2. Огляд законодавчих і нормативних актів.

Інформаційне забезпечення навчального процесу повинно мати нормативно-правову базу, а саме:

1. Закони України:

• «Про інформацію»

• «Про науково-технічну інформація»;

• «Про освіту»;

• «Про загальну середню освіту»;

2. Укази Президента України:

• «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації»;

• «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні»;

3. Постанова Кабінету Міністрів України:

• Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 181 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на видання, придбання, зберігання та доставку підручників і посібників для забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів»;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 781 «Деякі питання забезпечення підручниками та навчальними посібниками студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів»;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти»;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти»;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

3. Накази Міністерства освіти і науки України:

• Наказ МОН від 04 жовтня 2010 року № 914 «Питання резервного фонду навчальної літератури»;

• Наказ МОН від 14 лютого 2011 року №132 «Про проект зі створення єдиної системи централізованого електронного обліку підручників у загальноосвітніх навчальних закладах, районних і обласних управліннях (відділах) освіти, Міністерстві»;

• Наказ МОН України від 02.12.2013 №1686 «Про затвердження Інструкції про порядок комплектування та облік підручників і навчальних посібників у бібліотечних фондах загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації».

4. Листи Міністерства:

• Лист Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 №1/9-565 «Щодо курсу «Основи податкових знань»».

Закон України «Про інформацію» закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності, визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації. Закон складається з 6 розділів та 54 статей.

Розділ І цього Закону присвячений загальним положенням, визначенню мети та завданнями Закону, а саме правовим основам одержання, використання, поширення інформації в усіх сферах суспільного життя України, а також системі інформації, її джерелам, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. В ст.5 визначаються принципи інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації та свобода її обміну, повнота і точність інформації, законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

В ІІ розділі визначені основні напрями (ст.13) та види (ст.14) інформаційної діяльності. Розділ ІІІ присвячений визначенню можливих джерел інформації та режиму доступу до них. В статті 18 цього розділу визначені види інформації – статистична, масова, інформація про діяльність органів влади та органів місцевого та регіонального самоврядування, правова інформація, інформація про особу, інформація довідково-енциклопедичного характеру, соціологічна інформація. Статті з 28-ї по 38-му присвячені організації доступу громадян до інформації, порядку отримання інформації з обмеженим доступом.

Право власності на інформацію в цьому законі виписане в статті 38. Актуальність врегулювання відносин власності та авторства потребує повного цитування цієї статті.

Закон «Про інформацію» був прийнятий у 1992 році. Відносини, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності в галузях інформації та культури, останнім часом розвивалися досить стрімко. При цьому законодавче забезпечення захисту авторських та суміжних прав власників вимагало більш деталізованого аналізу. Наслідком цього було прийняття в 1994 році Закону «Про захист авторських та суміжних прав».

Розділи ІV, V та VI закону «Про інформацію» визначають коло учасників інформаційних відносин, їх права та обов’язки, регулюють охорону інформації, відповідальність за порушення законодавства про інформацію та міжнародну інформаційну діяльність, співробітництво з іншими державами зарубіжними та міжнародними організаціями в галузі інформації.

Організації міжнародного співробітництва присвячено декілька статей – з 50-ї по 54-ту, де визначені терміни, що таке є інформаційна міжнародна діяльність, експорт та імпорт інформаційної продукції, гарантії інформаційного суверенітету України.

Одним з недоліків цього Закону вважається не визначення поняття інформації, як продукту або товару, та поняття інформаційної діяльності як процесу.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 грудня 1993 р. визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Законом регулюються правові та економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, виконанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі.

В Законі України «Про освіту» містяться ті основні принципи і положення, на основі яких визначається стратегія і тактика реалізації законодавчо-закріплених ідей розвитку освіти в Україні.

Ці положення адресуються одночасно і суспільству, і самій системі освіти, і особистості, забезпечуючи як «зовнішні» соціально-педагогічні умови розвитку системи освіти, так і "внутрішні" власне педагогічні умови її повноцінної життєдіяльності.

Центральною ланкою системи освіти в Україні є загальна середня освіта, до складу якої входять: середні загальноосвітні школи, школи з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцеї, вечірні школи, освітні заклади інтернатного типу, спеціальні школи для дітей з вадами у фізичному і психічному розвитку, позашкільні навчальні заклади.

Закон України «Про освіту» має сім розділів:

I. Загальні положення (ст. 1 - 27).

ІІ. Система освіти (ст. 28 - 49).

ІІІ. Учасники навчально-виховного процесу (ст. 50 - 60).

IV. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база закладів освіти (ст. 61 - 63).

V. Міжнародне співробітництво (ст. 64).

VI. Міжнародні договори (ст. 65).

VII. Відповідальність за порушення законодавства про освіту (ст.66).

У преамбулі до закону «Про освіту» відзначено, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

У І- IV розділах розкриваються: завдання законодавства України про освіту; права громадян на освіту; документи про освіту; положення про структуру системи освіти; права і обов'язки учасників навчально-виховного процесу; положення про фінансову і господарську діяльність закладів.

Розділи V і VI визначають міжнародні договори та міжнародне співробітництво навчально-виховних закладів і органів управління освітою.

У заключному VII розділі визначається відповідальність службових осіб і громадян за порушення законодавства про освіту. (1)

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 781 «Деякі питання забезпечення підручниками та навчальними посібниками студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів» забезпечує своєчасне розроблення, видання, придбання та доставку навчальної літератури для вихованців і вихователів навчальних закладів.

А саме:

1. видання один раз на три роки букварів для учнів 1-го класу, вчителів загальноосвітніх навчальних закладів;

2. розроблення і видання навчальної літератури рідною мовою, в тому числі словників, для загальноосвітніх навчальних закладів з мовами навчання національних меншин, а також її доставку;

3. видання один раз на п'ять років підручників і навчальних посібників для учнів загальноосвітніх навчальних закладів усіх форм власності;

4. видання навчальних посібників серії "Шкільна бібліотека української та світової літератури";

5. продовжити проведення комплексу робіт із створення системи централізованого комп'ютерного обліку підручників для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, виданих за державним замовленням. [15]

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 181 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на видання, придбання, зберігання та доставку підручників і посібників для забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів» визначає використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів", на видання, придбання, зберігання та доставку підручників і посібників для забезпечення студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів. [15]