63. Позитивні та негативні аспекти діяльності тнк в приймаю­ чих країнах.

ТНК в останній четверті ХХ ст. перетворилися на найважливіший фактор розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин. Їх бурхливий розвиток в останнє десятиліття зумовив загострення міжнародної конкуренції, поглиблення міжнародного поділу праці. ТНК сьогодні є безпосередніми учасниками всього спектру світових господарських процесів, “локомотивом” світової економіки.

Однак існують різні погляди, щодо впливу ТНК на економіку окремої країни, особливо на країни-периферії (третього світу). Розглянемо позитивні та негативні аспекти зумовлені діяльністю ТНК.

Переваги чи позитивні аспекти, зумовлені діяльністю ТНК:

·         зростання зайнятості, зниження безробіття, соціальної напруженості;

·         підвищення рівня кваліфікації робочої сили, зростання доходів населення;

·         збільшення податків до державного та місцевого бюджетів;

·         зростання капіталовкладень у країні, підвищення технічного рівня виробництва;

·         впровадження останніх досягнень науково-технічного прогресу;

·         зниження товарного імпорту (імпортозаміщуючий тип виробництва), або зростання експорту (експортоорієнтований тип виробництва) і, як наслідок, зміцнення зовнішньоторгівельних позицій країни, а це, в свою чергу, зумовлює стабілізацію курсу національної грошової одиниці;

·         стимулювання національних виробників впроваджувати останні досягнення НТП, підвищувати кваліфікацію персоналу, якість продукції, обслуговування споживачів;

·         зростання доходів постачальників та суміжних організацій.

Негативні аспекти, зумовлені діяльністю ТНК:

·         забруднення навколишнього середовища – в кінці ХХ століття спостерігалася тенденція переміщення шкідливих виробництв з розвинутих країн з високими екологічними нормами і стандартами у країни, що розвиваються;

·         вилучення ресурсів з країн, що розвиваються шляхом застосування внутрішньофірмових трансфертних цін;

·         розорення місцевих виробників і, як наслідок, збільшення безробіття, соціальної напруженості, зниження податкових надходжень;

·         ТНК можуть здійснювати тиск на уряди країн, через міжнародні організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Світову організацію торгівлі;

·         порушення національного законодавства внаслідок поширеної практики підкупів чиновників;

·         підрив економічної політики держав, коли інтереси ТНК не співпадають з інтересами держави.

Загалом вплив ТНК на економіку окремої держави залежить від багатьох чинників та від специфіки кожної країни, від рівня державного регулювання економіки. Але загалом, як засвідчила практика останніх десятиріч, він є позитивним на економіку приймаючої країни.

64. Прискорення економічного розвитку національної економіки шляхом активізації діяльності тнк в сфері міжнародного туризму.

Глобалізація світової економіки супроводжується глибокою трансформацією масової свідомості, переоцінкою колишніх підходів до питань економічного розвитку і місця країн, що розвиваються у сучасному світі. Процес переосмислення концептуальних основ розвитку розгорнувся з кінця 80-х років ХХ ст. в країнах, що розвиваються. Він стосується зміни поглядів на роль держави і ринкових сил, значення імпортозаміщення та експортної орієнтації, міру і форми участі у міжнародному поділі праці, ролі ТНК в економічному розвитку.

Етапи еволюції взаємовідносин ТНК і приймаючих країн:

1)      60–70-ті рр. ХХ ст. характеризувалися індустріалізацією на основі надмірного втручання держави, схильністю до автаркії (господарської замкненості, самозабезпечення); ТНК розглядається як загроза суверенітету, “троянський кінь імпералізму”; існували обмеження щодо галузевих напрямків, обсягів інвестицій  ТНК,  репатріації  прибутків  і  капіталу; націоналізація активів ТНК;

2)      80-ті рр. – охарактеризувалися поступовою лібералізацією і початком взаємовигідного співробітництва ТНК  і приймаючих країн;

3)      90-ті рр. –  охарактеризувалися суцільною лібералізацією; були переглянуті закони, що регулюють прямі іноземні інвестиції ТНК, знято всі обмеження на діяльність ТНК. На цьому етапі держави та уряди почали конкурувати один з одним за право залучення прямих іноземних інвестицій ТНК, пропонуючи найдешевшу робочу силу, найліберальніші стандарти екології, найнижчі податки, найрозвинутішу інфраструктуру.

Взаємодія країн, що розвиваються і ТНК може здійснюватись в різних формах, які, як показує практика, можуть модифікуватися залежно від умов приймаючої країни і зовнішніх факторів. Можна виділити такі етапи еволюції форм взаємодії ТНК і країн, що розвиваються в другій половині ХХ ст.:

1) Перший етап (50–60-ті рр. ХХ ст.) – типовою рисою функціонування мережі підконтрольних виробництв ТНК у країнах, що розвиваються є повне володіння. Традиційною основою операцій ТНК в країнах, що розвиваються в цей період є утворення тут відділень, філій, дочірніх компаній – тобто, організаційних структур, що характеризуються повним володінням іноземного власника.

2) Другий етап  (70-ті р. – поч. 80-х р.) – характеризуються тенденцією до зниження частки ТНК в акціонерному капіталі. Поряд з філіями та відділеннями почали функціонувати підприємства змішаного володіння – так звані спільні компанії, акціонерний капітал яких належав як місцевим підприємцям, так і державі. В кінці 70-х р. спільні підприємства стали провідною формою взаємовідносин ТНК і країн, що розвиваються.

Поширення спільних підприємств розглядалося в деяких країнах периферії як “проміжна”, “часткова” націоналізація активів ТНК, як можливість не лише регулювання, але й контролю іноземного капіталу, як канал для отримання сучасної технології, управлінського досвіду, підвищення кваліфікації кадрів.

Загалом поширення спільних підприємств в країнах, що розвиваються пов’язане з низкою внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів можна віднести: законодавчі обмеження приймаючої країни на частку іноземного капіталу; обсяг (місткість) ринку приймаючої країни; вимоги до функціонування підприємств; комерційний і політичний ризик; взаємодоповнювальність місцевих партнерів. До зовнішніх факторів відносять: конкурентну боротьбу між ТНК; відносну важливість країни для інвесторів. Даний етап також охарактеризувався боротьбою за контрольний пакет акцій, тобто за фактичний контроль над діяльністю спільних підприємств.

3) Третій етап (кін. 80-х – 90-ті рр. ХХ ст.) – охарактеризувався збільшенням кількості спільних підприємств з більшою (переважаючою) часткою іноземного капіталу, поверненням ТНК до тактики створення підприємств у повній, а не частковій власності.

На зміну гнучкості, поступливості, схильності створювати спільні підприємства з меншою часткою капіталу, центральною стратегією ТНК з середини 80-х стало повне володіння в зарубіжних підприємствах. Одним з головних факторів, що обумовили цю тенденцію стала значна лібералізація інвестиційного клімату приймаючих країн.

Емпіричні дослідження експертів ООН з ТНК на основі даних 80–90-х рр.  ХХ ст. виявили залежність питомої ваги ТНК в капіталі спільних підприємств від таких факторів:

·         рівня витрат на НДДКР, чим більші витрати на НДДКР, тим більша частка володіння ТНК (в обстежених американських ТНК з високим рівнем витрат на НДДКР частка в капіталі філій дорівнювала в середньому 99%);

·         обсягів витрат на рекламу, чим більші витрати, тим більша частка;

·         номенклатури і асортименту виробництва, чим більша номенклатура, тим, як правило, більша частка володіння ТНК;

·         частки продукції, що йде на експорт, чим більша частка продукції, що йде на експорт, тим більша частка володіння ТНК.

65.