84. Порівняння виховного заходу та уроку

Порівняльна таблиця організаційних форм Навчання та виховання
Урок		Виховний захід
Тривалість
Чітко регламентована, починається й завершується дзвоником, проводиться за сталим розкладом, в основному, в першій половині дня	Визначається тематикою та формою проведення ВЗ (розповідь, лекція, похід), проводиться за планом виховної роботи не частіше як один раз на тиждень, в основному, в другій половині дня.
Особистісне навантаження
В основному, інтелектуальне	У більшій мірі, емоційно-вольове
Місце проведення
Класна кімната	Немає обмежень
Присутність дітей
Обов’язкова, фіксується в класному журналі	Добровільна, за бажанням
Цілепокладання
1,2,3,4	4,3,2,1 4 і 3 цілі – головні, 1 та 2 – допоміжні
Підготовча робота
Проводиться вчителем поза очима дітей	Проводиться учнями, має таке ж значення, як і сам виховний захід (а інколи й більше); Вчитель – допомагає.
Проведення
Головна фігура – вчитель	Головні учасники – діти. Вчитель – спостерігає, доцільно регулює.
Результативність
Засвоєння навчального матеріалу	Формування особистості та її соціалізація
Показують оцінки	Показує зацікавленість дітей та їх бажання продовжити ВЗ

85. Колективна творча справа як організаційна форма в комунарській системі виховання.

Крім традиційної системи виховання, що реалізується за рахунок проведення виховних заходів на додаток до навчальних занять, і відпрацьовується в кожній школі на своєму рівні, останні десятиліття набула популярності комунарська система виховання за Івановим. В її основі лежать виховні ідеї А.С. Макаренка, адаптовані І.П. Івановим до умов сучасного виховання та узагальнені у вигляді методики колективного творчого виховання (КТВ).

Методика організації колективної творчої справи складається з семи етапів:

0. Попередня робота вихователя, що має на меті:

- виявлення виховних проблем, на вирішення яких слід спрямувати колективну діяльність (відбувається внаслідок вивчення дитячої спільноти);

- добір конкретних справ (з варіантами), які можна запропонувати дітям для вирішення поставлених проблем.

1.Стартова бесіда, що зацікавлює дітей і ставить їх перед вибором творчої справи.

2.Колективне планування передбачає:

- розгалуження дитячої спільноти на мікроколективи, кожен з яких запропонує свої ідеї щодо виконання наступної справи.

- пред’явлення та обговорення пропозицій кожного мікроколективу на змагальній основі

- Вибори ради справи – керівного органу підготовки та проведення творчої справи.

- Укладення радою програми або плану підготовки та проведення КТС.

3.Підготовча робота - позиція вихователя: дійти до кожного учня, стимулювати активність, підтримувати інтерес, направляти зусилля.

4. Проведення КТС – справа всього колективу, що відбувається під чітким керівництвом ради справи. Роль вчителя полягає в тому, щоб у разі потреби допомогти, підбадьорити, а коли треба, й осадити.

5. Підбиття підсумків вирішує три завдання: чого та завдяки кому досягли; що не вдалося й чому (не переходячи на персоналії); що врахуємо на майбутнє чи візьмемо в традицію.

6. Післядія – обов’язкова складова комунарської методики виховання. Вона забезпечує наступність у вихованні та безперервний рух до досконалості як кожного вихованця, так і колективу в цілому. Її сенс полягає у використанні напрацьованого позитивного досвіду в своїй майбутній діяльності та в діяльності інших колективів.

86. Дитячий колектив як об'єкт і суб'єкт виховання. Його ознаки

Термін «колектив» у перекладі з грецької означає збірний і показує найвищу стадію добровільно організованої людської спільноти. У педагогічній теорії та практиці дитячий колектив несе суттєве навантаження. Він виступає як умова індивідуального розвитку дитини, інструмент і суб’єкт її виховання, як середовище та спосіб соціалізації особистості вихованця, а також як об’єкт виховного впливу та ціль виховної роботи. Це говорить про те, що згуртування дітей у колектив має неабияке значення в теорії та практиці виховання.

Найбільш повну педагогічну теорію колективу створив А.С. Макаренко. Її життєздатність зумовлена тим, що вона виникла внаслідок узагальнення практичної діяльності великого педагога.

Ознаками колективу є:

1. наявність особистісно та соціально значущої мети, яку усвідомлюють усі члени дитячої спільноти;

2. спільна суспільно-корисна діяльність, спрямована на досягнення цієї мети;

3. відношення взаємної залежності, система підпорядкування й відповідальності за себе та інших;

4. психологічний клімат: відчуття емоційного комфорту, мажорний тон існування (жвавість, піднесеність, радість, задоволення, небайдужість тощо), співвіднесення активності зі стриманістю (достоїнство);

5. традиції, ритуали, атрибути, що з’являються під час життєдіяльності дитячого колективу, і лежать в основі наступності його розвитку.

Якщо дитяча спільнота не відповідає переліченим ознакам, то вона не є колективом, і вихователь має спрямувати свої зусилля на його створення.