42. Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності. Індикатори

Зовнішні передумови (формують зовнішній контекст, в якому діє підприємство):

• опосередкованого впливу:

 економічні (виникнення нових товарних ринків, підвищення вимог до якості продукції, загострення конкуренції, завершення життєвого циклу продукції, активна інвестиційна політика);

 науково-технічні (швидкий науково-технічний розвиток, поява нових технологій, поява нових товарів-замінників, підвищення вимог до сертифікації продукції в галузі);

 політико-правові (сприятлива для розвитку галузі політика органів влади, захист вітчизняного виробника, законодавчі обмеження);

 соціальні (демографічна ситуація, зміна потреб і купівельної спроможності споживачів, наявність кваліфікованої робочої сили) тощо.

• безпосереднього впливу (проміжне середовище підприємства). Ця група передумов описує вплив зацікавлених сторін програми (проекту) – окремих зовнішніх осіб чи організацій, які залучені до програми (проекту), а також тих, чиї інтереси можуть позитивно чи негативно вплинути на успішну їх реалізацію.

Внутрішні передумови (охоплюють основні внутрішні функціональні сфери):

• організаційно-управлінські:

- спроможність організації застосувати стратегічну діяльність

- усвідомлення менеджментом необхідності впровадження програми підвищення конкурентоспроможності та її підтримка вищим керівництвом;

- економічне обґрунтування доцільності й оцінка можливості здійснення змін

- наявність або виокремлення центрів прийняття рішень, децентралізація управління;

- готовність змінити стиль мислення і роботи;

- використання найпростіших і найконкретніших організаційних рішень;

• техніко-технологічні:

- відповідне коло наявних технологій,

- знання новітніх технологій;

- великий науковий потенціал;

- достатній рівень технічної підготовки виробництва;

- ґрунтовна конструкторська підготовка

- достатньо розвинені та доступні інформаційні технології;

• фінансові:

- наявність достатньої кількості власних та/або залучених коштів

- фінансова стабільність та наявність надійних фінансових партнерів;

• кадрові:

- активна участь персоналу в програмі;

- компетентність і професіоналізм;

- готовність до змін, гнучкість та цілісність бачення проблем;

- навчання персоналу методам діяльності в умовах організаційних змін;

- психологічна підготовка персоналу до майбутніх змін на підприємстві

- стрімке реагування на опір організаційним змінам

- розробка діаграми відповідальності і повноважень в межах кожного операційного блоку для документування ролей і розподілу відповідальності в процесі реалізації програми нововведень.

Своєрідними ж індикаторами нагальності розробки та впровадження програми підвищення конкурентоспроможності для конкретного підприємства виступають:

- загострення конкуренції, що супроводжується втратою вже надбаних підприємством позицій на ринку;

- уповільнення росту попиту на продукт, що виробляється підприємством, насичення або ж затухання ринкового попиту, внаслідок чого виникає загроза скорочення ринкової частки підприємства;

- поява революційно нових технологій;

- зростання інтенсивності конкурентної боротьби, що робить неможливим для підприємства проникнення на нові географічні ринки;

- зниження рівня конкурентоспроможності продукції підприємства;

- збитковість або низька прибутковість функціонування підприємства, високий ризик банкрутства тощо.