1.2. Методи ідентифікації фінансового ризику на підприємстві
В умовах формування ринкових відносин проблема ефективного управління ризиками формування та використання фінансових ресурсів підприємства набуває все більшої актуальності. Управляння ризиками здійснюється за такими етапами (Рис. 1.2.):
Рис. 1.2. Етапи процесу управління фінансовими ризиками
Дуже важливим етапом управління ризиками є етап ідентифікації ризиків.
На першій стадії виявлення ризиків ідентифікуються фактори ризиків, пов’язані із діяльністю підприємства в цілому. В процесі цієї ідентифікації фактори розділяють на зовнішні та внутрішні. Система основних факторів, що генерують основні види ризиків, пов’язаних з формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства представлені на Рис. 1.3.
Рис. 1.3. Система основних факторів, що генерують основні види ризиків формування та використання фінансових ресурсів підприємства
На другому етапі ідентифікація здійснюється залежно від кожного напряму фінансової діяльності і визначаються систематичні ризики.
На третьому етапі визначається перелік внутрішніх або несистематичних ризиків.
Наступний етап наповнюється формуванням загального портфелю ризиків, пов’язаних із фінансовою діяльністю підприємства, що дозволяє визначити сфери найбільш ризикових видів та напрямків фінансової діяльності підприємства.
Узагальнюючи можна виділити основні методи ідентифікації ризиків:
Мозковий штурм - включає в себе стимулювання і заохочення вільного висловлювання ідей серед групи добре поінформованих осіб з метою ідентифікації потенційних подій, ризиків та рішень щодо їх обробки; є особливо корисним для ідентифікації ризиків у випадку відсутності даних про минуле; дозволяє залучати причетні сторони, внаслідок чого сприяє налагодженню комунікації; застосування є відносно простим і швидким; не виключає домінування особистостей та ефект «блокування продуктивності»; окремим учасникам може бракувати досвіду і знань; ефективність використання суттєво залежить від наявності досвідченого ведучого.
Метод Дельфі - є процедурою отримання узгодженої точки зору групою експертів, які висловлюються анонімно та дистанційно через надіслані листи опитування; проводиться у декілька етапів; виключає домінування особистостей у групі; дозволяє подолати необ’єктивність окремих суджень; вимагає значних витрат часу; ефективність використання суттєво залежить від досвіду ведучих.
Інтерв’ю (опитування) - є процедурою збирання різноманітних ідей та оцінок досвідчених фахівців з окреслених проблем; може проводитись у режимі «один-на-один» чи «один-на-багатьох»; дозволяє використати попередній досвід; не передбачає суттєвого витрачання ресурсів на проведення; ефективність використання суттєво залежить від вміння побудувати інтерв’ю та обробити його результати.
SWOT-аналіз передбачає розгляд сильних сторін (Strengths), слабких сторін (Weaknesses), можливостей (Opportunities) та загроз (Threats) підприємства або проекту; інтегрує процес стратегічного планування та розгляду ризиків; дозволяє отримати результати, які є придатними для презентації вищому керівництву; дозволяє ідентифікувати лише найбільш значимі ризики у контексті стратегічного планування.
Метод причинно-наслідкового аналізу передбачає виявлення і систематизацію можливих причин певної події (наслідку); результати ілюструють за допомогою діаграми Ішикави або дерева причинно-наслідкового аналізу ; придатний для використання в групі експертів; дозволяє наочно представляти результати; не враховує взаємозв’язок між окремими причинами; результати залежать від досвіду експертів.
Контрольні переліки - передбачає використання попередньо розроблених списків типових невизначеностей; базується на узагальненому досвіді; простий у використанні; є ефективним лише для типових проектів; не враховує ефект «старіння досвіду».
Для досягнення найкращого результату доцільно використовувати комплекс методів, але для малого підприємства, в якому аналізом ризиків займається одна-дві людини – найдоцільніше використовувати SWOT-аналіз.
Варто зазначити, що для ідентифікації та оцінки ризиків корпорацій та великих холдингових компаній у світі застосовуються ряд методик, зокрема, методика BERI. Назва методики походить від перших літер назви англійською мовою – Business Environment Risk Intelligence. Методика була започаткована приватною фірмою BERI S.A. у 1966 році для аналізу політико-економічного ризику в різних країнах, визначення поточного рейтингу країн та прогнозування. На сьогоднішній день даною методикою охоплено більш ніж 140 країн світу. Основними споживачами продуктів BERI S.A. є банки та компанії, які мають міжнародний бізнес. Сутність методики полягає в аналізі політичних, економічних, кредитно-грошових та операційних умов ведення бізнесу в країні. Вказані фактори оцінюються репрезентативною кількістю експертів з різних країн світу, на основі чого будується інтегральна чисельна оцінка країни - індекс. Можливі значення індексу лежать в межах від 0 (найнижчий показник) до 100 (максимально можливий).
Методика оцінки ризику, розроблена компанією Dun&Bradstreet (D&B). Компанія Dun&Bradstreet є однією з провідних світових компаній зі збору, аналізу, обробки та наданню інформації про ризики введення бізнесу в різних країнах. D&B індикатори являють собою інтегрований індекс чотирьох видів ризику: політичного, комерційного, макроекономічного та зовнішнього. Кожен з видів ризику оцінюється за низкою факторів, опис яких наведено нижче. Індикатори виділяють в першу чергу ті фактори ризику, що впливають на експортні платежі та інвестиційну доходність в рамках дворічного горизонту.
Політичні ризики - внутрішня та зовнішня безпека, компетентність та послідовність політики, інші фактори, що визначають сприятливе для бізнесу середовище в країні.
Комерційний ризик - бездоганність виконання контрактів, юридична компетентність, регулятивна транспарентність, рівень систематичної корупції, інші фактори, що визначають сприяння бізнес-середовища здійсненню комерційних операцій.
Макроекономічний ризик - рівень інфляції, бюджетний дефіцит, зростання пропозиції грошей та всі ті макроекономічні фактори, що визначають спроможність країни забезпечити підтримання економічного зростання та відповідне розширення бізнес-можливостей.
Зовнішній ризик - стан поточного балансу рахунків, потоки капіталу, валютні резерви, розмір зовнішнього боргу та всі ті фактори, що визначають спроможність країни підтримувати достатній іноземний обмін для торгівлі та щодо іноземних інвестиційних зобов'язань.
За результатами експертних оцінок ринок кожної країни отримає ранг, основних з яких 7: DB1-DB7. Кожен з них, окрім найгіршого DB7, поділений на 4 категорії (a-d), де "a" позначає менший рівень ризику ніж "b" і так далі. Опис кожного рангу є таким:
DB1 - Найменший ризик. Найменший рівень невизначеності сподіваної доходності.
DB2 - Малий ризик. Невисокий рівень невизначеності в отримані сподіваної доходності. Однак фактори ризику країни можуть спричинити високу варіативність доходності в майбутньому.
DB3 - Незначний ризик. Суттєва невизначеність в отримані сподіваної доходності вимагає щільного моніторингу ризику країни. Учасники ринку повинні здійснювати активне управління власними ризиками.
DB4 - Помірний рівень ризику. Достатньо висока невизначеність в отримані сподіваної доходності. Несхильним до ризику інвесторам радиться захистити власний капітал від можливих збитків.
DB5 - Високий рівень ризику. Суттєва невизначеність в отриманні сподіваної доходності. Інвесторам радиться брати участь тільки у високодохідних операціях.
DB6 - Дуже високий ризик. Високий рівень варіативності сподіваної доходності. Необхідно вимагати дуже високої додаткової доходності для компенсації ризику або для покриття витрат на хеджування цього ризику.
DB7 - Дуже високий ризик. Доходність не можливо спрогнозувати з будь-якою прийнятною точністю. Бізнес-інфраструктура, по суті, значно спотворена.
Методики оцінки ризику компанії PRS Group. Компанія PRS Group, Inc. здійснює оцінку та прогноз ризику комплексними інтегрованими методами (в основі яких лежить експертний метод) більш ніж у 130 країнах. При цьому пропонується дві системи оцінки: Political Risk Services (PRS) та International Country Risk Guide (ICRG).
Система оцінки ризиків Political Risk Services використовує двоетапну модель оцінки політичного ризику у трьох інвестиційних сферах мікрорівня: ризик фінансових трансфертів, ризик прямого іноземного інвестування та ризик експорту до даної країни.
Ризик фінансових трансфертів характеризує можливості конвертації місцевої валюти в іноземну, умови репатріації доходів та капіталу, оплата експорту тощо.
Ризик прямого іноземного інвестування характеризує ризики інвестування у дочірні підприємства з 100% іноземним капіталом, спільні підприємства та інші форми прямої власності активів у країні.
Ризик експорту до даної країни характеризує ризики, пов'язані з ринковими умовами для імпортерів у дану країну, затримки чи труднощі в отримані платежів за товари.
На першому етапі визначаються найбільш ймовірні сценарії на термін 18 місяців та 5 років, а потім оцінюються ймовірності їх настання. Для кожного сценарію здійснюється прогноз ризику за 17 критеріями (12 критеріїв для 18-місячного прогнозу та 5 критеріїв для 5-річного) у вигляді кількості балів за певною шкалою (більша кількість балів відповідає меншому ризику). Числовий результат прогнозу трансформується у рівень ризику, виражений літерами від A+ (мінімальний ризик) до D- (максимальний ризик). Характерною рисою моделі є забезпечення оцінки та прогнозу лише у трьох вищенаведених сферах, тобто загальна оцінка та прогноз макроекономічної ситуації не передбачається. Користувачі даної інформаційної системи можуть замовити оцінку ризику реалізації конкретного інвестиційного проекту чи діяльності фірми в певній країні.
Для оцінки ризику в рамках 18-місячного прогнозу використовуються такі критерії:
Політична стабільність. Вплив на інвестиційну діяльність внутрішніх та зовнішніх політичних факторів: політичні демонстрації, терористичні акти, організована злочинність, військові дії, конфлікти з сусідніми країнами. Легальні страйки, пов'язані з трудовими конфліктами не враховуються.
Обмеження на права власності. Обмеження на іноземну власність в різних секторах економіки з акцентом на ті сектори, де ці обмеження найбільш м'які та найбільш жорсткі.
Функціональні обмеження. Оцінка ефективності правового регулювання діяльності іноземних компаній, наймання іноземних працівників та ефективність правової системи в цілому.
Податкові пільги. Формальна та неформальна податкова політика, яка сприяє (чи не сприяє) веденню міжнародного бізнесу в країні.
Умови репатріації капіталу. Формальні та неформальні правила репатріації доходів, дивідендів та інвестованого капіталу.
Конвертованість доходу. Формальна політика, неформальна практика та фінансові умови, які сприяють (чи не сприяють) конвертації місцевої валюти в іноземну.
Тарифні бар'єри. Середній та максимальний рівні податку на імпорт.
Імпортні обмеження. Формальні та неформальні квоти (імпорту), видача ліцензій та інші обмеження імпорту.
Затримка платежів. Пунктуальність з якою державні та приватні імпортери здійснюють платежі. Основана на державній політиці, внутрішніх економічних та зовнішніх фінансових умовах.
Фіскальна та монетарна політика. Ефективність державних витрат, системи оподаткування, процентних ставок та параметрів монетарної політики. Ефективність розуміється в контексті відповідності зростання грошової маси до ділового клімату. (Чи не приведе зростання грошової маси до загрозливої інфляції та економічної нестабільності?)
Продуктивність праці. Державна та профспілкова політика та інші фактори, що впливають на вартість праці у бізнесі.
Іноземний борг. Величина всіх іноземних боргів у співвіднесенні з розмірами економіки та спроможності щодо їх обслуговуванню.
Для оцінки ризику в рамках прогнозу на п'ять років використовується п'ять критеріїв:
Політична стабільність.
Поточна основа для іноземного інвестування та її можливі зміни.
Поточна основа для зовнішньої торгівлі та можливі зміни в її розвитку.
Внутрішні економічні проблеми. Місце країни за показниками ефективності за останні п'ять років: ВВП на душу населення, зростання ВВП, інфляція, безробіття, інвестиції, дефіцит бюджету.
Зовнішні економічні проблеми. Місце країни за показниками ефективності за останні п'ять років: стан поточних рахунків, відношення витрат з обслуговування зовнішнього боргу до прибутку від експорту, річна девальвація.
Оцінка ризику фінансових трансфертів в рамках 18-місячного прогнозу ґрунтується на критеріях 5, 9, 10 та 12 ( умови репатріації капіталу, затримка платежів, фіскальна та монетарна політика, іноземний борг). За експертною оцінкою країни поділяються на типи "A", "B", "C", "D". Країни типу "A" характеризуються відсутністю валютного контролю, репатріаційних та інших обмежень щодо фінансових переказів з даної країни. Ймовірність посилення контролю мала. У країнах типу "B" допустимі незначні чи одиничні затримки фінансових переказів та невелика ймовірність збільшення затримок у прогнозному періоді. Країни типу "C" відповідають середньому рівню затримок та можливо навіть заморожування фінансових переказів. У "D" - країнах здійснюється жорсткий валютний контроль та відбуваються значні затримки у фінансових трансфертах.
Оцінка ризику прямого іноземного інвестування основана на критеріях 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 11. Країни типу "A" характеризуються незначними обмеженнями на право власності у більшості галузей промисловості, незначним регулюванням діяльності у країні-реципієнті, можливістю репатріації та конвертації капіталу. Податкова політика в таких країнах однакова щодо національного та іноземного бізнесу. Невисока ймовірність погіршення ситуації та впливу політичної нестабільності. У країнах типу "B" наявні певні обмеження щодо прав власності іноземців, виражених у формі вимог спільного (з місцевим капіталом) інвестування. Також можуть існувати обмеження на діяльність у країні-реципієнті та валютне регулювання. Існує певна загроза політичної нестабільності, яка має тенденцію збільшуватися. "C"- країни мають значні обмеження на права власності іноземців, виражені у формі вимог щодо контрольного пакета, який має належати національним інвесторам. Існують суттєві обмеження на репатріацію та конвертацію капіталу. Можлива дискримінація в сфері оподаткування та суттєва загроза політичної нестабільності. Значна ймовірність, що вказані обмеження залишатимуться чи збільшуватимуться протягом прогнозного горизонту. У країнах типу "D" дуже жорсткі обмеження на власність іноземців, аж до її повної заборони, жорстке регулювання діяльності, репатріації та конвертації. Дискримінація в оподаткуванні іноземних інвестицій. Суттєва загроза з боку політичної нестабільності. Висока ймовірність посилення таких обмежень.
Оцінка ризику експорту до даної країни основана на критеріях 1, 6, 7, 8, 9 та 12. Країни типу "A" характеризуються політичною та економічною стабільністю. Низькі торгові тарифи та адекватні валютні резерви дають можливість швидко здійснювати необхідні платежі. Ймовірність погіршення ситуації дуже мала. До країн типу "B" відносять країни з певним рівнем протекціонізму внутрішнього ринку та відносно слабкою валютною позицією. Наслідком цього можуть бути значні тарифи та інші обмеження на імпорт, затримки платежів тощо. До країн типу "C" відносять країни із значним протекціонізмом внутрішнього ринку і слабкою валютною позицією. Наслідком цього є високі тарифи та інші жорсткі обмеження у торгівлі. Існує ймовірність затримки платежів чи навіть ризик неплатежу. Країни, віднесені до категорії "D", характеризуються дуже високими тарифами на імпорт та жорсткими нетарифними обмеженнями як наслідок протекціонізму внутрішнього ринку та нестачі іноземної валюти. Велика ймовірність затримки платежу, без шансів на покращення протягом прогнозного горизонту.
Методика International Country Risk Guide (ICRG) являє собою інтегровану методику експертної оцінки трьох видів ризику країни - політичного, фінансового, економічного.
Методика побудови рейтингу Euromoney являє собою інтегровану оцінку країн за 9 категоріями, кожна з яких має певну питому вагу: 1) політичний ризик - 25%; 2) економічна ефективність - 25%; 3) індикатори заборгованості - 10%; 4) показники несплаченого та реструктуризованого боргу - 10%; 5) кредитний рейтинг країни - 10%; 6) можливості залучення банківського капіталу - 5%; 7) можливості залучення короткотермінових кредитів - 5%; 8) можливості залучення капіталу на ринку капіталів; 9) процент за форфейтинг - 5%. Найкращий показник - 100%, найгірший - 0%. Рейтинг публікується два рази на рік - у березні та вересні.