2.2. Аналіз рівня фінансових ризиків підприємства

Серед усіх ризиків діяльності суб’єктів господарювання, фінансові ризики є основними, оскільки ставлять під загрозу подальшу успішну діяльність підприємства. Їхня дія зумовлює зниження фінансових результатів і фінансової стійкості підприємства. Фінансові ризики визначають ймовірність фінансових втрат через неефективну структуру капіталу, що спричиняє до розбалансованості грошових потоків підприємства

Серед несистематичних фінансових ризиків одним з найбільш небезпечних є ризик зниження фінансової стійкості. З проведеного аналізу показників фінансово-господарської діяльності підприємства ми спостерігаємо різке зниження на останньому звітному періоді коефіцієнта фінансової незалежності. В 2010 р. цей показник становив 0,9, в 2011 р. – 0,97, в 2012 р. – 0,27 та 0,29 – в 2013р. Коефіцієнт фінансової заборгованості відповідно – 0,1; 0,03 і 0,73; 0,71. А коефіцієнт покриття боргу – 9,52; 37,30 та 0,36 ; 0,41. Тобто можна сказати, що для ризику зниження фінансової стійкості це фактично зона критичного ризику. Якщо цей вид ризику не буде своєчасно нейтралізований, підприємство втратить можливість генерування необхідного рівня прибутку (внаслідок зростання вартості позикового капіталу, яке ми також спостерігаємо в 2012 р.), а також темпи свого стійкого росту в наступних періодах.

Ризик зниження фінансової стійкості відноситься до так званих структурних ризиків підприємства, так як він виникає в першу чергу в наслідок недосконалості структури формування операційних активів та капіталу. Тому, основною складовою процесу управління ризиком зниження фінансової стійкості підприємства виступає оптимізація складу необоротних та оборотних активів, з однієї сторони, а також співвідношення власного та позикового капіталу, з іншої.

Ризик неплатоспроможності, як і ризик зниження фінансової стійкості, також відноситься до числа найбільш небезпечних для підприємства, так як генерує безпосередню загрозу його банкрутства. Цей ризик викликає недостатністю грошових активів підприємства. Розмір залишку грошах активів, якими оперує підприємство в процесі своєї операційної діяльності, повністю визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовності підприємства негайно розрахуватись по всім своїм невідкладним фінансовим зобов’язанням), а також суттєво впливає на рівень його проміжної та поточної платоспроможності.

Із врахуванням ролі грошових активів в забезпеченні платоспроможності підприємства організовується процес управління ними. При здійсненні цього управління слід врахувати, те що вимоги забезпечення постійної платоспроможності підприємства визначають необхідність створення високого розміру грошових активів, тобто переслідують ціль максимізації їх середнього залишку в межах фінансових можливостей підприємства. З іншої сторони, потрібно враховувати те, що грошові активи в національній та іноземній валюті при їх зберіганні в значній мірі схильні втраті реальної вартості від інфляції; крім того, грошові активи в національній та іноземній валюті при зберіганні втрачають свою вартість в часі, що визначає необхідність мінімізації їх середнього залишку. Ці суперечливі вимоги повинні бути враховані при здійсненні управління грошовими активами.

На основі проведеного аналізу динаміки показників ліквідності та платоспроможності підприємства (табл. 2.11) маємо наступне: коефіцієнт забезпеченості ліквідними та швидко ліквідними активами у 2010 р. – 0,62, у 2011 р. – 0,57, у 2012 р. – 0,87 та 0,84 у 2013р. Тобто спостерігаємо зростання у 2012 р. Коефіцієнт забезпеченості готовими засобами платежу відповідно – 0,16: 0,23; 0,01 – спад. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – 1,64; 8,74; 0,02 та 0,07. А коефіцієнт маневрування 0,58; 056; 0,51; 0,47. Більшість показників платоспроможності мають спад у 2012 р., але враховуючи показник забезпеченості ліквідними та швидко ліквідними активами та коефіцієнт маневрування, ризик платоспроможності підприємства можна віднести до зони допустимого ризику.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується високим рівнем кредитного ризику підприємств, що реалізують свої продукції чи послуги покупцям. Цей ризик приводить не лише до росту поточної дебіторської заборгованості, а ще й викликає великий об’єм так званих «сумнівних боргів», частина з яких не може бути погашена покупцем-боржником і підлягає списанню.

Ефективне управління кредитним ризиком підприємства пов’язане в першу чергу з оптимізацією розміру та забезпечення своєчасної інкасації заборгованості покупців за, в нашому випадку, послуги.

Аналізуючи баланс підприємства у 2012 р. та 2013р. різко зросла дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, має місце дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом

та інша поточна заборгованість.

Враховуючи специфіку діяльності будівельного підприємства, що кожний об’єкт будівництва являється окремим інвестиційним проектом, для нашого підприємства має місце проектний ризик, в розрізі якого можна відзначити наступні ризики:

1). Ризик нереалізованості інвестиційного проекту пов'язаний з ціновим і валютним ризиком, і обумовлений: можливою відмовою інвесторів і традиційних постачальників від укладання договорів; несприятливими для суб'єкта інвестиційно-будівельного сектору умовами договору (у тому числі ціни); переходом в ринкових умовах традиційних постачальників на випуск іншої продукції; неможливістю закупівлі технологічного устаткування на світовому ринку через складності митного законодавства і валютної політики; погіршенням міжнародних відносин та інші.

2). Ризик недоодержання необхідних для реалізації інвестиційно-будівельного проекту матеріально-технічних ресурсів і технологічного устаткування, пов'язаний з ціновим і кредитним ризиком, який залежить від: прийняття постачальником рішення про зміну умов договору - термінів, цін, обсягів, вимог до якості продукції; рішенням постачальника про тимчасове або остаточне присвоєння отриманих як передоплату сум.

3). Ризик неотримання або несвоєчасного отримання оплати за виконані (без передоплати) будівельно-монтажні роботи пов'язаний з кредитним ризиком і залежить від ухвалення рішення інвестором (замовником) про використання призначених для оплати коштів на інші цілі або пов'язаний з відсутністю фінансових ресурсів.

4). Ризик зриву власних планів виробництва будівельно-монтажних робіт пов'язаний з ціновим, операційним ризиком і викликаний нестабільністю цін, операційно-технічними аваріями і збоями, неотриманням (недоодержанням) матеріально-технічних ресурсів і технологічного устаткування, у тому числі нового у встановлений договором термін.

5). Ризик неотримання зовнішніх інвестицій і кредитів пов'язаний із кредитним, відсотковим і валютним ризиком і обумовлений несприятливими точками зору зарубіжних інвесторів і кредиторів щодо можливостей інвестиційних перспектив у країні; нестабільністю загальної економічної ситуації; несподіваним витоком негативної інформації.

В цьому випадку потрібно проводити аналіз кожного проекту окремо.