- •1.Поняття та структура світогляду.Специфіка філ.Світогляду
- •3.Предмет філософії.
- •5.Методи філософії
- •6.Функції філософії:
- •7.Культурно-історичні передумови виникн філософії
- •8.Стародавня Індія
- •9.Філософія стародавнього Китаю
- •10.Вчення про первоначало в Мілетській школі.
- •12.Вчення про буття і пізнання в філософії елеатів.
- •13 Вчення піфагорійців про числа та душу.
- •14.Атомістична філософія Демокріта
- •11.Філософія Геракліта
- •15.Філософські погляди софістів.
- •16.Етичний раціоналізм Сократа. Проблема методу.
- •17 Філософія Платона
- •18.Флософія Арітотеля.
- •19.Стоїцизм
- •20.Філософсько-етичне вчення епікуреїзму.
- •21.Античний скептицизм
- •22.Неоплатонізм
- •23.Культурно –історична специфіка філософії Середньовіччя
- •24.Проблема співвідношення віри та розуму в філософії Сер.Віків
- •25.Номіналізм,реалізм, концептуалізм в філ. Сер віків.
- •26.Філософія київської русі
- •27.Гуманістичний антропоцентризм в філ. Відродження.
- •28.Натурфілософія Відродження
- •29.Проблема науки і методів наук пізнання в філ. Нового часу.Емпіризм і раціоналізм
- •30.Філософський аналіз суспільства.Філософіія сусп. Договору в філ. Нов ч.
- •31. Філософія сковороди
- •32.Трансцендентальна філософія Канта.
- •35.Філософія Гегеля.Система та метод.
- •36.Філософія серця Юркевича
- •37.Позитивізм, його історичні форми.
- •38.Носферна концепція Вернадського
- •40.Філософія національної ідеї.
- •41.Феноменологічна філософія 20 ст
- •42.Екзистенціалізм
- •43.Філософські аспекти психоаналізу.
- •44.Проблема буття, шляхи вирішення
- •45.Поняття матерії,руху , простору і часу
- •46.Діалекстика і філ. Концепція розвитку.
- •47.Закони діалектики
- •48. Сутність і структура свідомості.
- •49. Свідомість і самосвідомість
- •50.Проблема безесвідомого в психоаналізі
- •51. Філософська концепт творчості
- •52.Пізнання,як предмет філ. Аналізу.Субєкт і об’єкт пізнання
- •54.Чуттєве та раціональне в пізнанні., їх форми
- •55.Проблема істини, та її критерії
- •56.Наука, закономірності її розвитку.
- •57.Методологіяя наук пізання
- •58.Антропосоціогенез , його основні чинники
- •59.Індивід, індивідуальність, особистість
- •60.Сусп як об’єкт філ. Аналізу.
- •61.Поняття сусп.-економ формації
- •62.Поняття цивілізації.Цивіліз підхід до вивчення історії людства
- •63.Теорія постіндустріального суспільства
- •64. Проблема соц. Прогресу.
- •65Глобальні проблеми сучасності.
- •66.Цінності та їх роль і житті сус-ва.
18.Флософія Арітотеля.
Перетворив філ. На науку.Заснував логіку. Розробляє 2 філософії : первинну – про божественні предмети(метафізика. Пізніше- теологія) і вторинна про матерію (фізика)
В ідеалістичному вченні Платона мав деякі розбіжност із ним: 1.ідея не може існувати окремо від самої речі( якщо з будинку зняти дах, то це вже не будинок) 2.нерухомі та вічні ідеї не можуть спричиними рухомі та тимчасові речі.Арітотель виділяв 4 принципи існування бд речі:матерія, форма, причина, рух.Проблема форми і матерії: стіл-форма, деревина-матерія.Але деревина за Арістотелем це теж форма, адже відокремленого поняття деревина не існує в об’єктивному світі, лише в нашій уяві. Матері я форма це причина виникнення реей .Матерія-пасивна причина, форма- активна, одночасно фома є і метою бд речі. , бо річ пране до повного втіленя форми. Способом існування речіє рух. Терія пізнання за Арістотелем. Предметом істинного пізнання є природа. 1пізання розпочинається з чуттєвого досвіду на основі індукції, 2 –це заг понятт підлягає дедуктивному осмисленню. Понятт співвідносяться між собою, розрізняються, пояснюються.3 –виникає наукова теорія. Вченння про державу(суспільство) – за Арістотелем цим займ етика і політика. Найвище благо для людини- щастя. Щасливою людину робить добродійність., людина це сусп. Тварина, яка наділена душею і політ свідомістю. Ідеальне поєднання – поліс. Начолі держави-аристокрастія(відношення раб-володар-= норма)
19.Стоїцизм
Близько 300 р до н.е порівнює філ. З фрукт садом: Логіка – огорожа,фізика-фруктове дерево , етика-плоди, засновник –Зенон. Дострим поглядів епікурейців. У теорії пізнаня приділяли вел увагу проблемі істини. Центр і носій пізнання – душа., вона є тілесна і матеріальна. Її центральну частину, що відповідає за мислення стоїки називають розумом. Етика ставить за основу чесноти: мудрість,справедливість, помірність і доблесть. Їх протилежності: нерозумність , розпущеність, боягузтво, несправедливість. Етика стоїків – етика свідомої відмови від благ , примирення з долею. Стоїки сприрались на вчення Геракліта- матеріалізм. Філ. Розглядалась як наука помирати. Дії людей відрізн не тим , що одні вільні , а інші ні, а тим добровільно чи з примусу вони виконують невідворотнє. В світі діє сила долі.(фатуму) Осн девіз «підкоритися долі, вести політику примирення з усіма невдачами життя, івиконувати гром обов’язок».
20.Філософсько-етичне вчення епікуреїзму.
Осн засади- 1Людина скл з атомів, що забезпечують їй багатство відчуттів і задоволення, 2 Боги байдужі до людських справ, 3-світ відчуттів-головний зміст людського життя,4-для щасливого життя людині необхідно : відсутність тіл страждання, незворушність душі, дружба. « Сметрь не важлива: коли ми живі смерті ще немає, коли вона приходить-нас уже немає.» Два види задоволення: зовн і духовне. Духовне-триваліше і стійкіше. Душа-сукупність атомів, розсіяних по всьому організму, коли людина помирає-тіло розкладається, аразом з ним і атоми душі- заперечення безсмертя.
Теорія пізнання в епікурействі на позиціях сенсуалізму. В основі пізання лежать відчуття, які виникають при осягненні відображень від об’єктивно існуючих предметів і проникненні в наші органи чуттів.Велике значення надається етичному вченю. Почуття людини скл основний критерій моралі. Найвище добро- задоволення природних потреб і душ рівновага., тим самим досягнення щастя. Ніяких відмов і аскетизму, притаманних релігії.Релігія- наслідок страху смерті і незнання природних законв, страх позбавляє щастя. Але Бога епікурейці не заперечували. За епцкурейми сусп. –це сукупність індивідів що домовились не шкодити одне одному і назвали це справедливістю. Осн девіз епікурейців-відлюдність, відокремленість, приватніть. Послідовники:Лукрецій Кар, Кацій.
