- •Шпора «Зарубіжна література 20 ст.»
- •1. Соціально-політична і духовно-ідеологічна ситуація епохи і зарубіжна література XX століття.
- •2. Загальна характеристика літературних напрямів XX століття.
- •3. Модернізм і постмодернізм як художньо-естетичні системи.
- •4. Французький екзистенціалізм: філософсько-естетичні позиції, представники, художня практика.
- •5. Експресіонізм в мистецтві і літературі. Філософсько-естетичні позиції, представники.
- •6. Сюрреалізм: філософсько-естетичні позіщш, представники.
- •7. Модернізм у французькій літературі. Основні течії і характер еволюції.
- •8. Постмодернізм як культурологічна категорія і тип творчого світобачення.
- •9. Феномен масової літератури. Ідеологічний характер і жанрові різновиди масової літератури.
- •10. Література «втраченого покоління». Представники, проблематика, типологія героя.
- •11. Драматургія XX століття: загальна характеристика шукань і відкриттів (Шоу, Брехт, Іонеско).
- •12. Жанр антиутопії в літературі XX ст.
- •13. Театр абсурду.
- •14. Французька література XX ст.
- •15. Соціально-критична і релігійно-етична проблематика роману ф. Моріака «Клубок змій».
- •16. А. Камю. Проблема вибору в романі «Чума».
- •17.А. Де Сент-Екзюпері. Життя і творчість.
- •18. «В очікуванні Годо» с. Беккета.
- •20. Життя і творчість р.Роллана.
- •21. Жанрова своєрідність «у напрямку до Свану» Марселя Пруста.
- •22. Специфіка творчості р.Мерля.
- •23. Філософські і художні пошуки Сартра.
- •24. Німецька літ хх ст..
- •25. Теорія «епічного театру» б. Брехта. Сутність ефекту очуження.
- •26. Роман е. М. Ремарка «На західному фронті без змін» як твір «втраченого покоління».
- •27. Творчість ф. Кафки. Специфіка поетики.
- •28. Антивоєнна тема в драмі б. Брехта «Матінка Кураж та її діти».
- •29.Ф. Кафка. Концепція світу і людини в романах «Замок», «Процес»
- •30.Діалектика добра і зла в драмі б. Брехта «Добра людина із Сезуана».
- •31.Специфіка творчих пошуків т.Манна. Ранні роки і «Будденброки»[
- •Зріла творчість
- •32.Ідея тотальної відчуженості особистості в новелі «Перевтіленя».
- •33.Проблематика роману Германа Гессе «Гра в бісер».
- •34.Життя і творчість г.Манна.
- •35.Проблематика і художня своєрідність «Доктора Фаустуса» т.Манна.
- •36.Англійська література хх ст.
- •37.Дж. Оруелл. Засудження тоталітаризму в романі «1984».
- •38.Роман р. Олдінгтона «Смерть героя» в контексті літератури «втраченого покоління».
- •39.Художнє новаторство Дж. Джойса в романі «Улісс».
- •40.«Повелитель мух» у. Голдінга як роман-міф.
- •41.Специфіка антиутопії в романі о.Хакслі «Дивний новий світ».
- •42.Антиколоніальна тема в романі г. Гріна «Тихий американець».
- •43.Пізня творчість г.Уеллса.
- •44.Інтерпретація теми вибору в романі Дж. Фаулза «Жінка французького лейтенанта».
- •45. Американська література хх ст.
- •46.Роман е.Хемінгуея «Прощавай, зброє!» як твір «втраченого покоління».
- •47. Віддзеркалення «віку джазу» в романах ф. С. Фіцджеральда.
- •48. Життя і творчість т.Драйзера.
- •49. Еволюція творчого методу Дж. Стейнбека. Способи самореалізації героя в романі «Зима тривогинашої».
- •50. Соціально-конкретне, національне й вічне в трилогії у. Фолкнера про Сноупсів.
- •51. Морально-етичний кодекс е. Хемінгуея в повісті «Старий і море».
- •52. Пошуки етичного ідеалу у романі Дж.Селінджера «Над прірвою в житі».
- •53. «Озирнись у гніві» д. Осборна та література «розсердженої молоді».
- •54. Феномен латиноамериканської літератури.
- •55. «Магічний реалізм» у творчості г. Г. Маркеса. «Сто років самотності».
- •56. Детективна, історична та філософська лінії в романі у. Еко «Ім’я троянди».
- •57. «Хозарський словник» Мілорада Павича як постмодерністський роман.
- •58. Ідейно-художня своєрідність роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття».
- •59. «Парфумер» п Зюскінда. Як постмодерністський роман
- •60. Всесвітньо-історичне значення літератури хх ст.
15. Соціально-критична і релігійно-етична проблематика роману ф. Моріака «Клубок змій».
Утруднений, але все ж неухильне процес просочування актуальних суспільних проблем у мистецтво видно і на створених в 30-і роки романах Франсуа Моріака (1885-1970). Його романи («Поцілунок, дарований прокаженому», «Пустеля любові», «Тереза Дескейру», «Кінець ночі» тощо) належали до дуже поширеній в 20-ті роки сімейно-психологічному жанру зі складною і суперечливою системою мотивувань, совмещавшей реалістичну типізацію з натуралізмом, досвід реалізму з впливом модерністів. Який товаришував з Прустом, захоплювався його мистецтвом, Моріак сумнівався, однак, у тому, що роман Пруста свідчить про перемогу його методу, оскільки роман перетворюється на «клінічне дослідження ревнощів» і всі герої «одноликі». Ф. Моріак - письменник-католик, що позначилося на його мистецтві, виразилося в однотонності проблематики і зумовленості рішень.
Однак Моріак обмежував роль упереджених релігійних ідей у художніх творах і вважав, що він повинен розповісти правду, показати «гріховні» пристрасті та їх подолання. Позиція Моріака переломилася у загострену увагу до душевних колізій, до складним психологічним вузлам, до «найглибшим тайників душі».
Серед найбільш відомих романів Моріака - «Клубок змій» (1932). У звичайному для себе жанрі сімейного роману, роману-сповіді, зі звичайною заданістю чисто церковної ідеї: душа-«низьке істота», а герой - «мерзенний грішник», приречений на страждання, Моріак зумів, однак, показати соціальну зумовленість і характерність цілої системи поглядів героя-буржуа і буржуазної родини. Герой важко хворий, він поспішає сказати своє останнє слово, сказати правду, розірвати звичну для нього павутину лицемірства і брехні. Тільки тепер рн зважився відступити від укладу зовні благопристойної і пристойної буржуазної сім'ї, яка насправді не що інше, як «клубок змій». Моріак коментує минуле час часом справжнім, наслідком, підсумком: зібралися родичі, вони теж «клубок змій», які чекатимуть видобутку, звиклих ставитися до людини, як до «автомата, викидати десятіфранковие кредитки». Таке співвідношення двох планів вносить драматизм і динаміку в розповідь, соціально його уточнює. Оповідач негайно зізнається: «Я люблю гроші ... мені все здається, що я ще мало, мало накопичив золота». «Клубок змій» і в його душі, а розповідає він про те, як виник цей клубок, як людина стала «великим майстром вбивати в собі будь-яке почуття» і «задовольнятися найпростішими відносинами - тими, які купуються за домовлену заздалегідь ціну».
Наприкінці роману цей соціально і психологічно обгрунтований конфлікт знімається письменником - Моріак змушує своїх героїв розкаятися, возлюбити один одного, і всі вони виявилися вже не «гадюками», а більш-менш готовими до причастя християнами, квапливих звільнитися від своїх гріхів. У складну, як саме життя, тканину оповідання уривається все спрощує релігійна догма, звучать повчання письменника-католика.
Така ж суперечність і в романі Моріака «Дороги в нікуди» (1939). Метафізічность і догматизм вихідних положень письменника (наприклад, про те, що «життя більшості людей - мертва дорога і нікуди вона не веде») розбиваються впливом живого життя, великим мистецтвом, що відтворює заплутаний клубок почуттів і думок людей, зламаних суспільством, де «сутність всього - гроші ». Як і в романі «Клубок змій», золото отруює героїв, перекручує і спотворює самі природні почуття і зв'язку, перетворює людей на «гадюк». Більш визначено, ніж будь-коли раніше, Моріак говорить в цій книзі про необхідність «змінити лик» землі, покінчити з царством золота. «Революція чи бог!» - Ці слова вимовляє один з героїв роману, поет П'єр Костадо. Костадо міркує про несправедливість буржуазного суспільства, про бідних, про експлуатацію. Але всі ці думи - лише «благі наміри», пригнічені лінню, обжерливістю і пихою, які П'єр не в змозі здолати. Він безпорадний, як і інші герої Моріака, прикутий до своєї гріховної природі. Піднятися над нею допомагає йому лише божа воля - тому романи Моріака не зміцнює надій на вдосконалення людини (а тим більше суспільства), на відміну от.проізведеній Мартен дю Гара, Сент-Екзюпері, не кажучи вже про Барбюса, Арагоні, пустелях-революціонерів. У «темниці самотності», в якій виявляється, по Моріака, кожна людина, перед обличчям того «нікуди», до якого спричиняються люди, лише бог - порятунок і розраду.
Грошові відносини, обплутують героїв Моріака як липка і згубна павутина, набувають у його романах видимість якогось прокляття, однією з вічних і фатальних сил. Інша така сила - смерть. Дуже конкретне і деталізоване зображення психології, побуту, сімейних відносин, приватного життя в її буржуазною характерності поєднується у Моріака з абстрагованістю і невизначеністю більш широкої панорами. Зв'язок творів Моріака з конкретними історичними умовами не завжди відчутна навіть у 30-ті роки, коли ці умови зміцнювали реалістичну сторону його методу, конкретизували обставини існування героїв, а інших з них привели до думки про бунт проти суспільства, де «сутність всього - гроші» .
