11.Філософія Геракліта

Помічає мінливість світу. Все шо існує колись виникло , розвивалось, змінювалось, і зникає. Категорія руху- будь яка зміна не лише в букв світі, усе тече, усе змін, ця мінливість є універс характеристикою в цілому, зміна- це суперечливий процес, в ході якого суще заперечує саме себе.В основі мінливості та руху лежить протиріччя- поєднання протилежностей, що скл суть предмета. Протилежності –взаємовиключні, водночас вони породжують одна одну і не існують одне без одного. Заг рух та мінливість набуває впорядкованого характер завдяки дії косм закону- логосу. Геракліт казав , що все що існує виводиться з єдиної першооснови. Вогонь- найб мінлива стихія. Вчення про пізнання. У людини дві пізнавальні здатності: чуттєве і розумове пізнання. До істини веде шлях розуму, відчуття дають нам недостовірну картину реальності. Вчення про людину і суспільство- в основі лежить тотожність світу і людини( за будовою і правилами) Людина це психофізична єдність. Для сусп. І держави логос – це заг закон. Благо сусп. Перебуває над благом людини.

12.Вчення про буття і пізнання в філософії елеатів.

Засновник- Парменід.один з перших раціоналістичних критиків міф світогляду. Результат люд пізнання 2 картини світу- чуттєва і розумова. Справжня-розумова. Першоонова світу-буття як таке. Для елеатів це абстрактна філ. Категорія , специфічний філ. Об’єкт який ніколи не виникав і є вічним. Буття осягається лише розумом. За Парменідом є шлях істини і думки. Шлях істини- пізання за доп розуму. Шлях-думки- на рівні чуттєвого сприйм, не дає знання про буття. Світ що сприйм чуттєва вважається оманливою видимістю, буття єдине, а не структурне, вічне, а не скінченне, не рухоме, адже те що змінюється мало б кудись дітись.Осн ідеї : мислити –значить бути. Існує те що існує. Буття є – небуття неі снує . Істина пізнається в мисленні. Для доказу ідей Парменіда Зенон створив апорії ( черепаха і Ахілес)

13 Вчення піфагорійців про числа та душу.

Піфагор- давньогрец філософ, реліг та політ діяч. 1.Про перевтілення душі – за Піф душа безсмертна, перевтіл після смерті в інші живі істоти. Душа істота божественна що укладена в тіло, як кара за гріхи. Вища ціль життя звільнити душу з тілесної темряви, для цього треба виконувати моральний кодекс «піфагорського способу життя» ( підпорядкування людини авторитету і владі ( вища влада- Бог)) .2.прочисла –спостерігаючи астроном явища піфагорійці помітили певні закономірності і принципи. Ці принципи- числа і числ відношення. Спочатку аони бачили число як певну категорію усих речей і лише пізніше абстрагували число від самої речі. Вони казали що все скл з чисел. З цим пов»язана і теорія пізнання : пізнати можна лише те, що має число. Так були закладені початки математики, хоч вона тоді була ототожнена з філософією.

14.Атомістична філософія Демокріта

Найбільш відомим представником був Демокріт, учень Левкіппа. Він є автором понад 70 праць з матем, фіз., астроном, етики. Проблему первоначала розкрив не синтетично, а аналітично. На кожному рівні буття є свої межі розкладання. На найнижчому рівні – атоми, що вічні різноманітні з а формою і розміром, є нерозкладними. З цього Демокріт роб висновок,що матерія не була створена і не може бути знищена.Предмети створ при зіткненні атомів, А їх рух відбув без будь яких внутр. Чи зовн чинників. Тобто весь рух здійсн завдяки прир необхідності. За Демокрітом живе оходить від неживого і відрізн від нього лише тим що вміщує вел кількість надрібніших, найруххоміших, ідеально-кулепобібних атомів, саме з них скл душа, побідно до вогню. Душа існує лише з життям тіла, при сметрі її атоми розсіюються.Щодо пізання Демокріт полемізував з парменідом. Він казав що якщо почуття надають нам знання про оточуючий світ, то його сутність атоми і порожнечу можна осягнути лише розумом. Проте почуття є підставою для розумової діяльності. Розум пояснює те, що надають нам наші почуття.