5. Оборотні засоби виробництва. Методика розрахунку потреби господарства в посівному матеріалі, добривах, паливно-мастильних матеріалах.

Оборотні засоби виробництва беруть участь у виробництві або в невиробничій сфері протягом одного року або навіть одного виробничого циклу і свою вартість вони переносять повністю на створений продукт, виконану роботу або надану послугу ( насіння, добрива, паливо, хімічні засоби, молодняк худоби).

Потребу в насінні планують, виходячи з посівних площ і норм його висіву шляхом множення першого на друге. В планах госпрозрахункових підрозділів, робочих планах з проведенням посіву застосовують індивідуальні норми висіву насіння. Ці норми враховують кількість зерен на 1 га, які забезпечують оптимальну густоту рослин, що залежить від сорту, строків і способу посіву, якості насіння, ґрунту, попередників, забезпеченості поживними речовинами тощо. Норми висіву зерен на 1 га визначають на підставі досвіду господарства за попередні роки й рекомендацій наукових закладів. У плані передбачають створення страхового фонду насіння розміром 10-15 % від загальної потреби в насінні ярих культур.

Потребу в основному паливі для тракторів і самохідних комбайнів обчислюють за діючими на підприємстві нормами в кілограмах на одиницю роботи. Для цього обсяг певного виду роботи, зазначений у технологічній карті, множать на норму витрати на одиницю для окремої марки трактора чи комбайна. Кількість палива. потрібного для холостих переїздів розраховують як добуток сумарної відстані переїздів і норми витрати палива на 1км.

Потребу в мастильних матеріалах для силових машин обчислюють за відсотковими нормами від кількості основного палива для кожної марки. Для укрупнених розрахунках потребу в паливі для машинно-тракторного парку визначають за нормами на один еталонний гектар для окремих марок тракторів і на один фізичний гектар збирання для самохідних комбайнів або на 1 годину роботи машин.

Потребу в добривах можна розрахувати декількома способами. Перший – застосовують розроблені науково-дослідними установами диференційовані за типами грунтів нормативи (норми внесення гною, азотних, фосфорних і калійних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах). Другий - використання одного із варіантів балансового методу. Внесення органічних добрив під певні культури планують відповідно до прийнятої в господарстві системи удобрення ґрунту.

Планування захисту рослин. У плані захисту рослин зазначають обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т), загальну потребу в цих препаратах (площу обробітку множать на норму витрат), спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, а також вартість цих робіт.

6. Організація інфраструктури аграрного ринку та її складові

Ринок – це сукупність соціально-економічних відносин господарювання, здатна розв’язувати життєво важливі завдання у сферах суспільного виробництва, обміну та розподілу. Він має складну внутрішню будову, яка охоплює різноманітні взаємопов’язані види ринку та його інфраструктуру.

Сільське господарство обслуговується системою ринків, що включає такі їх види: ринок основних видів сільськогосподарської продукції (зерна, цукрового буряка); ринок засобів виробництва; ринок послуг; ринок цінних паперів.

Інфраструктура ринку – це сукупність допоміжних ланок і установ виробничої і не виробничої сфери, які прискорюють та полегшують укладання ринкових угод.

Елементи ринкової інфраструктури: товарні біржі, брокерські контори, біржі праці, комерційні банки, торгові дома, аукціони, інформаційно-консультативні фірми, рекламні агентства, аудиторські та податкові установи, оптово-продовольчий ринок, ярмарок сільськогосподарської продукції, споживча кооперація.

Товарна біржа згідно з чинним законодавством України є організацією, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на мсті надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні цін, попиту й пропозиції на товари і пов'язаних з ним торгових операцій.

Завдання товарної біржі:

- організація постійно діючого товарного оптового ринку;

- надання членам та відвідувачам організаційно-посередницьких, інформаційних та інших комерційних послуг при здійсненні угод;

- здійснення котирування цін на продукцію, яка реалізується через дану товарну біржу;

- організація товарообмінних операцій, зустрічної торгівлі, експортно-імпортних операцій;

- проведення аукціонів і ярмарок з товарного профілю;

- страхування біржових угод;

- збір, обробка, аналіз, розповсюдження інформації про кон'юнктуру біржової торгівлі.

Основні учасники біржової торгівлі:

- брокери, які торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду;

- дилери, які самостійно торгують, використовуючи власні кошти;

- маклери, які грають на ринку (ними можуть бути і дилери, і брокери);

- спеціалісти, які аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників;

- організатори торгів, що забезпечують функціонування біржового процесу;

- керівники біржі, які відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі;

- працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

Місце на біржі — це окремий столик (кабіна), обладнаний телефоном, телефаксом, комп'ютером з виходом на електронне інформаційне табло біржі. Кожне місце має свій номер. Члени біржі можуть здавати власне місце в оренду згідно з установленими правилами біржі.

Брокер — офіційний біржовий посередник в укладанні угод між зацікавленими сторонами, у торгівлі товарами та послугами, здійсненні операцій на фондовій, товарній і валютній біржі. Як правило, брокер укладає угоди від імені, за дорученням і за рахунок клієнтів.

Важливу роль в успішному функціонуванні біржі відіграють маклери і дилери.

Біржові маклери працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди. Маклер, коли це передбачено статутом біржі, має право укладати торговельні угоди власним коштом і від свого імені. Маклер отримує винагороду, що становить певний відсоток суми укладених угод.

Дилер — фізична або юридична особа, що здійснює перепродаж товарів від свого імені та за власним коштом. Прибуток дилера—це різниця між ціною придбання та ціною реалізації товару. Дилери мають право укладати угоди як із брокерами, так і безпосередньо з клієнтами.