47.Хрестові походи в історії європейської цивілізації.

Європейське середньовіччя сколихнули хрестові походи - серія військових походів західноєвропейських лицарів, спрямованих проти "невірних" (мусульман, язичників, православних держав і різних єретичних рухів). Метою перших хрестових походів було звільнення Палестини від турків-сельджуків, однак пізніше хрестові походи велися й заради навернення до християнства язичників Прибалтики, придушення єретичних і антиклерикальних плинів у Європі (катари, гусити і т.д. ) або рішення політичних завдань Пап.

Назва "хрестоносці" з'явилося тому, що учасники хрестових походів нашивали собі на одяг хрести. Вважалося, що учасники походу одержать прощення гріхів, тому в походи відправлялися не тільки лицарі, але й прості жителі, і навіть діти (мав місце так званий хрестовий похід дітей).

Перший хрестовий похід почався незабаром після жагучої проповіді Папи Урбана ІІ (прибл. 1035-1099), що відбулася у французькому місті Клермоне в листопаді 1095 року. Незадовго до цього візантійський імператор Олексій І Комнін звернувся до Урбану із проханням допомогти відбити напад войовничих турків-сельджуків (названих так за ім'ям свого вождя Сельджука). Сприйнявши навалу мусульман-турків як погрозу християнству, Папа Римський погодився допомогти імператорові, а також поставив мету відвоювати в сельджуків Святу землю. Араби, яким Палестина належала до цього, терпимо ставилися до християнської віри та дозволяли християнам безперешкодно відвідувати Палестину, однак турки були більше нетерпимими. Таким чином, Урбан побоювався, що, якщо Палестину невідвоювати в мусульман, християни повністю втратять доступ до своїх святинь.

Надалі Єрусалим і Свята Землю були захоплені мусульманами і хрестовими походами розпочинали для їхнього звільнення. Останній (дев'ятий) хрестовий похід у первісному значенні відбувся в 1271-1272 роках. Останні походи, які також називалися хрестовими, мали місце аж в XV столітті й були спрямовані проти гуситів та турок-османів.

Актуальність даної роботи полягає у тому, що хрестові Походи не залишилися без важливих наслідків для всієї Європи. Несприятливим їхнім результатом було ослаблення східної імперії, що віддало її у владу турків, а також загибель незліченної кількості людей, запозичення хрестоносцями до Західної Європи жорстоких східних покарань і грубих марновірств, переслідування євреїв і т.п. Але набагато значніше були наслідки, корисні для Європи. Для Сходу та ісламу хрестові Походи далеко не мали того значення, яке належить їм в історії Європи: вони змінили багато чого в культурі народів, в державному й суспільному ладі. Хрестові Походи безсумнівно вплинули на політичний та суспільний устрій Західної Європи: вони сприяли падінню в ній середньовічних форм господарювання та управління.

1. Причини та наслідки першого Хрестового походу

В кін. Х – поч. ХІ ст. Єрусалим – Свята земля для християн, місце Гробу Господнього, опинився під впливом турків-сельджуків. Внаслідок чого в Європі розпочалася пропаганда проти мусульманського Сходу.

В той самий час, в католицькій Європі панує та квітне папоцезаризм – світська влада залежна від духовної, Папа Римський – ключова фігура Європейської політики.

Тож 1095 р. Папа Урбан ІІ ініціював «визволення Святої землі» на з’їзді духовенства у П’яченці, в Італії та у Клермоні, у Франції. Особливо важливим був Клермонський з’їзд, що відбувся у листопаді 1095 р., оскільки на ньому зібралося не лише духовенство, а й рицарство та простий люд. Саме тут Папа сформував ідею Хрестового походу, призначив дату збору хрестоносців на 15 серпня 1096 р. Папа пообіцяв учасникам походу прощення гріхів, а тим, хто загине у боротьбі за Святу землю, місце у Раю. Також, на час походу, хрестоносці звільнялись від сплати податків, а їх майно буде під захистом Церкви.

Головними причинами, що активували населення, штовхали на Хрестовий похід, були:

1. Релігійний запал та бажання отримати вічне спасіння.

2. Багатства, які учасники походів мали на меті отримати в Єрусалимі.

Хоча, звісно, кожна організація, кожна верства населення сприймала похід заради своїх цілей:

1. Католицька Церква мала на меті поширити свій вплив на Сході, на території Східної Римської імперії.

2. Світські феодали прагнули, окрім прощення гріхів, отримати суспільний престиж та багатства.

3. Купецтво італійських міст прагнуло розширити свій вплив у левантійській торгівлі.

4. Середнє та дрібне рицарство мало на меті підвищити свій соціальний статус, здобути славу та поліпшити своє матеріальне становище.

5. Бідне ж населення прагнуло вирватися із тенетів бідності, жебракування та голоду.

Перший Хрестовий похід. На заклики Папи Урбана ІІ передусім відгукнулася міська біднота та селяни Франції, Італії, Німеччини. Саме вони, першими, під проводом рицаря Вальтера Неімущого (Голяка) та монаха Петра Пустельника, практично без зброї, харчів пішли у похід вздовж Рейну та Дунаю до Константинополя. Проте неорганізоване військо, більш подібне до ватаги, по дорозі до Святої землі грабувало мирне населення міст та сіл.

Коли ця хвиля хрестоносців дісталася Константинополя, василевс Алексій І Комнін перевів їх через Босфор до Малої Азії, де турки, заманивши їх у засідку, більшість вбили. Винятком були ті, хто здався у полон та приєднався до ісламської традиції та віри. Серед тих, кому зберегли життя був і Петро Пустельник разом зі своїм оточенням. Отже, перша спроба Першого Хрестового походу була невдалою. І, окрім маси непідготовлених людей, що загинули та подальшого досвіду, результатів походу не було.

Влітку 1096 р. у справжній Перший Хрестовий похід вирушило військо західноєвропейських рицарів, значно краще спроряджене та озброєне, ніж попереднє. Кожного сеньйора супроводжували озброєні васали : лучники, арбалетники, піші та кінні зброєносці. Також у супроводі були священики та лікарі. Переважну більшість складали французькі, фландрійські, норманські рицарі. Провідниками хрестоносців були Готфрід Буйонський, його брат Балдуїн, Роберт Фландрій, Раймунд із Тулузи.

Головним досягненням походу було створення Єрусалимського королівства. Що мав феодальний лад подібний до західно європейських держав. Король був верховним сеньйором, та мав обмежену владу. Майже незалежними від Єрусалиму були держави, засновані окремими князями : князівство Антіохії, графства Едесси і Тріполі. Великі права мав єрусалимський патріарх та піддане йому духовенство.

Населення держави було дуже мішаним : євреї, раби, турки, суріяни (сирійські християни), греки. Така строкатість сприяла міжетнічним конфліктам.

Наслідком Першого Хрестового походу було розчарування населення та втрату колишнього релігійного запалу.

Проте пропаганда розпалювала міжконфесійну ненависть між християнами та мусульманами.