3.2. Обґрунтування допустимого рівня фінансового ризику на підприємстві

Найважливішим показником, що характеризує міру фінансового ризику підприємства, є його рівень. Цей показник впливає певною мірою на формування рівня доходності фінансових операцій підприємства – ці два показники находяться в тісній залежності і представляють собою єдину систему «доходність - ризик». Співвідношення рівня доходності та ризику являється однією з базових концепцій фінансового ризик-менеджменту, у відповідності до якої рівень доходності фінансових операцій при інших рівних умовах завжди супроводжується підвищеним рівнем їх ризику та навпаки.

Крім того, рівень фінансового ризику являється головним показником оцінки рівня фінансової безпеки підприємства, що характеризує степінь захисту його фінансової діяльності від загроз зовнішнього та внутрішнього характеру. Тому оцінка рівня ризику в процесі управління фінансовою діяльністю підприємства супроводжує підготовку фактично всіх управлінських рішень.

Виправданий або допустимий ризик розглядається як необхідна складова стратегії і тактики ефективного менеджменту. Під допустимим розуміють такий рівень ризику, реалізація якого не загрожує життєдіяльності підприємства, а випадкові збитки менші за очікуваний прибуток та розмір спеціальних резервів, призначених для покриття можливих втрат. В цьому випадку ризик оцінюють виходячи із величини недоотриманого прибутку. Межі допустимого ризику кожне підприємство встановлює самостійно, керуючись власними поглядами та вибраною стратегією управління.

Рівень ризику, який несе загрозу підприємству в порівнянні з допустимим, називають критичним. Критичний ризик характеризується такими втратами, розміри яких перевищують резерви та очікуваний прибуток. Верхня межа критичного ризику визначається розміром капіталу підприємства.

Якщо можливі наслідки реалізації ризику досягають рівня вищого за критичну межу, то мова йде про рівень катастрофічного ризику. Цей ризик приводить до банкрутства підприємства, його закриття та розпродажу активів.

Якщо фактичний ризик не перевищує межі допустимого, то керівництво підприємства може обмежитись контролюючою функцією, аби лише не допустити росту рівня ризику. У випадку, якщо ж рівень реального ризику перевищує допустимі границі, необхідно його знизити, застосувавши відповідні методи управління. При цьому виникає проблема пошуку оптимальних методів управління, вибір яких визначається видом ризику, а також особливостями та можливостями конкретного підприємства.

На основі проведених розрахунків у другому розділі , проведемо аналіз та оцінку рівня ризику ліквідності підприємства, фінансової стійкості та комплексну оцінку фінансового стану.

Таблиця 3.1

Аналіз ліквідності балансу підприємства за 2011 р.

Показник	Активи		Показник		Пасиви			Платіжний надлишок або недостача
	На поч.року	На кін. року			На поч.року	На кін. року
								На поч.року	На кін. Року
А1. Найбільш ліквідні активи	147,9	182,7		П1. Найбільш термінові зобовʼязання		70,3	1		77,6	181,7
А2. Швидкореалізуючі активи	423,3	259		П2. Короткострокові пасиви		20	19,9		403,3	239,1
А3. Повільнореалізуючі активи	15,3	14,2		П3. Довгострокові пасиви		0	0		15,3	14,2
А4. Важкореалізуючі активи	363,2	344,5		П4. Постійні пасиви		859,4	779,5		-496,2	-435
Баланс	949,7	800,4		Баланс		949,7	800,4

Виконується умова А1>П1; А2>П2; А3>П3; А4<П4, за якою рівень ризику ліквідності за 2011 звітний рік є нульовий, що показує про абсолютну ліквідність підприємства. В даному стані у підприємства не має проблем із оплатою зобов’язань. За даними таблиці видно, що найбільш ліквідні активи перевищують найбільш термінові зобов’язання, швидкореалізуючі активи перевищують короткострокові пасиви, повільнореалізуючі активи перевищують довгострокові пасиви, а важкореалізуючі активи менші за постійні пасиви, що свідчить про володіння підприємством власними оборотними засобами.

Таблиця 3.2