1. Аналітичний огляд джерел

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє у розвитку сучасного суспільства інформація. Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації, її ерою. Ця ера настала з ХХ століття. Інформація дозволяє людству активно працювати з природою, допомагає провести інтеграцію людських зусиль. Причому не тільки у певних галузях, а в усій людській діяльності в цілому. Зараз інформація стала основним ресурсом людства, базою соціального і технічного розвитку.

У наш час проблеми інформації одні з найпопулярніших у науці. Зі створенням теорії інформації посилання на неї часто трапляються в працях учених найрізноманітніших спеціальностей.

Проблеми інформації досліджують інженери, історики, біологи, соціологи, журналісти та представники багатьох інших галузей науки. Деякі розглядають інформацію "як соціальне явище, тобто певний феномен, пов'язаний з діяльністю тих чи інших суб'єктів соціальних спільнот (наприклад, груп) чи соціальних інститутів (наприклад, установ і організацій, які функціонують у суспільстві)"

Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Найбільш важливими властивостями інформації є: об'єктивність та суб'єктивність; повнота; достовірність; адекватність; доступність; актуальність; точність; цінність.

Узагалі, у людському суспільстві інформація відіграє все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв'язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба переробити для отримання інших продуктів. Вони пропонують уважати переробку інформації першим промисловим циклом. Причому виробництво інформації стосується всього суспільства. Як справедливо підкреслив Б. І. Шенкман, духовна праця є виявом людської спільності, вона має розглядатися як загальна форма діяльності. Будь-яке відкриття є "безпосереднім результатом загальної праці і разом з тим передумова загальної праці". Тут треба звернути увагу на таку важливу обставину. Справа в тому, що виробництво інформації весь час збільшується. Це закономірний процес і боротися з ним — все одно, що воювати з вітряками. Але постає проблема споживання інформації. Людина не може охопити і маленької частки того потоку, який проходить за різними інформаційними каналами кожного дня. Цю проблему можна вирішити тільки шляхом упорядкування інформації, її сортування і спеціалізації.

1. Огляд наукових та навчально-методичних джерел

Інформація — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень: роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення; представлення, поняття; ознайомлення, просвіта.

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

1. Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні;

2. Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

У залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень.

В.П. Камша вважає, що «інформація – це відображення заміни дискретного значення енергетичного процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним значенням, зокрема — тим самим».

Американський вчений Клод Шеннон говорив, що «інформація – комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія)». (http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1171)

Український радянський вчений Віктор Михайлович Глушков доводив, що «інформація – це міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі». (http://ua.uacomputing.com/persons/glushkov/)

За теорією американського вченого Норберта Вінера, інформація – це позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів ( http://galactic.org.ua/Biblio/0kibernet.htm);

Французький вчений Леон Бріллюен у своїй роботі «Наука і теорія інформації» використовує статистичне значення інформації (заперечення ентропії, міра хаосу в системі). (http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Gosupravlenie/63253.doc.htm)

Англійський філософ Вільям Росс Ешбі визначає інформацію як засіб передачі різноманітності (http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/informatika/lectures_stud/uk/pharm/prov_pharm/ptn/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80

Французький дослідник в області кібернетики, мистецтвознавства і проблем масових комунікацій Абраам Моль визначає інформацію як міру оригінальності або міру складності (оскільки таке визначення зручне для аналізу творів мистецтва). (http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/informatika/lectures_stud/uk/pharm/prov_pharm/ptn/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80.

«Інформація – це ймовірність вибору» радянські вчені Аківа та Ісаак Яглом.

У своїх відомих роботах А. Д. Урсула з проблеми інформації (за якою була захищена докторська дисертація), в яких обґрунтовується загальнонауковий характер цієї проблеми (зокрема в плані такого глобального процесу як інформатизація суспільства і становлення інформаційного суспільства) і формулюється інформаційний критерій розвитку. Він запропонував найбільш загальне визначення поняття інформації, розкрив риси несформованого інформаційного суспільства, висунув ідею становлення нових галузей наукового знання - соціальної інформатики, ноосферологія і ноосферної екології. (http://www.bazaluk.com/ursul-arkady-dmitrievich.html)

Ближче до філософського розуміння інформації підійшов російський вчений І. Юзвишин: «Інформація – фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту». (http://ibib.ltd.ua/filosofskoe-opredelenie-ponyatiya-informatsii-16530.html)

За теорією Віталія Степановича Цимбалюка, інформація – це результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (http://goal-int.org/institut-informaciologii-informaciya-pro-kerivnika-v-s-cimbalyuka/)

«Інформація – універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінка» ЮНЕСКО. (www.dlab.irtc.org.ua/unescochair/intallprog_ukr.html)

Закон України «Про інформацію» тлумачить: інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон україни).

Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної.

Властивості інформації

Цінність інформації — визначається корисністю та здатністю її забезпечити суб'єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети.

Достовірність — здатність інформації об'єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світі. Як правило достовірною вважається насамперед інформація, яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Під безпомилковістю слід розуміти дані які не мають, прихованих або випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі. Тоді як під істинними слід розуміти дані зміст яких неможливо оскаржити або заперечити.

Актуальність — здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду).

Часові властивості визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження реальних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити:

Актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію;

Оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації;

Ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкта.

При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності). (Камша В. П., Камша Л. С., Камша Ю. В. Про кібернетику другого етапу НТР // Складні системи і процеси. 2010. № 1 (17). С. 25-41.)

Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.

Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови).

Невідривність від мови носія

Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.

Незалежність від творців

Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення.

Розсіювання — існування у багатьох джерелах.

Види інформації

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

За способом сприйняття:

Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

1. Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.

2. Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.

3. Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.

4. Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.

5. Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання інформація поділяється на такі види:

1. Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

2. Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

3. Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

4. Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням:

1. Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму

2. Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація

3. Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Інформатизація освіти - частина інформатизації суспільства, процесу, який прийняв характер інформаційного вибуху або революції з середини XX століття, що дає підставу характеризувати сучасне суспільство як інформаційне. Це означає, що у всіх сферах людської діяльності зростає роль інформаційних процесів, підвищується потреба в інформації і в засобах для її виробництва, обробки, зберігання та використання. Інформація стає наукової і філософською категорією нарівні з такими категоріями, як час, енергія, матерія.

Зростання потреби в інформації і збільшення потоків інформації в людській діяльності зумовлює появу нових інформаційних технологій (НІТ) - застосування електронних засобів для роботи з інформацією, поряд з традиційними інформаційними технологіями, в яких використовуються традиційні носії інформації ( папір, плівка).

Інформатизація освіти – комплекс заходів щодо перетворення педагогічних процесів на основі впровадження у навчання та виховання інформаційної продукції, засобів, технологій. Теоретичною основою інформатизації освіти є в першу чергу інформатика, потім кібернетика, теорія систем і, звичайно, дидактика. Інформатика, як відомо, - галузь знань, що вивчає виробництво, переробку, зберігання та поширення інформації в природі, суспільстві, техносфери.

Проникнення в освіту нових інформаційних технологій змушує подивитися на дидактичний процес як на інформаційний процес, в якому відбувається отримання інформації учнями, її переробка і використання. Програмоване навчання і слідом за ним технологія навчання показали, що вчення, що розуміється як процес переробки інформації, може бути строго керовано, подібно процесам в складних системах, якими займається кібернетика. Тому інформатизацію освіти слід розглядати не просто як використання комп'ютера та інших електронних засобів у навчанні, а як новий підхід до організації навчання, як напрям у науці, яке вчені називають педагогічної інформатикою. Інформаційний підхід до навчання ставить перед дидактикою і в цілому перед педагогікою ряд проблем.

Так, наприклад, виникає питання про форми представлення знання в навчальному процесі, маються на увазі і традиційні тексти, наочні матеріали, і нові форми, створювані за аналогією з інформаційними: текст, поділений на блоки, або інакше структурований, тезаурус, фрейм (щось на зразок опорного сигналу В.Шаталова), дерево понять (щось подібне графам в інформатиці), гіпертекст та інші. У свою чергу форми подання знань обумовлюють пошуки засобів їх подання в дидактичному процесі і методів з переробки інформації, тобто навчально-пізнавальних операцій, методів навчання і викладання , Але ж ці та інші питання суть основні питання дидактики.

Крім того, виникає ряд педагогічних та соціально-педагогічних проблем або аспектів інформатизації освіти. З'явився термін "візуальну освіту", який означає, що у навчанні зображення, образ, моделі, знаки будуть грати все більшу роль, відтісняючи звичні тексти.

Можна бачити, по-перше, що інформатизація освіти зачіпає такі важливі компоненти освіти, як цілі і зміст. Одним з головних компонентів, що складають модель випускника школи і вузу, стає інформаційна культура. Це вимагає не тільки введення спеціальних предметів у школі та вузі, а й перегляду змісту традиційних шкільних дисциплін; і характер цих змін поки ще не ясний ученим. (http://ibib.ltd.ua/610-informatizatsiya-obrazovaniya-25432.html)

Розвиток інформаційної сфери суспільного життя створює зростаюче навантаження на учасників навчального процесу в закладах освіти. Виникає потреба в пошуку ефективних шляхів, методів та інструментів опрацювання інформаційних потоків, їх оцінки і відбору. Важливо, щоб нова інформація доповнювала навчальний матеріал, сприяла розширенню та поглибленню знань учнів, підтримувала професійний рівень педагогів, сприяла ефективним управлінським рішенням. Нині школа потребує виконання інформаційної функції на якісно новому рівні.

Інформаційне забезпечення загальноосвітнього навчального закладу – це складна і доки не структурована функція. Жодним чином вона не може реалізовуватися через спрощені підходи — підключенням до інтернету чи збільшенням кількості комп’ютерної техніки. У центрі уваги має бути інформація. Для шкільних потреб вона повинна попередньо готуватися шляхом відбору, систематизації, цільового спрямування, набуття відповідних форм тощо. Зрозуміло, що самостійно школа не може виконувати такі завдання. (http://www.libcenter.com/index.php/zmist-proektu/statti/21-proekt-informatsijne-zabezpechennya-zagalnoosvitnogo-navchalnogo-zakladu)

Інформація, яка збирається у школі, повинна бути повною, об’єктивною, конкретною і вчасною. Для створення системи внутрішньо шкільної педагогічної інформації необхідно знати мету інформації, її зміст, обсяг, а також хто і в якій формі буде її збирати, кому вона надходить і як використовується в управлінні. Вирізняються два види управлінської інформації: оперативна і стратегічна.

Управлінська інформація – це дані, які мають для керівника певну новизну і вимагають прийняття ним управлінських рішень. Це можуть бути відомості про хід і результати навчального процесу, про педагогів, учнів, умови їх навчання, виховання і розвитку. Важливою для директора є і зовнішня інформація: стан справ у сім’ях, зв’язок з позашкільними закладами, дані засобів масової інформації, здобутки педагогіки і психології, теорії управління, передового досвіду. Все опрацьовується керівником школи, і на цій основі приймаються управлінські рішення.

Керівнику школи для прийняття оперативних рішень необхідно мати щоденну і щотижневу інформацію про відвідування, успішність і поведінку дітей, про харчування, виконання плану роботи школи на тиждень.

У щомісячну внутрішньошкільну інформацію включають ще й таку, як робота факультативів і гуртків, виконання навчальних програм і нормативних документів. Оперативна інформація, як правило, збирається й обробляється інформаційним штабом школи, у якому велику роль відіграють органи учнівського самоуправління. Зібрана інформація надходить для аналізу відповідальному, який готує рішення і виносить його на обговорення відповідного органу управління.

Розкриємо докладно зміст оперативної інформації (щоденної, щотижневої, щомісячної), її потоки і виведення їх на рівень колегіального прийняття управлінських рішень.

Метою тематичної інформації є збір даних з конкретної теми, пов’язаної з вирішенням актуальних завдань школи, наприклад, про підвищення якості знань, поведінку учнів, якість викладання.

Підсумкова інформація – це дані про результати роботи за чверть, півріччя, навчальний рік. У цьому випадку дані збираються згідно з усіма основними параметрами, які характеризують стан навчального процесу в школі в цілому, що дозволяє відповісти на запитання: чи відповідають одержані результати поставленій меті і завданням на кінець звітного періоду? (http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=61747&pg=3)