1.3. Методи оцінки рівня фінансового ризику

Інформаційною базою оцінки складають дані первинної управлінської, статистичної документації, бухгалтерської та фінансової звітності, а також дані, отримані зі стандартизованих опитувальних листів та персональних інспекційних відвідувань відділів підприємства та ін.

За першим етапом визначається ймовірність можливого настання ризикової ситуації по кожному виду виявлених ризиків. Вибір окремих методів оцінки визначається наступними факторами: видами ризиків; повнотою та достовірністю інформаційної бази, сформованої для оцінки рівня ймовірності різних ризиків; рівнем кваліфікації фінансових ризик-менеджерів; можливістю залучення до оцінки кваліфікованих експертів.

На цьому ж етапі виокремлюється група ризиків підприємства, ймовірність реалізації яких визначити неможливо.

На другому етапі визначається розмір можливих фінансових втрат при настанні ризикової події. Як максимально можливий збиток від здійснення фінансової операції або визначеного виду фінансової діяльності без врахування можливих дій із нейтралізації негативних наслідків ризику. Збиток виражається сумою втрати очікуваного прибутку, доходу чи капіталу, пов’язаного із здійсненням фінансової операції при найгіршому сценарії розвитку події. Методика оцінки розміру можливого збитку повинна враховувати як прямі, так і непрямі збитки підприємства.

Розмір можливих фінансових втрат обумовлюється характером здійснення фінансових операцій, об’ємом задіяних в них активів та максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах ризиків. На основі цього проводиться групування фінансових операцій за розміром можливих фінансових втрат.

У фінансовому менеджменті використовується наступне групування фінансових операцій по зонам ризику з позицій можливих фінансових втрат при настанні ризикового випадку (рис. 1.4):

а) безризикова зона. В зв’язку з без ризиковим характером здійснюваних в ній операцій можливі фінансові втрати не прогнозуються.

б) зона допустимого ризику. Критерієм допустимого рівня ризику є можливість втрат в розмірі очікуваного прибутку.

в) зона критичного ризику. Критерієм критичного рівня ризиків є можливість втрат в розмірі доходу. В цьому випадку втрати підприємства будуть вимірюватись величиною понесених витрат.

г) зона катастрофічного ризику. Критерієм катастрофічного рівня фінансових ризиків є можливість втрат в розмірі всього капіталу. Такі фінансові операції при невдалому їх результаті призводять до банкрутства.

Результати проведеного групування дозволяють оцінити рівень концентрації фінансових операцій в різних зонах ризику по розміру можливих фінансових втрат. Для цього визначають питому вагу окремої фінансової операції в кожній із відповідних зон ризику. Виділення операції з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних зонах (катастрофічного або критичного ризику) дозволяє розглянути їх як об’єкт підвищеної уваги в процесі подальшого управління ризиками.

На третьому етапі із врахуванням ймовірності настання ризикового випадку та пов’язаного з ним можливих фінансових втрат визначається загальний рівень ризику по окремим фінансовим операціям або видам фінансової діяльності підприємства.

Гарантований фінансовий результат	Можливі фінансові втрати
В розмірі очікуваного прибутку	В розмірі очікуваного прибутку	В розмірі очікуваного доходу	В розмірі власного капіталу
Без ризикова зона	Зона допустимого ризику	Зона критичного ризику	Зона катастрофічного ризику

А Б В Г Д

Рис. 1.4. Зони ризику

Економіко-статистичні методи становлять основу проведення оцінки рівня фінансового ризику. До числа основних розрахункових показників такої оцінки відносяться:

а) рівень фінансового ризику – характеризує загальний алгоритм оцінки цього рівня:

Р_ФР=В_ФР×РВ, (1.1)

де Р_ФР рівень відповідного фінансового ризику, В_ФР- вірогідність виникнення даного фінансового ризику, РВ – розмір можливих фінансових втрат при реалізації даного ризику.

У практиці використання даного алгоритму розмір можливих фінансових втрат виражається зазвичай абсолютною сумою, а ймовірність виникнення фінансового ризику – одним з коефіцієнтів виміру цієї ймовірності (коефіцієнтом варіації, бета-коефіцієнтом тощо), відповідно рівень фінансового ризику при його розрахунку за даним алгоритмом буде виражений абсолютним показником, що істотно знижує базу його порівняння при розгляді альтернативних варіантів;

б) дисперсія – характеризує ступінь коливання досліджуваного показника (очікуваного доходу від здійснюваної операції) стосовно його середньої величини:

(1.2)

де - дисперсія, - конкретне значення можливих варіантів очікуваного доходу по досліджуваній фінансовій операції, - середнє очікуване значення доходу по досліджуваній фінансовій операції, - можлива частота одержання окремих варіантів очікуваного доходу по фінансовій операції, n – кількість операцій.

в) середньоквадратичне відхилення – цей показник є одним із найпоширеніших при оцінці рівня індивідуального фінансового ризику, так само як і дисперсія він визначає ступінь коливання і побудований на її основі:

(1.3)

де σ - середньоквадратичне відхилення.

г) коефіцієнт варіації – дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою:

(1.4)

д) бета-коефіцієнт – він дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний фінансовий ризик стосовно рівня ризику фінансового ринку в цілому, цей показник використовується зазвичай для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери:

(1.5)

де - бета-коефіцієнт; К – ступінь кореляції між рівнем дохідності по індивідуальному виду цінних паперів та середнім рівнем дохідності даної групи фондових інструментів по ринку в цілому; – середньоквадратичне відхилення дохідності по індивідуальному виду цінних паперів; - середньоквадратичне відхилення дохідності по ринку в цілому.

Експертні методи оцінки рівня фінансового ризику застосовуються у тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців з наступною математичною обробкою результатів цього опитування. У процесі експертної оцінки кожному експертові пропонується оцінити рівень можливого ризику, опираючись на певну бальну шкалу.

Аналогові методи оцінки рівня фінансового ризику дозволяють визначити рівень ризиків по окремих найбільш масових фінансових операціях підприємства. При цьому для порівняння може бути використаний як власний, так і зовнішній досвід здійснення таких операцій.

Методичний інструментарій формування необхідного рівня дохідності фінансових операцій з урахуванням фактора ризику дозволяє забезпечити чітку кількісну пропорційність цих двох показників у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

При визначенні необхідного рівня премії за ризик:

, (1.6)

де - рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту; - середня норма дохідності на фінансовому ринку; - безризикова норма дохідності на фінансовому ринку; - бета-коефіцієнт, що характеризує рівень систематичного ризику по конкретному фінансовому інструменту.

Рівень премії за ризик зростає пропорційно бета-коефіцієнта, тобто рівня систематичного ризику.

При визначенні необхідного розміру премії за ризик:

(1.7)

де - сума премії за ризик по конкретному фінансовому інструментові за теперішньою вартістю; - вартість конкретного фінансового інструменту; - рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту, виражений десятковим дробом.

При визначенні загального рівня дохідності фінансових операцій з урахуванням фактора ризику:

(1.8)

де - загальний рівень дохідності по конкретному фінансовому інструменту з урахуванням фактора ризику; - без ризикова норма дохідності на фінансовому ринку; - рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту.

При визначенні рівня надлишкової дохідності (премії за ризик) усього портфеля цінних паперів на одиницю його ризику використовується коефіцієнт Шарпа:

(1.9)

Методичний інструментарій оцінки вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику дозволяє здійснювати розрахунки як майбутньої, так і теперішньої їх вартості із забезпеченням необхідного рівня премії за ризик.

При оцінці майбутньої вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику:

ⁿ (1.10)

де - майбутня вартість внеску (грошових коштів), яка враховує фактор ризику; Р – первісна сума внеску; - без ризикова норма дохідності на фінансовому ринку; - рівень премії за ризик по конкретному фінансовому інструменту.

При оцінці поточної вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику:

, (1.11)

де - поточна вартість внеску, яка враховує фактор ризику.

Для оцінки фінансового ризику підприємства доцільним буде провести експрес-аналіз, який заключається в розрахунку наступних показників:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;

• коефіцієнт поточної ліквідності;

• коефіцієнт заборгованості;

• коефіцієнт маневрування;

• коефіцієнт автономії;

• коефіцієнт фінансової незалежності.

Але через недостатню інформативність доцільно провести ще комплексний аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості. Деталізуючи можна додати наступні показники:

• коефіцієнт критичної ліквідності;

• розмір чистих оборотних активів;

• коефіцієнт постійного активу;

• коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами;

• коефіцієнт співвідношення оборотних та необоротних активів.

Непрямою характеристикою ризиків є рівень ліквідності балансу підприємства. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються всі чотири умови:

1. Найбільш ліквідні активи покривають найбільш термінові зобов’язання.

2. Швидкореалізуючі активи покривають короткострокові кредити та займи.

3. Повільнореалізуючі активи покривають довгострокові зобов’язання.

4. Важкореалізуючі активи формуються повністю із власного капіталу.

В останнє десятиліття одержала розвиток нова методологія оцінки міри фінансового ризику на основі показника «вартість ризику» (value-at-risk, VAR). Початок впровадження цієї нової методології оцінки ризику у практику пов’язується з директивою Європейської Ради від 1993 р., що пропонує фінансовим інститутам встановлювати обов’язкове резервування капіталу для забезпечення ринкових фінансових ризиків на основі розрахунку показника VAR.

VAR являє собою показник статистичної оцінки вираженого у грошовій формі максимально можливого розміру фінансових втрат при встановленому виді розподілу ймовірності факторів. Які впливають на вартість активів, а також заданому рівні ймовірності виникнення цих втрат протягом розрахункового періоду часу.

Основу методології VAR становлять три основні елементи:

1. Вид розподілу ймовірностей ризикових факторів, що впливають на вартість активів. Такими видами можуть бути нормальний розподіл, розподіл Лапласа, Ст’юдента. Тому для визначення використовуваного виду розподілу ймовірностей попередньо має бути проведене статистичне дослідження впливу зміни ризикового фактора на зміну вартості окремого активу.

2. Рівень імовірності того, що максимально можливий розмір фінансових втрат не перевищить розрахункове значення цього показника. У термінології така задана ймовірність характеризується терміном «довірчий рівень». Конкретне значення «довірчого рівня» для моделі показника VAR вибирається менеджером виходячи з його ризикових переваг. У практиці цей рівень зазвичай встановлюється 95-99%.

3. Розрахунковий період часу його оцінки. У термінології такий відрізок часу характеризується терміном «період підтримки позиції». На практиці цей період визначають зазвичай за одним з наступних двох критеріїв: передбачуваного періоду володіння розглянутим активом або рівня його ліквідності.

Розрахунок VAR проводять аналітичним методом, методом історичного моделювання або методом імітаційного моделювання.

Після ідентифікації та оцінки ризиків доцільно скласти карту ризиків. Картографування ризиків — потужний аналітичний інструмент, що дозволяє візуалізувати ризики підприємства і розмістити їх за пріоритетністю. Адже, оптимальне управління ризиками — це точкові та системні дії щодо їх мінімізації, або нейтралізації і забезпечення оптимальних умов економічного розвитку підприємства. Крім того в багатьох випадках карта ризику є базою формування економічної цінності підприємства. Побудова карти ризиків може відбуватися як в рамках запровадження системи управління ризиками на рівні всієї організації, так і для вирішення відокремленого кола задач з управління ризиками. В залежності від задач і застосовуваної методології, підприємство отримує і певні переваги та вигоди.

Висновки до 1-го розділу

Підсумовуючи, слід зауважити, що у першому розділі роботи розкрито сутність та класифікація фінансових ризиків, а також запропонований методичний підхід щодо створення складової системи управління ризиком - ідентифікації та оцінки фінансового ризику підприємства.

Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, яка пов’язана з здійсненням підприємницької діяльності. Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності. Фінансовий ризик проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов’язаний з формуванням його прибутку і характеризується можливими економічними його збитками в процесі здійснення фінансової діяльності.

Отже, сутність фінансового ризику пов’язана з ухваленням управлінських рішень в умовах невизначеності щодо майбутніх результатів обраного рішення. Сутність фінансового ризику необхідно розглядати також і як механізм управління діяльністю підприємства, у якому позитивні цілі ризику перевалюють над допущеними негативними ризиками.

Формування і реалізація політики управління фінансовими ризиками передбачає здійснення наступних основних заходів: ідентифікація окремих видів ризиків пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства; оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для визначення рівня фінансових ризиків; вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події по окремим видам фінансових ризиків; визначення розміру можливих фінансових збитків при настанні ризикової події по окремим видам фінансових ризиків; дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства; встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків по окремих фінансових операціях і видах фінансової діяльності; вибір і використання внутрішніх механізмів в нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків та інше.

Отже, управління фінансовими ризиками зумовлює визначення того рівню ризику, на який підприємці згодні піти з метою отримання прибутків, враховуючи, що успіх в досягненні поставленої мети значною мірою залежить від застосовуваних методів управління. Для вітчизняних підприємців проблема створення ефективних систем управління ризиками, на жаль, ще потребує вирішення.