, які більше не відповідають завданням розвитку підприємства.
Таким чином, аналіз стратегічних зон господарювання дозволяє вирішити завдання:
визначення набору СЗГ, в яких підприємство буде діяти в перспективі;
визначення шляхів взаємодії між СЗГ, включених в перспективний набір;
визначення засобів захисту стратегічного перспективного набору від руйнівного впливу несподіваних подій;
визначення напрямків діяльності по підготовці до використання перспективних технологічних нововведень тощо.
Види та джерела формування конкурентних переваг.
Класифікація конкурентних переваг підприємства
1. Відношення до системи (підприємства) зовнішні, внутрішні
2. Сфера прояву
конкурентні переваги, що створюються у сферах: постачання, НДДКР, виробництва, реалізації, сервісу та експлуатації.
3. Джерела створення та можливість імітації
конкурентні переваги “низького рівня”
конкурентні переваги “високого рівня”
конкурентні переваги “найвищого рівня”
4. Тривалість дії
стратегічні переваги
тактичні переваги
5. Місце формування
переваги, які формуються:
на робочому місці
в окремому підрозділі
в організації в цілому
6. Вид ефекту, який отримує підприємство від реалізації переваги
конкурентні переваги, які дозволяють отримати:
науково-технічний ефект
економічний ефект
соціальний ефект
екологічний ефект
Для конкретного підприємства суттєве практичне значення має поділ конкурентних переваг за джерелами створення та стійкістю до копіювання на переваги:
“низького рівня”, які можуть бути легко досягнуті чи скопійовані конкурентами (використання дешевої робочої сили, забезпеченість широким спектром сировинних ресурсів тощо). Ці переваги базуються на вартості чи доступності факторів виробництва і не гарантують стабільного положення на ринку;
“високого рівня”, які є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства, як правило, пов’язані зі значними витратами і важко піддаються копіюванню (сучасна патентована технологія; спеціалізовані програми відтворення робочої сили високої кваліфікації; висока репутація підприємства, заснована на активній маркетинговій діяльності; наявність розгалуженої збутової мережі та мережі технічного обслуговування);
“найвищого рівня”, до яких відноситься постійна модернізація виробництва і видів діяльності, що супроводжується виснаженням конкурента, якщо він їх і досягає.
Крім характеру джерела конкурентної переваги на її стійкість впливає також кількість таких джерел. Чим складнішим і численнішим є набір джерел певної переваги фірми над конкурентами, тим менша імовірність копіювання та тривалішим буде термін відставання конкурентів. Визначальну роль відіграє також постійна модернізація всіх сфер діяльності підприємства, від поповнення та вдосконалення інструментарію маркетингових досліджень попиту до рівня якості та комплексності післяпродажного обслуговування клієнтів. Тобто для збереження переваг потрібні зміни, вдосконалення, нововведення.