Вопрос 65. Освiтнi системи в iсторичному розвитку. ---------- не нашла

Вопро 66. Класно-урочна система навчання

Класно-урочна система навчання - переважна в сучасній освіті і повсюдно поширена організація процесу навчання, при якій для проведення навчальних занять учні одного і того ж віку групуються в невеликі колективи (класи), що зберігають свій склад протягом встановленого періоду часу (зазвичай - навчального року ), причому всі учні працюють над засвоєнням одного і того ж матеріалу. При цьому основною формою навчання є урок.

Витоки класно-урочної форми навчання можна виявити в стародавніх цивілізаціях і в епоху античності, наприклад, агоге - спартанська система виховання, де форму класу представляли «агели» - загони.

Класно-урочна форма навчання, заснована на навчальному плані і плані організації навчання «один клас - один рік», виникла на початку 16 століття в Європі. Наприклад, міська школа реформатора Йоганна Агріколи (навчальний план Ейслебена) (1527), розроблена гуманістом і педагогом Філіпом Меланхтоном система організації німецьких шкіл і університетів (Саксонський статут) (1528), Страсбурзька гімназія Йоганна Штурма (1537), Вюртембергський навчальний план швабського реформатора Іоанна Бренці (1559) і т. д.

Чеський педагог Ян Амос Коменський, узагальнивши досвід прогресивних шкіл, колегіумів та університетів Європи, розробив класно-урочно-предметну систему, що міститься в його теорії загального універсального освіти і виховання.

Основні ознаки класно-урочної системи навчання:

всі члени навчальної групи в один і той же час вивчають одну й ту ж тему, один і той же питання, одним і тим же чином;

зміст навчання ділиться на вузькоспеціальні навчальні предмети, а кожен предмет вивчається окремо;

учні діляться на класи - навчальні групи, постійні за складом, однорівневі (в сенсі вивчення програми); звідси виникли однорівневі (одновікові) класи;

для всіх членів групи (класу) визначається одна і та ж послідовність вивчення тем і розділів навчального предмета;

за характером діяльності виділяються дві різні групи людей: одні тільки вчать (вчителі), інші тільки вчаться (учні);

вивчення певного навчального предмета організовується на одному «мовою» для всіх членів класу;

визначаються загальні для всіх членів групи початок і кінець занять, кількість, тривалість і час перерв на відпочинок.

Класно-урочна система навчання є одним з проявів групового способу навчання - суспільно-історичної формації організації навчання, яка домінує в світі протягом кількох століть.

Класно-урочна система відноситься в даний час до традиційного освіти. Виконавши свою історичну місію, ця система починає втрачати ефективність у сучасних соціокультурних та економічних умовах. Основними недоліками класно-урочно-предметної системи слід визнати: неможливість обліку безлічі соціальних факторів, що впливають на дитину, неможливість творчого саморозвитку дитини, неможливість вбирати інформаційні та технологічні інновації, неможливість встигати за темпами змін у суспільстві та інші.

Численні реформи класно-урочно-предметної системи: Мангеймський, дальтоновская, метод проектів, метод комплексів, система Френе, школа Дьюї, модульна система і т. д., намагалися подолати основний недолік класно-урочно-предметної системи - непристосованість шкільної освіти до розвитку індивідуальних здібностей дитини. Всі реформістські концепції грунтувалися на зміні змісту освіти і відповідно до цього розробляли нові методи і форми навчально-виховної роботи.

Найрішучіша модернізація класно-урочної системи (Браун, Трамп, Пархерст та інші) грунтувалася на іншому підборі змісту. Самий радикальний відмова від предметної системи, що проводиться реформаторами (Кілпатрик, Лінке, Декроли та ін), зводився до іншої диференціації змісту. Таким чином, вони не вирішували проблему по суті і в кращому випадку вдосконалювали класно-урочно-предметну систему в певних соціально-політичних і економічних умовах.

Системою навчання, відмінною від класно-урочної, є створювана в даний час система колективного навчання за індивідуальними програмами.