19.Доведіть, що функційно-комунікативний підхід до вивчення мовних одиниць є домінантою у методиці викладання української мови у внз.

Із посиленням тенденцій інтеграції України в загальносвітовий міжнародний простір дедалі відчутними стають запити держави на інтелектуальну мовну особистість, що володіє зв’язним літературним унормованим мовленням. Наразі ж фіксуємо достатньо низький рівень мовленнєвої культури випускників загальноосвітніх шкіл та ВНЗ і невміння спілкуватися у різних життєвих ситуаціях як результат послуговування традиційним мовно-системним, суто теоретичним підходом у вивченні мови. Натомість сучасний освітній процес має забезпечувати задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов’язаних з її практичною діяльністю, оволодіння досконалим мовленням. Вирішення цієї актуальної проблеми полягає у впровадженні у шкільну практику функціонально-комунікативного підходу, який задекларований Міністерством освіти і науки України.

Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мови забезпечує усвідомлення її комунікативної функції. А тому більшість мовних і мовленнєвих вправ за цим підходом має виконуватись на основі самої комунікації, спілкування. Сюди належать і створення мовленнєвих ситуацій, і розвиток мотивації висловлювань, і вироблення вмінь накопичувати та систематизувати для цього мовний матеріал, і робота щодо вдосконалення власних висловлювань.

На нашу думку, мета реалізації комунікативного підходу — оволодіння мовними засобами спілкування, спрямоване на їх практичне застосування у мовленнєвій діяльності, розвиток умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Пропонуємо систему вправ на формування комунікативної компетенції за функціонально-комунікативного підходу:

• відтворити словниковий варіант фразеологічної одиниці. Встановити тип трансформації;

• встановити експресивне навантаження еліпсованих фразеологізмів, подати їх вихідну форму тощо.

Термін «функціональний» підкреслює активний характер навчання мови, передбачає вивчення мовного явища не за формою, а за його функціями.

Сутність функціонального підходу до вивчення мови полягає у визначенні функції мовних засобів, їх ролі у створенні власних висловлювань, засвоєнні комплексу різних мовних засобів у їх взаємодії та контекстуальній обумовленості, підготовці до побудови текстів різних типів і стилів мовлення, адекватних використанню мовних засобів.

На думку професора Л. М.Паламар, «функціонально-комунікативний принцип є новою вищою сходинкою у методиці вивчення мови взагалі, за якого основна увага звернена на функціональну суть мовного матеріалу». Реалізація функціонально-комунікативного підходу як засобу формування мовної особистості, на нашу думку, можлива за умов:

А) надання пріоритету у навчанні мови мовленнєво-комунікативним, а не мовним засадам, що сприятиме розвитку вмінь спілкуватися в усній і писемній формі;

Б) вивчення мовних одиниць у єдності їх змісту, форми, функцій, що сприятиме інтеграції мовленнєвої діяльності, тобто свідомому оволодінню мовою;

В) використання спеціально укладеної системи вправ і завдань на основі зв’язних текстів різних типів, жанрів, стилів мовлення, що є основою реалізації функціонально-комунікативного підходу у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу;

Г) створення системи ситуативних завдань до всіх розділів курсу української мови тощо.

Мовна особистість розвивається у процесі спілкування, яке вимагає не тільки знань мови, функціонального навантаження мовних одиниць різних рівнів, а й умінь доречного й функціонально-доцільного їх використання. Це стає можливим за умов застосування функціонально - комунікативного підходу до вивчення мови, який є тим основним засобом, що допомагає засвоїти мову як засіб спілкування на основі практичного використання мовного матеріалу