47.Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.

Грама́тика—як будова мови, це характ для конкретної мови сукупність правил за якими слова об'єднуються в змістовні фрази і речення, набираючи при цьому залежних від функції в реченні форм, а також правил утворення слів. розрізняють: 1) формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур; 2) синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку. Граматика складається з двох розділів: морфології й синтаксису.Морфологія— розділ граматики, який вивчає слово як граматичну одиницю мови з погляду притаманних йому граматичних значень і форм та лексико-граматичні класи слів — частини мови — їх граматичні категорії, систему словозміни і формотворення. Мінімальною одиницею мови, яка має значення, є морфема. Два основних типи морфем — корені та афікси. На основі морфем утвор слова й словоформи. Окрема сфера граматики слова, морфеміка охоплює словозмінні та словотвірні морфеми разом із явищами їх утворення та функціонування.Синтаксис— розділ граматики, що вивчає способи організації слів у словосполученнях і реченнях, будову і правила творення та функціонування словосполучень і речень.Словотворення — розділ морфології, присвячений мовним засобам творення похідних слів. Граматичні одиниці поділяться на морфологічні одиниці та синтаксичні одиниці, відповідно до двох розділів граматики: морфології та синтаксису. До граматичних одиниць належать морфема, слово, словосполучення і речення. Слово має два відмінні аспекти: як частина мови і як член речення.

48.Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.

Лексичне значення слова - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.Лексичне значення є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Наприклад, слово «обличчя»- передня частина голови людини. Граматичне значення слова - це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Якщо основна складова лексичного значення укладена, як правило, в його корені, то граматичне значення слова найлегше визначати по закінченню (флексії). Наприклад, по закінченню іменника нескладно визначити його рід, відмінок або число.

49.Морфема. Види морфем.

Морфема — найменша частина слова, що має певне значення. Членування морфем на частини призводить лише до виділення елементів, що не мають значення — фонем. Вивченням морфем займається наука морфеміка.Морфема є абстрактною одиницею мови, і тому є не знаком, а класом знаків. Морф — найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше — текстового слова, що наділений самостійним значенням і певною формою. Аломорф — морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з інш морфами тієї самої морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів, отже, тільки його позицією в слові. Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному). Класифікація афіксів: Афікси поділяються на типи в залежності від їхнього положення в слові. Найпоширеніші в мовах світу два типи афіксів — префікси, що стоять перед коренем, та постфікси, що стоять після кореня. Префікс уточнює смисл кореня, передає лексичне значення, інколи виражає і граматичне значення (наприклад, вид у дієслів). Суфікс передає лексич та граматичне значення. Інтерфікси — службові морфеми, що не мають власного значення, і слугують для зв’язування коренів у складних словах (напр, вод-о-спад). Конфікси— комбінації префікса з постфіксом, які завжди вжив спільно, оточуючи корінь (як, напр, в німецькій мові ge-lob-t — «хвалений»). Інфікси — афікси, що вставл в середину кореня, і служать для вираж нового граматичного значення; зустріч в індонезійських мовах (напр, ta-n-go). Трансфікси — афікси, які, розривають корінь, що склад лише з приголосних, і визнач грам значення слова (характерні для семітських мов, напр, для арабської).