7. Суть, значення і основні принципи нормування праці. Види норм праці та способи вивчення робочих процесів.

Нормування праці – це науково обґрунтоване встановлення затрат часу або обсягів робіт для конкретної групи працівників.

Нормування праці – це сукупність методів, прийомів і розрахунків за допомогою яких встановлюються обґрунтовані норми праці.

Принципи нормування праці:

- технічне, економічне й психофізіологічне обґрунтування норм виробітку в умовах застосування раціональної організації праці;

- єдність і гнучкість при розробці норм виробітку з урахуванням нормо утворювальних факторів;

- прогресивність норм праці залежно від технології виробництва;

- нормування допоміжних робіт і робіт обслуговуючого персоналу.

Для нормування праці використовують слідуючи норми праці:

Норма часу – це затрати робочого часу встановлені на виконання одиниці роботи одним чи групою працівників при певних конкретних умовах (при міняють в основному в ремонтних майстернях на будівництві тощо).

Норма виробітку – це обумовлена кількість одиниць роботи (шт., га, ц), які повинен виконати виконавець, чи група працівників за встановлену одиницю часу (год., зміну) при певних умовах (при міняють в основному на польових роботах в рослинництві, садівництві тощо).

Норма обслуговування – визначена кількість об'єктів (число машин, голів худоби), які повинен обслуговувати виконавець чи група працівників за одиницю часу при певних умовах (широко при міняють в тваринництві).

Норма чисельності – визначає число виконавців, які повинні обслуговувати той чи інший об'єкт (агрегат, ферму, кормоцех) при певних умовах.

Для вивчення затрат робочого часу використовують три способи: хронографія (фотографію) робочого дня, хронометраж і фотохронометраж.

Хронографія (фотографія) – спосіб вивчення використання робочого часу шляхом замірів його затрат за операціями та їх елементами в порядку послідовності їх використання з урахуванням всіх нормо утворюючих факторів протягом усього робочого дня. Розрізняють індивідуальну і групову фотографію.

Хронометраж – це вид спостереження при якому вивчаються елементи затрату часу на виконання окремих, часто повторюваних елементів операції, які можуть бути розчленовані до прийомів, дій, рухів.

Фотохронометраж – це комбінований вид спостереження, який включає хронографію і хронометраж.

При обробці результатів спостережень визначають затрати часу з кожного елементу роботи.

8. Тарифна система, її призначення і складові частини. Тарифікація робіт

Тарифна система – це сукупність нормативно-правових документів для нарахування оплати праці в залежності від її тяжкості, шкідливості, умінь та навиків виконавців. Вона включає: тарифну сітку, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка включає шість розрядів послідуючий який показує на скільки послідуючий розряд більший за попередній.

Тарифна ставка – це заробітна плата за норму виробітку по відповідному розряду.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – це перелік робіт з в казанням їх тарифного розряду.

Встановлення тарифного розряду певної роботи називають тарифікацією. Її важливим принципом є диференціація оплати залежно від ознак, що характеризують якість роботи та умови її виконання. За основу беруть такі ознаки:

- складність;

- відповідальність;

- шкідливість умов виконання роботи.