73. Методи виховання, їх визначення та класифікації.

Метод виховання – це спосіб взаємодії вихователя й вихованця з метою формування особистості для самореалізації в основних сферах життєдіяльності шляхом поповнення нестатків.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ЗА ДВОСТОРОННІСТЮ ВИХОВАННЯ (ЄДНІСТЬ СВІДОМОСТІ Й ПОВЕДІНКИ):

1. Метод формування свідомості. Засобом виховання є слово, правилом виховання є слово. Результатом виховання є прирощення свідомості. Реалізовується у формі розповіді, лекції, доповіді, диспуту. Цілі та задачі використання методу формування свідомості полягають у опануванні системи норм, здійсненні аналізу практичного досвіду з позиції засвоєних знань та самовдосконаленні особистості дитини.

Розповідь на етичну тему – це яскраве доцільне монологічне викладення конкретних фактів та подій, що мають етичне наповнення й викликають адекватну емоційну реакцію.

Лекція на етичну тему, як і розповідь, базується на монологічному викладенні матеріалу, але суттєво відрізняється від останньої. Змістовно лекція складається з системи моральних ідей, а її метою є переконання в справедливості етичних принципів.

2. Метод формування досвіду поведінки. Засобом виховання є діло, правилом виховання є діло. Результатом виховання є прирощення поведінки. Метод поєднує в собі привчання дітей до норм суспільної поведінки та залучення їх до корисної діяльності.

1. Привчання до норм сусп. поведінки:

• Вправа - багаторазовий повтор дії, спрямований на формування соціально цінної та персонально значущої поведінки. Результатом виховних вправ є звичка.

• Режим - це чітко нормована послідовність занять, звикаючи до якої, людина автоматично виконує певні дії.

• Вимога - це спосіб спонукання до тих чи інших дій або вчинків, що відбувається заради підвищення рівня вихованості школярів.

• Традиція, що є наслідком життя та діяльності певної соціальної спільноти, є дієвим засобом привчання до норм суспільної поведінки.

• Спеціальна ситуація, що створюється з виховними цілями, вимагає від вихованця самостійного вибору варіанта вирішення проблеми.

2. Залучення до корисної діяльності:

• Доручення у виховній роботі використовується з метою поповнення особистісного дефіциту, привчання дитини до позитивних вчинків та висвітлення кращих сторін її вдачі.

• Корисна справа не доручається кимось, а виконується з власної ініціативи, а особливістю – реальний бажаний результат: квітник на шкільному подвір’ї, вимиті вікна.

• Творча гра як метод виховання спирається на природні властивості дитини переживати реальні ситуації майбутнього життя в уявній формі. Ігрова діяльність дає можливість варіативної поведінки, знімає страх непоправної помилки, дає можливість фантазувати.

• Змагання в шкільному віці виступає як різновид гри, що готує дітей до виборювання першості в певному виді діяльності.

3. Допоміжний метод - регулюючий.

Форма реалізації – заохочення та покарання.

Заохоченою дитина буде тоді, коли переживе радощі та бажання не лише повторити, а й покращити зроблене.

Коли дитина відчує провину за скоєний вчинок, буде покарана. До форм його реалізації крім покарання та заохочення можна віднести ще приклад та громадську думку.

Заохочення та покарання як форми реалізації регулюючого методу виховання потребують дотримання всіх принципів педагогічного процесу, але доленосним для них є принцип амбівалентності, що базується на відчутті міри.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ВИХОВАННЯ ЗА СТРУКТУРОЮ ОСОБИСТОСТІ:

Сфера особистості ----------------------------------------------------- методи виховання

1. Інтелектуально – пізнавальна ------------------------------- переконання

2. Емоційно-вольова ---------------------------------------------- спонукання

3. Діяльнісно-практична ----------------------------------------- привчання

4. Підсвідомість --------------------------------------------------- навіювання

Переконання – це процес логічного обґрунтування тези (антитези), що потребує наявності змістовної інформації та свідомого ставлення до неї вихованців, які сприймають (не сприймають) її.

Спонукання використовується для створення та закріплення певного емоційно-вольового фону, настрою на участь у діяльності, спрямованій на реальну допомогу іншим, внаслідок якої розвиваються вищі людяні якості, почуття, прагнення, інтереси, потреби.

Метод привчання – це організація певних дій дитини, що внаслідок багаторазового повторення стають нормами поведінки. Він націлений на свідоме залучення дитини до форм суспільної поведінки.

Метод навіювання спрямовано на підсвідомість вихованця. Він являє собою неусвідомлене, некритичне засвоєння певних дій, поглядів, реакцій тощо. Його використання потребує від вихователя найбільшої відповідальності та дотримання правила «не нашкодь».