48. Забезпечення позову: види та порядок застосування заходів господарським судом

. Стаття 66. Підстави забезпечення позову

Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову у господарському процесі — це вжиття господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Здійснення господарським судом дій щодо забезпечення позову провадиться у разі необхідності з метою забезпечення виконання рішення суду. Так, відповідно до коментованої статті забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, підставами забезпечення господарського позову є:

1) утруднення виконання рішення господарського суду;

2) неможливість виконання рішення господарського суду.

Наявність цих підстав необхідна, інакше безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушення прав та інтересів сторін у справі, що є неприпустимим.

Коментована стаття визначає осіб, які мають право порушувати питання про забезпечення позову, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, ініціаторами цієї процесуальної дії можуть бути як особи, які беруть участь у справі (одна зі сторін у справі, прокурор чи його заступник, який подав позов), так і господарський суд (суддя). У першому випадку позивач подає до господарського суду заяву про забезпечення позову. Вимоги про забезпечення позову може бути викладено як безпосередньо у позовній заяві, так і в окремій заяві, адресованій господарському суду. Отже, відповідно до коментованої статті суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача або з власної ініціативи.

Слід враховувати, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути прийняті як щодо первісного, так і зустрічного позову, а також щодо позовів третіх осіб, які вступили у справу із самостійними позовними вимогами на предмет спору (ч. З ст. 26 цього Кодексу).

Заходи щодо забезпечення позову не можуть розповсюджуватися на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що пояснюється відсутністю самого позову.

Отже, заходи щодо забезпечення позову застосовуються господарським судом:

1) за заявою позивача — сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов (ст. 66);

2) за ініціативи господарського суду, але за наявності обгрунтованих підстав, за наявності яких за час провадження у справі майно відповідача може зникнути або суттєво погіршитися, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду (ст. 66);

3) за заявою відповідача — у разі подання зустрічного позову (ст. 60);

4) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки вона користується правами позивача (ст. 26).

Коментована стаття передбачає, що забезпечення позову може проводитися на будь-якій стадії процесу, починаючи від порушення провадження у справі і до ухвалення господарським судом рішення по суті справи. Зокрема, закон передбачає можливість вжиття заходів щодо забезпечення позову при підготовці справи до розгляду (п. 10 ст. 65 цього Кодексу).

Господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, у кожному конкретному випадку повинен правильно оцінити обставини справи та прийняти відповідне рішення, що зумовлено не лише вимогами щодо винесення рішення (статті 82—89 цього Кодексу), а й відсутністю у законі точного переліку господарських спорів або обставин, за наявності яких вживаються заходи до забезпечення позову. Водночас позитивне вирішення господарським судом питання щодо забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, тому за відсутності достатніх правових підстав господарський суд може відмовити у забезпеченні позову.

Відмова у вжитті заходів щодо забезпечення позову не перешкоджає особам, зазначеним у коментованій статті, у разі зміни обставин знову звернутися до господарського суду з відповідною заявою, навівши необхідні докази, але тільки до ухвалення рішення господарським судом по суті позовних вимог. Якщо ж про це зазначається у рішенні господарського суду, то така відмова може бути оскаржена одночасно з оскарженням рішення господарського суду за правилами розділу XII цього Кодексу.

Стаття 67. Заходи до забезпечення позову

Позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

- проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

- надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

- участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

- виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Стаття 43-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів

Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі.

Стаття 43-7. Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів

На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, винесену за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжні заходи, остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати заяву про її скасування.

Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядається протягом трьох днів господарським судом, який виніс ухвалу про їх вжиття. Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розглядові заяви.

За результатами розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування.

Стаття 43-8. Оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів

На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, а також на ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її зміну чи скасування може бути подано апеляційну скаргу.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про вжиття запобіжних заходів не зупиняє виконання відповідної ухвали. Подання апеляційної скарги на ухвалу про скасування запобіжних заходів або їх заміну зупиняє виконання відповідної ухвали.